ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 480/7318/21
адміністративне провадження № К/990/8665/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Русанова В.Б., Жигилій С.П.) про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - Управління, відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00023100901, №00023110901 від 01 квітня 2021 року та №00023440901, №00023450901 від 02 квітня 2021 року щодо застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій; стягнути з Управління на користь Товариства суму понесених судових витрат у розмірі 4 700,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2021 року №00023100901 на суму 20 000,00 грн, №00023110901 на суму 40 000,00 грн та від 02 квітня 2021 року №00023440901 на суму 40 000,00 грн, №00023450901 на суму 80 000,00 грн.; стягнуто з Управління на користь Товариства витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 750,00 грн.
31 січня 2023 року на електронну адресу Другого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив вирішити питання про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6 000,00 грн. (з яких 2 000,00 грн. та 4 000,00 грн. за розгляд справи відповідно в суді першої та апеляційної інстанцій).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року заяву Товариства залишено без розгляду.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що, ухвалюючи постанову від 23 січня 2023 року, він вирішив питання розподілу судових витрат з урахуванням наявних в матеріалах справи та представлених позивачем доказів (щодо сплати судового збору в сумі 6 750,00 грн.), документи ж в підтвердження понесення ним інших судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу до прийняття рішення надані не були; водночас суд, проаналізувавши положення частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в сукупності з обставинами даної справи, дійшов переконання, що оскільки Товариство до ухвалення постанови від 23 січня 2023 року не порушувало питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, так само як в будь-якій формі, зокрема, шляхом надання попереднього чи орієнтовного їх розрахунку тощо не заявляло, що воно понесло або зобов`язане оплатити такі витрати, то відсутні підстави для вирішення поданої заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його заяви щодо ухвалення додаткового судового рішення.
В обґрунтування касаційної скарги Товариство вказує, що порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат визначений саме статтею 252 КАС України, а тому апеляційний суд помилково застосував до останньої приписи частини 7 статті 139 КАС України, яка регулює лише розмір судових витрат та подання підтверджуючих їх доказів; до того ж суд залишив поза увагою ту обставину, що Товариство в позові заявляло про витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн., які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС України, за змістом пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.