ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа №420/23643/21
адміністративне провадження № К/990/29837/22, К/990/32031/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
секретаря судового засідання: Яроша Д.В.
за участю:
представника відповідачів (Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури): Кудіної Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року (головуючий суддя - Корой С.М.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.)
у справі №420/23643/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 5 Шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 04 жовтня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 29 жовтня 2021 року.
- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення і до дати фактичного поновлення на роботі.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про безпідставність застосування кадровими комісіями при проходженні ним атестації Порядку № 221, оскільки такий встановлює більші вимоги, ніж встановлені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", а також змінює предмет атестації шляхом збільшення у спосіб встановлення додаткової оцінки загальних здібностей та навичок, який не передбачений Законом. Відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками проходження ним атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне її проходження, а лише зазначення про наявність якихось начебто обґрунтованих сумнівів, слугує підставою для його скасування. Також звертав увагу на те, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення, а також на відсутність доказів ліквідації чи реорганізації прокуратури Одеської області, або скорочення кількості прокурорів.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 5 Шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 04 жовтня 2021 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 30 жовтня 2021 року.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2021 року по 15 червня 2022 року у сумі 65 169,60 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Ухвалами Верховного Суду від 21 грудня 2022 року та 26 грудня 2022 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
6. У судовому засіданні 08 червня 2023 року представник відповідачів надав свої пояснення щодо обставин справи та обґрунтувань касаційних скарг.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з вересня 1996 року проходив службу в органах прокуратури України, з липня 2019 року - на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.
8. 10 жовтня 2019 року на підставі пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
9. Позивач успішно пройшов перший та другий етапи атестації, а саме складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
10. 04 жовтня 2021 року прийняв участь у співбесіді, пiд час якої кадровою комісією №16 встановлені факти його невідповідності вимогам професійної етики і доброчесності та відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону № 113-IX, пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу IV Порядку № 221 прийнято рішення № 5 про неуспішне проходження прокурором атестації.
11. Зокрема, в рішенні кадрової комісії №16 вказано, що під час проведення співбесіди прокурор проявив нещирість надавав суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагався викручуватись та ухилятись від пояснень.
12. Як вказано у рішенні, майже на кожне запитання спочатку відповідав категорично, що те чи iнше твердження невірне. Однак після уточнюючих запитань таки погоджувався з членами комісії. При цьому викладав свої думки не послідовно, постійно плутався у своїх твердженнях. Так, на запитання члена кадрової комiсiї чому прокурором упродовж 2018-2020 років не декларується жодного об`єкта нерухомості в м. Одеса, де він працює, ОСОБА_1 відповів, що оскільки ним орендується житло та сума орендної плати не перевищує суми видатків, яку необхідно декларувати, таке житло не потребує відображення у декларації. На уточнююче питання члена кадрової комісії, а чи не потрібно декларувати право користування таким житлом, надав відповідь, що не знав цього.
Висловлював суперечливі версії щодо того, чим займається його дружина. Спочатку зазначав, що через поважний, на його думку, вік, а саме 47 років, вона не працює, потім після низки додаткових запитань повідомив, що дружина займається "хенд мейдом", тобто виготовленням прикрас із срібла та інших матеріалів, які продає на виставках та у парках. При цьому у період 2015-2020 років дружина не декларувала жодних доходів. На запитання члена кадрової комісії чи відображає прокурор дохід дружини від продажу таких прикрас, відповів, що він дуже малий і не підлягає декларуванню. Хоча на уточнення члена комісії, що відповідно до роз`яснень щодо заповнення електронних декларацій, розроблених та розміщених у вільному доступі на офіційному сайті НАЗК, навіть одна гривня вважається доходом та підлягає декларуванню прокурором як дохід члена сім`ї, зазначив, що теж цього не знав.
Разом із тим на запитання члена кадрової комісії чи є прокурор учасником будь-якого товариства та чи має частку у його статутному фонді, відповів ні. Натомість, кадровою комісією з відкритих джерел, а саме інтернет pecypcy "opendatabot.ua" встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками ВАТ "Інвестиційна компанія ДIКОМ", яке є засновником ТДВ "Сейвкост" (код за ЄДРПОУ 19364584), зареєстрованого у м. Одесі, щодо інших учасників якого застосовано санкції РНБО. На додаткові запитання з цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 є його матір`ю та що вони багато років тому стали учасниками цього товариства і що його навіть з цього приводу допитував слідчий прокуратури Донецької області приблизно у 2000 році. З приводу чого допитували, у якій кримінальній справі та які показання вiн при цьому надавав, прокурор чітко пояснити не зміг. І знову ж таки на запитання щодо декларування участі у вказаному товаристві, прокурор відповів, що не декларував, бо забув про це та не надав цьому ваги.
13. У рішенні кадрової комісії №16 від 04 жовтня 2021 року №5 вказано, що комісія приходить до висновку, що прокурору ОСОБА_1, не дивлячись на перебування у минулому на різних посадах в органах прокуратури, у тому числi керівника прокуратури районної ланки, та маючи у зв`язку з цим обов`язок до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а у подальшому Закону України "Про запобігання корупції" щодо щорічного подання декларацій про майновий стан, невідомо як саме заповнюється така декларація, яке майно підлягає декларуванню тощо. У зв`язку з цим прокурором упродовж тривалого часу не задекларовано участі у товаристві, право користування житлом, дохід дружини. І це не дивлячись на те, що НАЗК постійно розробляються рекомендації щодо заповнення електронних декларацій, які розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Агентства.
14. Тобто своєю поведінкою прокурор створив у членів кадрової комісії враження недоброчесного, нещирого, некомпетентного, безвідповідального, не принципового прокурора, якому не притаманне сумлінне ставлення до службових обов`язків та дотримання загальноприйнятих етичних норм поведінки.
15. Наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 27 жовтня 2021 року № 2398к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ) з 29 жовтня 2021 року.
16. Не погодившись з такими рішенням та наказом позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі дослідженого протоколу засідання Шістнадцятої кадрової комісії від 04 жовтня 2021 року встановив відсутність деталізації підстав прийнятого рішення стосовно позивача. Оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Крім того, такі документи не долучено до матеріалів справи, що позбавляє можливості співставити зазначене кадровою комісією джерелам походження цих відомостей, та надати їм правову оцінку.
18. Суд зазначав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. При цьому, імперативні приписи пункту 12 Порядку № 233 вимагають зазначення кадровою комісією мотивів та відповідних обставин як обов`язкової складової рішення про неуспішне проходження атестації. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, щодо якої проводиться атестація.
19. Суд прийшов до висновку, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.
20. Відповідно, доводи щодо невірного заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018-2020 роки, не можуть бути підставою для прийняття спірного рішення.
21. Повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зокрема посадових та службових осіб органів прокуратури, віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом України "Про запобігання корупції".
22. Надаючи оцінку діям прокурора як неетичним, кадрова комісія повинна обґрунтувати допущення прокурором поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, а не оцінку його дій на предмет дотримання загальних правил етики. Проте таке обґрунтування у рішенні не наведено.
23. Застосовуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, від 20 квітня 2022 року у справі № 260/2724/20, від 26 травня 2022 року по справі № 140/12991/20, суд першої інстанції вважав, що оскаржувані висновки кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності є необґрунтованими, суб`єктивними і такими, що зроблені винятково на підставі припущень та за відсутності будь-яких належних доказів, які б окремо або в сукупності свідчили про порушення позивачем вимог законодавства у сфері запобігання корупції, зокрема щодо відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім`ї задекларованим доходам, декларування ним недостовірних відомостей, наявності ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості набутих активів.
24. Як висновок, суд першої інстанції вказував на передчасність спірного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1, що підлягає скасуванню.
25. Оскільки орган, в якому працював позивач, було перейменовано, то суд вважав, що позивач підлягає поновленню на посаді прокурора в Одеській обласній прокуратурі.
26. Середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 65 169,60 грн (160 робочих днів х 407,31 грн (середньоденна заробітна плата)).
27. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
28. У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура зазначала, що обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія, жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недостатню вмотивованість цього рішення не відповідає вимогам законодавства.
29. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що у свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
30. Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
31. Оскаржуване рішення кадрової комісії містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Таким чином воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
32. Кадрові комісії встановлюють відповідність прокурорів критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності щоб визначити хто з них гідний продовжувати роботу у реформованих органах прокуратури. Завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
33. Обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).
34. Для цілей проведення атестації, відповідного стандарту обґрунтованості та того рівня аргументації, яку наведено в рішеннях кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами співбесіди, цілком достатньо для того, щоб дійти висновку що прокурор не відповідає одному чи кільком критеріям, які встановлені у підпункті 2 пункту 13 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (професійна компетентність, професійна етика, доброчесність). Кадрова комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.
35. Скаржник звертав увагу на те, що не ґрунтуються на нормах закону висновки суду про те, що контроль та перевірка декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснюється виключно Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), а кадрова комісія перебрала на себе ці функції. Жодна норма Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VІІ) чи іншого закону не вказує на виключність повноважень НАЗК з перевірки декларацій і не заперечує права інших органів в межах їх компетенції здійснювати такі перевірки.
36. Також зазначав, що мета перевірки НАЗК є відмінною від мети перевірки кадровою комісією в цій частині, як і різні методи проведення перевірки. Предмет перевірки при атестації є значно ширшим ніж при повній перевірці декларацій НАЗК. Завданням комісій не є встановлення невідповідності задекларованої інформації дійсності, а надання оцінки доброчесності прокурора у зв`язку із виявленням інформації, яка породжує обґрунтований сумнів у дотриманні прокурором відповідних правил. При цьому, на відміну від НАЗК, кадрова комісія має значну долю дискреції. Рішення приймається кадровою комісією колегіально за внутрішнім переконанням її членів, з дотриманням атестаційної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Порядку № 221.
37. Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності ОСОБА_1, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог підпункту 2 пункту 12 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
38. Також і оскаржуваний наказ про звільнення видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, підставу звільнення сформульовано у відповідності до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
39. Оскільки ОСОБА_1 проходив службу в прокуратурі Одеської області, на посаді прокурора відділу прокуратури Одеської області, то й відсутні правові підстави для покладання на Одеську обласну прокуратуру обов`язків щодо його поновлення на рівнозначній посаді. Неможливо поновити особу в обласну прокуратуру за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов`язковим для обіймання посади в обласній прокуратурі.
40. Зазначає підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14 та від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, а саме в частині питання щодо поновлення працівника саме на попередній роботі, а не у новоствореному органі.
41. Також вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм статей 4, 11, 50 Закону № 1700-VІІ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 420/7408/20.
42. Офіс Генерального прокурора у своїй касаційній скарзі також зазначив, що спірне рішення кадрової комісії прийнято у межах компетенції комісії та у відповідності з приписами Закону № 113-ІХ і пункту 12 Порядку № 233.
43. Звертав увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в силу приписів пунктів 12, 17 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу ІV Порядку № 221, пункту 12 Порядку № 233 саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
44. В рішенні про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності зазначено конкретні обставини, з яких виходила кадрова комісія, приймаючи його.
45. Процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, атестації прокурорів, які здійснюють відповідні уповноважені суб`єкти (органи, комісії), та контроль, повна перевірка декларації, які належать до виключних повноважень НАЗК, мають різну мету, предмет, процедуру, результат.
46. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що НАЗК наділене повноваженнями щодо перевірки декларацій прокурорів, не заперечуються, оскільки це передбачено Законом № 1700-VІІ. Водночас, у цій справі йдеться не про перевірку декларацій, а про надання кадровою комісією під час атестації оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності.
47. При цьому заперечення можливості кадрових комісій самостійно реалізовувати свої повноваження, які прямо передбачені Законом № 113-ІХ, а саме, надавати оцінку доброчесності прокурора за результатами опрацювання масиву даних у тому числі тих, які знаходяться у вільному доступі, зокрема на офіційному сайті НАЗК, дослідження членами кадрової комісії всіх матеріалів атестації прокурора означало б абсолютну неможливість провести атестацію прокурорів у передбачений Законом № 113-ІХ спосіб та строк, оскільки повністю поставило б кадрові комісії в залежність від проведення НАЗК повних перевірок декларацій прокурорів.
48. Кадровою комісією не приймалися передбачені Законом № 1700-VІІ рішення та не формувалися висновки про порушення вимог антикорупційного законодавства. Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку дотриманню ОСОБА_1 професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог підпункту 2 пункту 12 розділу ІІ Закону № 113-ІХ.
49. Відповідач не погоджувався з тими правовими позиціями Верховного Суду, що були застосовані судом апеляційної інстанції та звертав увагу на необхідність застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №640/449/20, №120/3794/20-а, №640/476/20, №640/1598/20, № 640/26041/19.
50. Позивач не скористався правом надіслати відзиви на касаційні скарги відповідачів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
51. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
52. Касаційне провадження за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
53. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.