Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 522/19653/21
провадження № 61-10376св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Погорілим Олександром Валентиновичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позову вказувала, що 16 лютого 2021 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого вона передала йому грошові кошти у розмірі 7 000 000 (семи мільйонів) доларів США, а він зобов`язався повернути вказану суму грошових коштів частинами, у визначеному розпискою порядку.
На підтвердження укладення договору позики від 16 лютого 2021 року відповідачем видано розписку на вказану суму, відповідно до якої він зобов`язався повернути грошові кошти частинами в наступному порядку: 2 500 000 доларів США повернути до 31 квітня 2021 року; 2 000 000 доларів США - протягом 2021 року; 2 500 000 доларів США - протягом 2021 року.
Станом на 11 жовтня 2021 року ОСОБА_2 не повернув борг, чим порушив виконання свого зобов`язання.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 184 310 000 грн, що еквівалентно 7 000 000 доларів США, та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2 438 951,51 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 184 310 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2 438 951,51 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір позики шляхом видачі відповідачем розписки, яка містить всі необхідні реквізити. ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню сума боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції спростував доводи ОСОБА_2 про те, що гроші у позику не передавалися, а були частиною домовленості про поділ у суді м. Барселона майна подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Погорілий О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили справжню природу укладеного між сторонами договору позики, а саме те, що це був поділ спільного майна подружжя та встановлення режиму компенсаційних виплат, а не правовідносини за договором позики.
Суди не забезпечили повного та всебічного дослідження обставин справи, не надали правову оцінку доказам, а також тому факту, що кошти реально передані не були, тому договір фактично неукладений.
Вказує, що позивач не довела, що мала в особистій приватній власності 7 000 000 доларів і дати в борг чоловіку під час шлюбу спільні сумісні кошти не могла.
Також вказує на те, що апеляційний суд не повідомив належно відповідача про розгляд справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якових Є. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не спростовують правильності оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Крім того, заявив клопотання про закриття касаційного провадження у справі, посилаючись на те, що немає підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки наведені заявником постанови Верховного Суду були прийняті у справах, які не є подібними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного від 07 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.
28 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти у розмірі 7 000 000 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачу вказану суму грошових коштів.
На підтвердження укладення договору позики від 16 лютого 2021 року відповідачем видано розписку на вказану суму, відповідно до якої зобов`язався повернути грошові кошти частинами в наступному порядку: 2 500 000 доларів США повернути до 31 квітня 2021 року; 2 000 000 доларів США - протягом 2021 року; 2 500 000 доларів США - протягом 2021 року (а. с. 7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 676/2027/17, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 691/262/15-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 531/152/19 та від 01 червня 2022 року у справі № 559/2587/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_2 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Основні доводи ОСОБА_2 у запереченні на позов, в апеляційній та касаційній скаргах - це те, що суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити правові висновки. При цьому посилався на релевантні рішення судової практики судів вищої судової інстанції. Проте вказаних правових оцінок суди не зробили.
Верховний Суд погоджується що такі доводи ОСОБА_2 не знайшли свого відображення у судових рішеннях.
Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду тривалий час неодноразово наголошували на тому, що, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.