ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 1340/5399/18
адміністративне провадження № К/9901/20656/19 №К/9901/20395/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у складі судді Ланкевича А.З. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шавеля Р.М. (головуючий), суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. та Голевич Світлани Іванівни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У листопаді 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №ЛВ/2173/474/АВ/ФС від 31 жовтня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) накладено штраф у розмірі 223380 грн.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27 березня 2019 року позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову №ЛВ/2173/474/АВ/ФС від 31 жовтня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2333 грн 80 коп. сплаченого судового збору на користь позивача.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасував в частині повного задоволення заявленого ФОП ОСОБА_1 позову.
Прийняв у цій частині нову постанову, якою вказаний позов задовольнив частково та змінив розподіл судових витрат.
Визнав протиправною та скасував постанову №ЛВ 2173/474/АВ/ФС від 31 жовтня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області в частині накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 111690 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 На підставі наказу відповідача №2383-П від 11 жовтня 2018 року, листа ГУ ДФС у Львівській області №3477/10/13-01-13-06-17 від 10 жовтня 2018 року та направлення №2188 від 11 жовтня 2018 року інспекторами праці Карпівим О.П., Орнатом Т.М. і Лизаном М.О. проведене упродовж 11-12 жовтня 2018 року інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичними адресами здійснення підприємницької діяльності: у магазинах по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 .
4.2 За результатами проведення інспекційного відвідування складено Акт №ЛВ2173/474/АВ від 12 жовтня 2018 року інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, яким встановлено порушення, зокрема, вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, у частині фактичного допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу, і без повідомлення ДФС працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
4.3 Зокрема, 11 жовтня 2018 року під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 о 15 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_3 (магазин), за виконанням трудової функції, а саме реалізації продуктів харчування, що зафіксовано засобами фото- та відеофіксації, виявлено ОСОБА_2, яка працювала без укладення трудового договору. З наданих письмових пояснень убачається, що вона проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 з 11 жовтня 2018 року.
4.4 Також, 11 жовтня 2018 року в ході інспекційного відвідування о 15 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 (магазин), за виконанням трудової функції, яка полягала у реалізації продуктів харчування, що зафіксовано засобами фото- та відеофіксації, виявлено ОСОБА_3, яка працювала без укладення трудового договору. З наданих письмових пояснень вбачається, що з 8 жовтня 2018 року вона проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 .
4.5 Згідно наданих повідомлень в органи ДФС про прийняття працівників на роботу, такі є поданими в день початку їх роботи, а саме ОСОБА_2 - о 17 год. 29 хв. 11 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 о 17 год. 23 хв. 11 жовтня 2018 року.
4.6 12 жовтня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області винесено припис №ЛВ2173/474/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1, встановлено строк для усунення порушень - до 22 жовтня 2018 року.
4.7 Згідно відповіді позивача від 21 жовтня 2018 року вимоги припису нею виконані, виявлені порушення - усунуті.
4.8 У зв`язку із виявленням порушення вимог законодавства про працю, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській обл. Грицак О.О. винесено постанову №ЛВ 2173/474/АВ/ФС від 31 жовтня 2018 року про накладення на позивача штрафу у відповідності до абзацу 2 частини другої статі 265 КЗпП України у розмірі 223380 грн.
4.9 Факт вказаних порушень також підтверджується Актом №2501/13-01-51-13/ НОМЕР_1 від 16 жовтня 2018 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), який згідно супровідного листа ГУ ДФС у Львівській області №35367/10/13-01-51-13/21 від 16 жовтня 2018 року скерований на адресу відповідача.
4.10 Крім того, за результатами інспекційного відвідування працівниками ГУ Держпраці у Львівській області за наведеними фактами складені протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене частино третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), які направлені для розгляду по суті до місцевого загального суду.
4.11 4 січня 2019 року постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/4160/18 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн за допуск до роботи працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.
4.12 Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2019 року повернуто апелянту.
4.13 Окрім цього, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі №463/6225/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 КЗпП України, відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення.
4.14 Уважаючи прийняту постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області протиправною позивач звернулася із цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій ГУ Держпраці у Львівській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги, зокрема, посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 6 березня 2019 року у справі №522/12566/18 про те, що накладення на юридичних і фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, санкцій відповідно до статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно з рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, що в свою чергу не є тотожними поняттями (санкціями) і вказує на відсутність притягнення позивача двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.
6. ФОП ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що правопорушення, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП України, так само як і ті, які передбачені частиною третьою статті 41 КУпАП належать до адміністративної відповідальності, то суд обґрунтовано дійшов висновку про скасування спірної постанови.
7. Позивач у свою чергу, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року. На обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що притягнення її за одне і те ж порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення.
8. ГУ Держпраці у Львівській області подало відзив на касаційну скаргу, виклавши аналогічні мотиви і підстави, які зазначені в їх касаційній скарзі.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
10. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. За приписами статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
12. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
13. Відповідно до статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
14. Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
15. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 4 січня 2019 року, яка набрала законної сили, (за фактичний допуск до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2018 року №ЛВ-2173/474/АВ/Н/1НТ. Ураховуючи зазначене, суди дійшли висновку про те, що обставини події правопорушення та наявності в діях позивача вини, встановлені у цій справі не потребують доказування.
16. Крім того, як убачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій, крім врахування рішення у справі №450/4160/18, досліджені і фактичні підстави застосування до позивача штрафних санкцій, докази та мотиви, якими керувався відповідач, приймаючи постанову про застосування штрафних санкцій.
Факт допуску позивачем працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджений їхніми поясненнями, які це визнали під час проведення перевірки.
18. З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, є доведеним.
19. Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
20. Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
21. За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
22. Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та інші порушення вимог законодавства про працю передбачена також Кодексом України про адміністративні правопорушення.
23. Відповідно до частини першої статті 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю -тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
24. Згідно частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
25. Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частинами першою та третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для юридичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та за інші порушення вимог законодавства про працю.
26. Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.