ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 240/4101/22
адміністративне провадження № К/990/11374/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 240/4101/22за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє через представника - адвоката Виговську Ларису Вікторівну на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 (колегія у складі: головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів Гонтарука В. М. Білої Л.М.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 15.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, що визначений статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-XII);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 15.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
26.12.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява у порядку статті 383 КАС України, у якій вона просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинені на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 у №240/4101/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 15.08.2021 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХП "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, відмінному від двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, в якому здійснюється виплата;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі №240/4101/22, шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 з 15.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, в якому здійснюється виплата;
- постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
- установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1, подану в порядку статті 383 КАС України.
ОСОБА_1 звернулась до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2023
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту частини 6 статті 383 КАС України оскарженню підлягає ухвала суду у разі задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що відсутність у процесуальному законі можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, не слугує безапеляційним аргументом щодо неможливості такого оскарження.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якої заперечує проти задоволення скарги позивача.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали.
На виконання вимог ухвали Верховного суду від 05.04.2023, у встановлений судом строк, заявником касаційної скарги направлено заяву про усунення недоліків з клопотанням про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.
Ухвалою Верховного Суду від 08.05.2023 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі № 240/4101/22.
Цією ж ухвалою Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із наступного.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, тобто ті загальні вимоги (принципи права), забезпечення дотримання яких судами є обов`язковим при здійсненні основної функції правосуддя - судового захисту прав і свобод людини і громадянина (стаття 55 Конституції України), у тому числі у сфері публічно-правових відносин (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Серед цих засад однією з найважливіших є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Обов`язок реалізації цієї фундаментальної вимоги частина друга статті 129-1 Основного Закону покладає на державу, від імені якої контрольну функцію за виконанням судового рішення здійснює суд (частина третя зазначеної статті).
Принцип обов`язковості судового рішення (відомий як "принцип res judicata"), як неодноразово роз`яснював Європейський суд з прав людини, є складовою принципу юридичної визначеності - важливого аспекту основоположного принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Одним із правових засобів забезпечення безумовного дотримання принципу res judicata, зокрема, здійснення визначеного статтею 129-1 Конституції України контрольного повноваження суду щодо виконання судового рішення, є визнання права особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду.
За результатами розгляду заяви, поданої відповідно до частини першої статті 383 КАС України, судом може бути ухвалено одно з трьох судових рішень (ухвал): про повернення заяви заявнику, про задоволення заяви, про відмову у задоволенні заяви. Однак КАС України по-різному регулює можливість оскарження таких судових рішень в апеляційному порядку.
В абзаці другому частини п`ятої статті 383 КАС України прямо вказано, що ухвала про повернення заяви підлягає (апеляційному) оскарженню.
Щодо ухвал про задоволення заяви та про відмову в її задоволенні стаття 383 КАС України прямих приписів не визначає.
Проте, у разі наявності підстав для задоволення заяви частина шоста статті 383 КАС України через відсилку до статті 249 цього Кодексу передбачає прийняття окремої ухвали, яка своєю чергою, відповідно до частини сьомої статті 249 КАС України, може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Однак щодо можливості оскарження судового рішення у третьому випадку (у разі відмови у задоволенні заяви) КАС України не містить прямих чи опосередкованих вказівок. Зокрема, така ухвала не зазначена у переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, який наведено в статті 294 КАС України (і на який міститься посилання у частині другій статті 293 КАС України).
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 440/2582/20 (провадження № К/9901/9568/21) ухвалив постанову, у якій висловив з цього приводу правову позицію, відповідно до якої: "…відсутність у процесуальному законі можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не слугує безапеляційним аргументом щодо неможливості такого оскарження з огляду на таке.
Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.