Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 591/729/22
провадження № 61-6266св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство Сумської міської ради "Електроавтотранс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Ніколаєнко О. О. від 27 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Собини О. І. від 30 березня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП Сумської міської ради "Електроавтотранс" про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 13 липня 2020 року він перебуває у трудових відносинах з КП СМР "Електроавтотранс", працює на посаді слюсаря з ремонту двигунів.
3. 24 січня 2022 року він отримав повідомлення про відсторонення його від роботи в разі ненадання сертифікату щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
4. 28 січня 2022 року його було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі наказу відповідача від 28 січня 2022 року №26-к/тр, у зв`язку з відсутністю щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
5. Посилався на протиправність зазначеного наказу, оскільки, на його думку, постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територію України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" є незаконною та не підлягає виконанню. Зазначав, що надзвичайний стан в Україні введено не було, а головний санітарний лікар не отримував повноважень ініціювати карантин, з огляду на що у Кабінету Міністрів України не було підстав встановлювати карантин. Крім того, наказ Міністерства охорони здоров`я України за № 2153
від 04 жовтня 2021 року "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" (зі змінами наказом від 30 листопада 2021 року № 2664 Міністерства охорони здоров`я України) є незаконним та не підлягає виконанню. Вважає, що щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим. При укладанні трудового договору з відповідачем він не приймав на себе зобов`язань щодо вакцинації від COVID-19 та жодним законом України не передбачено можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ КП СМР "Електроавтотранс" про відсторонення його від роботи, поновити його на роботі на посаді слюсаря з ремонту двигунів; зобов`язати КП СМР "Електроавтотранс" виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного вимушеного прогулу з 31 січня 2022 року до моменту винесення рішення суду.
Стислий виклад позиції відповідача
7. КП СМР "Електроавтотранс" заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність. Зазначало, що відсторонюючи позивача від роботи, підприємство діяло в межах повноважень та у спосіб, перебачений законом. Зосереджувало увагу на встановленій наказом Міністерства охорони здоров`я України обов`язковій вакцинації працівників комунальних підприємств.
8. Вказувало, що наказ містить підстави відсторонення, зокрема, відсутність документів, які б підтверджували наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання чи застереження до проведення профілактичних щеплень, строки відсторонення - на період дії карантину. З наказом позивач був ознайомлений, а на період відсторонення від роботи за працівником зберігалось його робоче місце.
9. Щодо нарахування та стягнення середнього заробітку за час відсторонення, посилалось на відсутність встановленого у законодавстві обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати за час відсторонення.
10. Зауважувало, що з 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 було допущено до роботи на підставі наказу від 31 березня 2022 року № 71-к/тр.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП СМР "Електроавтотранс" № 26-к/тр від 28 січня 2022 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуваний наказ КП СМР "Електроавтотранс" був прийнятий 28 січня 2022 року на підставі норм, які набрали чинності 31 січня 2022 року, у зв`язку із чим він винесений без відповідної правової підстави та підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
13. Постановою Сумського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та КП СМР "Електроавтотранс" задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваного наказу є помилковим. Судом першої інстанції не враховано, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. З огляду на виконувані позивачем трудові обов`язки, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, а також враховуючи, що позивач захворів на вищевказану хворобу та маючи контакти з іншими працівниками існувала ймовірність поширення небезпечної вірусної інфекції, але особисто пройти обов`язкове щеплення не погоджувався, а організація дистанційної та надомної роботи позивача була неможливою, колегія суддів апеляційного суду вважала, що у відповідача були наявні правові підстави для відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а зазначене втручання у права позивача є пропорційним меті охорони здоров`я населення.
15. Вимоги про зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату є похідними, а тому також визнані такими, що не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог; скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 30 березня 2023 року та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що оспорюваним наказом відповідача було безпідставно обмежено його конституційне право на працю. Згідно з чинним законодавством України щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим.
19. Позивач зазначає про застосування до нього непропорційного заходу, оскільки оспорюваний наказ не передбачає жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових функцій, зокрема об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми, при відсутності доказів щодо кількості працюючих разом з ним працівників. Акцентує увагу також на відсутності доказів того скільки працівників на підприємстві захворіли на COVID-19, чи контактували вони з ним на момент їх захворювання та чи мав він ознаки захворювання.
20. Посилається на те, що причиною його відмови від вакцинації була відсутність її відповідної сертифікації. Зважаючи на відсутність інформації про статистику смертності після вакцинації проти COVID-19, побічних ефектів та ускладнень, обмеження інформації про клінічні дослідження вакцин, при звільненні виробників від відповідальності за наслідки дії вакцини, відсутні підстави для висновку про належне його інформування про щеплення. У зв`язку з наведеним його побоювання з приводу впливу вакцини від зазначеної хвороби на стан організму вважає обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/729/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 23 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. 30 травня 2023 року КП СМР "Електроавтотранс" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, тобто з пропуском встановленого судом строку для його подання (29 травня
2023 року).
24. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
25. Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
26. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
27. З огляду на те, що копію касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження відповідач отримав 22 травня 2023 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, ураховуючи незначний пропуск строку (1 день), з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву КП СМР "Електроавтотранс" підлягає продовженню до дати його подання - до 30 травня 2023 року.
28. На обґрунтування відзиву КП СМР "Електроавтотранс" зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законодавчо встановленої процедури відсторонення від роботи певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання до 31 січня 2022 року відповідних документів на підтвердження зазначеного, а також роз`яснено наслідки неподання таких документів. У матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем відповідного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до його проведення.
29. Зауважує, що позивач працює на посаді слюсаря з ремонту двигунів в підприємстві, яке здійснює перевезення пасажирів. Послугами підприємства користуються переважно люди похилого віку, інваліди, які найбільше підпадають у зону ризику зараження інфекційною хворобою COVID-19. При цьому ОСОБА_1 постійно контактує з іншими працівниками підприємства, зокрема водіями, які безпосередньо перевозять зазначених вище пасажирів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. ОСОБА_1 з 13 липня 2020 року працює в КП СМР "Електроавтотранс" на посаді слюсаря з ремонту двигунів.
31. Наказом КП СМР "Електроавтотранс" від 12 січня 2022 року № 18/01-3 на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 30 листопада
2021 року № 2664 керівникам структурних підрозділів доручено ознайомити у строк до 21 січня 2022 року з цим наказом підлеглих працівників під підпис, надати документ, який підтвердить профілактичне щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. Начальнику відділу кадрів Корж О. В. доручено у строк до 30 січня 2022 року повідомити працівників, які не надали жодного із зазначених документів, про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 4 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
32. Відповідно до повідомлення від 24 січня 2022 року № 04/04, підписаного начальником відділу кадрів Корж О. В., ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надати до 31 січня 2022 року один із таких документів: документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. У повідомленні також зазначено, що без надання одного із цих документів
до 31 січня 2022 року керівництво, керуючись статтею 46 КЗпП України та статтею 12 Закону України "Про захист від інфекційних хвороб", має право відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати та без врахування часу відсторонення до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності. З повідомленням ознайомлений 24 січня
2022 року.
33. Наказом КП СМР "Електроавтотранс" від 28 січня 2022 року № 26-к/тр ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2 з 31 січня 2022 року на період дії карантину. Підставою вказано наказ від 12 січня 2022 року №18/01-3, повідомлення від 24 січня 2022 року № 04-04. З наказом позивач ознайомлений 28 січня 2022 року. Вказаний наказ прийнятий на підставі наказу Міністерства охорони здоров?я від 04 жовтня 2021 року № 2153 з урахуванням змін та доповнень, визначених наказом від 30 листопада
2021 року № 2664, який набрав чинності 31 грудня 2021 року.
34. 26 січня 2022 року ОСОБА_1 на ім`я директора
КП СМР "Електроавтотранс" подав заперечення щодо незаконності відсторонення його від роботи.
35. Наказом КП СМР "Електроавтотранс" від 31 березня 2022 року №71-к/тр ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року допущено до роботи у зв`язку із зупиненням дії нормативних актів, на підставі яких відбулось відсторонення.
36. З довідки про доходи від 09 червня 2022 року про виплату заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01 серпня 2021 року по 31 січня 2022 року дохід склав 68 598,76 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
38. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
41. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
42. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
43. Термін "законодавство" використовується у правовій системі в основному в значенні - сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
44. Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року
№ 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.