Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 755/6771/18
провадження № 61-3994св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Київська місцева прокуратура № 4 (Дніпровська окружна прокуратура міста Києва), Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів:
Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Київська місцева прокуратура № 4 (Дніпровська окружна прокуратура міста Києва), Комунальне підприємство "Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 1981 року проживає у квартирі
АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі також проживала матір позивача, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартиру отримувала бабуся позивача, ОСОБА_6, на підставі ордера від 08 квітня 1981 року № 1683. Після подання документів на приватизацію цього житла позивач отримав відповідь, що квартира АДРЕСА_2 вже продана, а її власником є ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру йому як єдиному її користувачу у встановленому законом порядку приватизації державного житлового фонду не видавалось, і фактично право власності на нерухоме майно набуте ним не було.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на статі 203, 215, 236 ЦК України, просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2010 року, укладений між ним
і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. за реєстровим номером 715 та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (далі - БТІ) 05 травня 2010 року у реєстровій книзі № д.393-112 за реєстровим номером 23794; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. за реєстровим номером 13605.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення суду мотивоване недоведеністю того, що первинна реєстрація права власності позивача на спірну квартиру в порядку приватизації у 1996 році не відбувалась, та відсутністю доказів того, що ОСОБА_1 не укладав 15 квітня 2010 року договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого відповідач ОСОБА_3 набув та зареєстрував право власності на квартиру в БТІ. Той факт, що позивач на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 15 квітня 2010 року відбував покарання в колонії, суд не взяв до уваги як достатню підставу для визнання правочину недійсним, оскільки доказів того, що підпис на цьому договорі від імені ОСОБА_1 не належить йому, не надано і сторона позивача відмовилась від клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Аналізуючи підстави позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2017 року, районний суд визнав, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, адже добросовісно та відкрито користується цим майном, і при оформленні правочину нотаріус здійснював перевірку необхідних даних, в тому числі і щодо реєстрації правовстановлювального документа за продавцем в БТІ. Доказів того, що відповідач була знайома з позивачем, мала інформацію з питань оформлення права власності на спірну квартиру у 1996 році чи інформацію щодо укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 2010 році суду, не надано. Сама по собі реєстрація місця проживання позивача у спірній квартирі не може бути доказом чи підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 20 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2
і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. за реєстровим номером 13605.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по
881,00 грн сплаченого судового збору з кожного.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2010 року є нікчемним в силу закону, а тому визнавати його недійсним немає необхідності, оскільки нотаріус не вчиняв 15 квітня 2010 року посвідчення цього договору, а за вказаним реєстровим номером міститься запис про вчинення іншої нотаріальної дії в інший день, яка не пов`язана з будь-яким договором купівлі-продажу спірної квартири.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2010 року
є нікчемним, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 20 грудня 2017 року договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не був власником квартири АДРЕСА_2 до її відчуження на підставі нікчемного правочину на користь ОСОБА_3, ця квартира не передавалась йому у власність в порядку приватизації та відносилась до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, тому, на переконання колегії суддів, у спірних правовідносинах немає підстав для застосування віндикації як належного, достатнього, дієвого, результативного і ефективного способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 травня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати статтю 388 ЦК України та встановити добросовісність набуття ОСОБА_2 квартири у власність, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Доводи інших учасників справи
05 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко І. А. подав до Верховного Суду заяву, у якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року представнику
ОСОБА_2 - ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
14 грудня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Постанова Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Київська місцева прокуратура № 4 (Дніпровська окружна прокуратура міста Києва), КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2017 року.
В іншій частині постанова Київського апеляційного суду від 13 грудня
2021 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у заяві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
На підставі ордера № 1683, виданого 08 квітня 1984 року Бюро по обміну житлової площі виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів ОСОБА_6 на сім`ю із двох осіб: їй та дочці, ОСОБА_5, була надана в користування однокімнатна квартира
АДРЕСА_2 .
ОСОБА_7 є матір?ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, сформованого 29 грудня 2017 року Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м. Києві, місце проживання ОСОБА_1 починаючи з 05 лютого 1982 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року
у справі № 1-701 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, та призначено йому покарання - 1 рік позбавлення волі.
15 квітня 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. за реєстровим номером 715 та зареєстрований в БТІ 05 травня 2010 року у реєстровій книзі № д.393-112 за реєстровим номером 23794, за умовами якого позивач передав (продав)
у власність відповідача квартиру під
АДРЕСА_2, яка складається з однієї кімнати загальною площею 29,70 кв. м, житловою площею 14, 40 кв. м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
Згідно з інформаційною довідкою від 20 грудня 2017 року КВ-2017 № 33036, виданою БТІ на запит приватного нотаріуса КМНО Падалка Р. О., за даними реєстрових книг бюро, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2010 року, зареєстрованого в бюро 05 травня 2010 року, записаного в реєстровій книзі д.393-112.
20 грудня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. за реєстровим
номером 13605, за умовами якого право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_2 .
Право власності на квартиру на підставі вказаного договору купівлі-продажу було зареєстроване за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно
20 грудня 2017 року, номер запису про право власності 24061916, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14444843800000.