Постанова
іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 732/979/21
провадження № 51-1139км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270000000232 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, громадянина України, фактично проживаючого по АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду та зараховано строк тримання під вартою з 30 травня 2021 року по 31 травня 2021 року.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнуто на його користь:
- із Приватного акціонерного товариства "СК "Арсенал страхування" у відшкодування витрат на поховання 17 560 гривень та у відшкодування моральної шкоди - 24000 гривень;
- із Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" у відшкодування моральної шкоди 147 580 гривень;
- із ОСОБА_7 у відшкодування процесуальних витрат на правову допомогу 30 000 гривень.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 травня 2021 року, о 13:00, керуючи вантажним фургоном "Renault Premium 320", д.н.з. НОМЕР_1, здійснюючи рух по вул. Маркова в с. Дібрівне Городнянського району Чернігівської області зі сторони м. Чернігова в напрямку м. Городня, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку та під час виконання маневру обгону не дотримався безпечного інтервалу у результаті чого біля буд. №103 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9, який рухався в попутному напрямку.
У результаті порушення ОСОБА_7 вимог п. 2.3. "б", п. 13.3 ПДР України, відбулася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер у лікарні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року вирок районного суду змінено в частині призначеного покарання та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п. 1, 2, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своє рішення про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, послався на характеризуючі дані, які були враховані при призначенні покарання у розмірі, що є наближеним до мінімального, та необґрунтовано залишив без уваги позицію потерпілого.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора сторона захисту подала письмові заперечення, де зазначила, що заявлені прокурором вимоги не підтримує, просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 вважали оскаржуване судове рішення законним, а касаційну скаргу прокурора необґрунтованою.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст.438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Встановлені судом фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України прокурором не оспорюються, а доводи його касаційної скарги про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості є неприйнятними з огляду на таке.
Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.