Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 307/3697/20
провадження № 61-10887св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Нересницька сільська рада Тячівського району Закарпатської області, третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Тячівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Фазикош Г. В., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,209 га, кадастровий номер 2124484800:04:003:0135, що розташована по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0509 га, кадастровий номер 2124484800:04:003:0010, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. На вказаних земельних ділянках нею було збудовано об`єкт нерухомого майна - торговий центр (позначений в технічному паспорті під літерою А), загальною площею 5427,5 кв.м. Згідно звіту обстеження технічного стану об`єкт нерухомого майна - торгового центру, розташованого по АДРЕСА_1 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Вартість спірного нерухомого майна складає 7 800 000,00 грн. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки будівництво нерухомого майна - торгового центру, було вчинено без отримання у встановленому законом порядку дозволу на право проведення будівельних робіт.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - торговий центр (позначений в технічному паспорті під літерою А), загальною площею 5 427,5 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна торговий центр (позначений в технічному паспорті під літерою А), загальною площею 5 427,5 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаним рішенням, в порядку передбаченому частиною першою статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, Тячівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (далі - РДА) оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2021 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин в цій справі, тож рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки держави в особі цього Сектору. З наведених підстав апеляційний суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
31 жовтня 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга містить клопотання прокурора про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 131-1 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність" та порушив норми процесуального права;
- порушив принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") та дійшов безпідставного переконання, що у прокурора відсутнє право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов`язки держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА;
- не врахував, що звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою спрямоване на задоволення порушеного рішенням суду першої інстанції державнозначимого питання дотримання законності у сфері містобудування, землекористування, правомірності набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фізичною особою. Неправомірне, всупереч встановленого порядку, набуття права власності на самочинне будівництво завдає шкоди інтересам держави;
- проігнорував, що оскаржуючи рішення суду у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення та виконання конституційної функції захисту в суді законних інтересів держави у разі їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- не звернув увагу на те, що наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що позивачем виконано будівельні роботи без отримання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, без проектної документації та без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, що не гарантує безпечності об`єкта та відвідувачів об`єкту торгівлі;
- не надав оцінку тому, з метою встановлення наявності підстав для представництва саме прокурором шляхом апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду від 12 січня 2021 року листом від 20 січня 2022 року № 07.52-104-2153 вихідний 21 поінформовано Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА про незаконність рішення районного суду та необхідність вирішення питання його оскарження в апеляційному порядку. Натомість, ні станом на день подання апеляційної скарги, ні впродовж судового розгляду скарги жодних процесуальних дій на захист інтересів держави вказаним органом не здійснено, що вказує на неналежність захисту. Викладене свідчить про бездіяльність Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА і наявність для представництва інтересів держави прокурором шляхом апеляційного оскарження;
- помилково не залучений судом до участі у справі Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, який є уповноваженим державою органом, що здійснює захист інтересів держави у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району, оскільки здійснює повноваження у сфері містобудівної діяльності;
- не врахував висновків щодо застосуванням норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19) та у постановах Верховного Суду: від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/5527/21 (провадження № 61-7272св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 308/360/20 (провадження № 61-3030св22), від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19 (провадження № 61-19357св20), від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц (провадження № 61-1245св21), від 30 червня 2020 року у справі № 727/9974/17 (провадження № 61-40298св18), від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 (провадження № К/9901/31706/19), від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17, від 30 червня 2021 року у справі № 2-6635/06 (провадження № 61-389св21), від 04 лютого 2021 року у справі № 202/26139/13-ц (провадження № 61?22450св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20).
Крім того, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, неправильно визначив статус як третьої особи у справі - Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Закарпатській області, заміненої в ході апеляційного розгляду на правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області. Зважаючи на предмет спору та в силу своїх повноважень вказаний орган мав бути залучений у даній справі у статусі відповідача, а не третьої особи.
У лютому 2023 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав до Верховного Суду пояснення у справі на підставі статті 43 ЦПК України.
На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратуривід інших учасників справи не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 листопада 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 307/3697/20 за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано зТячівського районного суду Закарпатської області матеріали цивільної справи № 307/3697/20; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 матеріали справи № 307/3697/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, є власником земельної ділянки площею 0,209 га, кадастровий номер 2124484800:04:003:0135, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та земельної ділянки площею 0,0509 га, кадастровий номер 2124484800:04:003:0010, що розташована по АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до технічного паспорту, площа торгового центру, що розташований по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 становить 5427,5 м. кв.
Згідно з звітом технічного обстеження стану торгового центру, розташованого по АДРЕСА_3 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Із листа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 16 жовтня 2020 року № 892/1007/1.20/2-20 відомо, що торговий центр, що розташований по АДРЕСА_1, має ознаки самочинного будівництва, що надає право його власнику звернутися в суд для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт.
Згідно довідки Нересницької сільської ради від 02 листопада 2020 року № 361/02?06, збудований ОСОБА_1 торговий центр, який розташований по АДРЕСА_1, не порушує права та інтереси третіх осіб та не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.
Наказом сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації від 31 січня 2020 року № 01-19/1 затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва - торгового центру по АДРЕСА_3 відповідно до містобудівних умов та обмеження для проєктування об`єкта будівництва від 31 січня 2020 року № 01-13/1.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Верховний Суд врахував, що судове рішення, оскаржене особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків такої особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник, або містити висновки про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Подаючи апеляційну скаргу прокурор визначив Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області як державний орган, в особі якого подав в інтересах держави апеляційну скаргу.
У справі, що переглядається Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області не є учасником справи.
Вирішуючи питання чи стосується ухвалене судом першої інстанції рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно прав, інтересів чи обов`язків Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області, суд апеляційної інстанції правильно врахував таке.
Положенням про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області, затвердженим розпорядженням голови Тячівської РДА Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19 (далі - Положення), передбачено, що цей Сектор є структурним підрозділом Тячівської РДА та є юридичною особою (пункти 1.1, 1.6). Основним завданням Сектору є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району (пункт 2.1), на виконання якого він забезпечує, серед іншого здійснення моніторингу щодо реалізації схеми планування території району, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях (пункт 2.2.4); надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.12); надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (пункт 2.2.13); надання пропозицій щодо присвоєння органами місцевого самоврядування поштових адрес об`єктам містобудування (пункт 2.2.15); ведення містобудівного кадастру на території району (пункт 2.2.16); ведення реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.17); співпрацю з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об`єктів містобудування (пункт 2.2.20).
Апеляційний суд врахував, що зазначене Положення не містить таких умов, які б наділяли Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської областінаглядовими та контролюючими функціями, а також правом звернення до суду на захист інтересів держави.
Положенням не передбачено повноважень Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА Закарпатської області щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, а також повноважень погоджувати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - ДАБІ), на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Повноваження ДАБІ щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені Положенням про ДАБІ, затвердженим Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, Положенням про ДАБІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2014 року № 294, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" прийнято рішення ліквідувати ДАБІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду", яка набрала чинності 18 березня 2020 року, вирішено утворити Державну інспекцію містобудування України (далі - ДІМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1).