Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/37194/19
провадження № 61-2424св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламов Шаміль Ахмедбашарович,
третя особа - Прогресивна соціалістична партія України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від
24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Поліщук Н. В., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Україна" (далі - ТОВ "Сівер Україна", товариство) звернулось до суду
з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Ш. А. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що 01 березня 2019 року державний реєстратор
КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламов Ш. А. на підставі недійсних документів про право власності на об`єкт нерухомого майна прийняв рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, які на праві власності належать ТОВ "Сівер Україна".
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року
у справі № 2-1413/07 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні його добросовісним набувачем приміщень товариства та у визнанні за ним права власності на ці приміщення.
Позивач вважав дії відповідачів протиправними і такими, що порушують його право власності на об`єкт нерухомого майна.
ТОВ "Сівер Україна" просило:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора
КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу"
Мутайламова Ш. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо частки у розмірі 50/100 нежитлових приміщень площею 1134,70 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 ;
витребувати з чужого незаконного володіння у недобросовісного набувача ОСОБА_1 нежитлові приміщення № 97, № 98, № 102, загальною площею 564,50 кв. м, що становить 50/100 частин від нежилих приміщень площею
1134,70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно
є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Ш. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45762513 від 01 березня 2019 року, щодо частки у розмірі 50/100 нежитлових приміщень площею 1134,70 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544029380000.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва
від 30 січня 2020 року як третю особу до участі у справі залучено Прогресивну соціалістичну партію України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора
КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу"
Мутайламова Ш. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45762513 від 01 березня 2019 року, щодо частки у розмірі 50/100 нежитлових приміщень площею 1134,70 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544029380000.
Витребувано з чужого незаконного володіння у недобросовісного набувача - громадянина ОСОБА_1 нерухоме майно - нежитлові приміщення
№ 97, № 98, № 102, загальною площею 564,5 кв. м, що становить 50/100 нежитлових приміщень площею 1134,7 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544029380000.
Визначено порядок виконання судового рішення, а саме вказано, що воно
є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544029380000, зареєстрованого на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Ш. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45762513 від 01 березня 2019 року щодо частки у розмірі 50/100 нежитлових приміщень площею 1134,70 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544029380000.
Стягнено із ОСОБА_1, державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Ш. А. на користь ТОВ "Сівер Україна" 12 546,93 грн, по 6 273,46 грн з кожного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав правовстановлювального документа на нежитлові приміщення, який підтверджував би законні підстави для реєстрації за ним права власності на них. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року у справі № 2-1413/07 встановлено, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки приміщення дійсного власника вибули з його власності в незаконний спосіб.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення заявника про дату, час і місце розгляду справи. Заявник також вказує що оскаржувані судові рішення є невмотивовані та необґрунтовані. Суд одночасно застосував при вирішені позовних вимог статтю 216 ЦК України та статтю 388 ЦК України, що є взаємовиключним. Суди не встановили добросовісності набуття спірного майна. Суди не розглянули заяву про застосування строків позовної давності.
Аргументи інших учасників справ
24 вересня 2022 року ТОВ "Сівер Україна" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року -
без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 22 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
21 вересня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 липня 2003 року у справі
№ 18/519 задоволено позов ТОВ "Сівер Україна" до Благодійного фонду "Християнський" про визнання права власності та виселення. За ТОВ "Сівер Україна" визнано право власності на приміщення площею 286,3 кв. м та
278,4 кв. м на АДРЕСА_1, які зазначені на плані БТІ під літ. "А", та виселено відповідача із займаних приміщень. Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2004 року це рішення залишено в силі.
18 січня 2005 року ТОВ "Сівер України" зареєструвало право власності на зазначене приміщення у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності за реєстровим номером 5227-П.
01 березня 2019 року державний реєстратор КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламов Ш. А. прийняв рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказані нежитлові приміщення.
У 2004 році ТОВ "Сівер Україна" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом (справа № 22/476) про зобов`язання БТІ зареєструвати за ним право власності на приміщення за адресою:
АДРЕСА_1, які зазначені на плані БТІ під літ. "А", загальною площею
564,50 кв. м, що становить 50/100 частин нежилих приміщень, а саме: приміщення № 102 цокольного поверху, приміщення № 97, приміщення № 98 першого поверху (справа № 22/476).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29 грудня 2004 року у справі
№ 22/476 позовні вимоги ТОВ "Сівер Україна" задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2005 року вказане рішення господарського суду скасовано, а провадження у справі припинено.
На виконання цієї постанови 29 квітня 2005 року Господарський суд
м. Києва виніс ухвалу про поворот виконання рішення від 29 грудня
2004 року.
Існування прав на спірне майно відповідач обґрунтовував рішеннями Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від
27 липня 2004 року, якими були задоволені позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Благодійної організації "Благодійний фонд "Християнський" про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвалами Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року змінено спосіб і порядок виконання указаних рішень, а саме: визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності за кожним на 1/3 частину нежилих приміщень № 102, № 97, № 98 на
АДРЕСА_1 .
На підставі цих ухвал суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
07 вересня 2004 року видані реєстраційні посвідчення.
27 вересня 2004 року між ОСОБА_3, який діяв особисто та як представник ОСОБА_5, ОСОБА_4 (продавці), та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень. За умовами договору
ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купив нежилі приміщення № 97, № 98, № 102, загальною площею 564,50 кв. м, що становить 50/100 частин нежилих приміщень площею 1 134,70 кв. м на
АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2672. Право власності ОСОБА_1 на зазначені приміщення 04 жовтня 2004 року було зареєстроване БТІ, про що зроблений запис в реєстровій книзі № 57П-53 за реєстровим номером 5227-П.
16 листопада 2004 року ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року скасовано за нововиявленими обставинами, одночасно скасовано реєстрацію приміщень в БТІ на ім`я
ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року
у справі № 2-1413/07 задоволено позов ТОВ "Сівер Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Християнський", Прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 97, № 98, № 102, загальною площею 564,50 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, укладений 27 вересня 2004 року між ОСОБА_3 особисто та як представником ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ "Сівер Україна" про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно.
Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року та ухвалою Верховного Суду України від 09 квітня 2008 року.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року
у справі № 2-1413/07 повторно оскаржено в апеляційному порядку особою, яка не була учасником справи, - ОСОБА_6 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені та
в інтересах ОСОБА_6, задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Сівер Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, треті особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Християнський", Прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 2-1413/07, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_6 є співвласницею частини спірних приміщень як дружина покупця за оспореним договором - ОСОБА_1, тому мала бути залучена до розгляду справи.
У грудні 2016 року ТОВ "Сівер Україна" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, треті особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Християнський", Прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.
Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 2-1413/07 (провадження 61-6544св18) касаційну скаргу ТОВ "Сівер Україна" задоволено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в частині позовних вимог ТОВ "Сівер Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Християнський", Прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року в цій частині залишено в силі.
У справі № 2-1413/07 суди встановили, що на час відчуження відповідачами спірних приміщень на підставі судових рішень, які згодом були скасовані, право власності на ці приміщення належало ТОВ "Сівер Україна",
а самі приміщення знаходилися під арештом, тому незаконність такого відчуження тягне за собою недійсність правочину на підставі статті 203 ЦК України.
Суди також установили, що станом на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 27 вересня 2004 року права власності на спірні приміщення належали ТОВ "Сівер Україна" на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а також діяла встановлена судом заборона на відчуження указаного майна.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не мали прав відчужувати спірні приміщення за договором купівлі-продажу від 27 вересня 2004 року.
Вказані обставини встановлені в постанові Верховного Суду від 29 квітня
2020 року у справі № 761/44652/16-ц та в постанові Верховного суду від
05 лютого 2020 року у справі № 761/4652/17.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада
2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, у справі № 761/47520/17позов ТОВ "Сівер Україна" задоволено частково. Усунено перешкоди в користуванні та розпорядженні ТОВ "Сівер України" нежитловими приміщеннями № 97, № 98, № 102 (позначені на плані БТІ літ. "А"), загальною площею 564,50 кв. м, що складає
з 50/100 частки від нежитлових приміщень, площею 1 134,70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з указаних нежитлових приміщень. Вселено ТОВ "Сівер України" у ці нежитлові приміщення № 97, № 98, № 102 (позначені на плані БТІ літ. "А"), загальною площею 564,50 кв. м, що складає 50/100 частин від нежитлових приміщень, площею 1 134,70 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь
ТОВ "Сівер України" по 2 000,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1, який на час неправомірного набуття права власності на спірні приміщення перебував
у шлюбі з ОСОБА_6, без законних правових підстав користується та розпоряджається спірним нерухомим майном, чим порушує права позивача як власника приміщень, тому права ТОВ "Сівер України" підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні і розпорядженні належними йому нежитловими приміщеннями.
Вимоги товариства про зобов`язання відповідачів не чинити йому перешкод
у користуванні та розпорядженні спірним майном задоволенню не підлягають, оскільки вони є передчасними, а порушене право товариства підлягає захисту саме шляхом виселення відповідачів із вказаних нежитлових приміщень та вселення у ці приміщення ТОВ "Сівер Україна".
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що обставини належності спірних нежитлових приміщень позивачу на праві власності відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки встановлені численними судовими рішеннями, а саме: рішенням Господарського суду м. Києва від 22 липня 2003 року у справі № 18/519, постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2004 року
у справі № 18/519, ухвалою Верховного Суду України від 20 травня 2004 року
у справі № 18/519, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня
2016 року у справі № 2-1413/17, рішенням Шевченківського районного суду
м. Києва від 06 жовтня 2017 року у справі № 761/44652/16-ц, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі
№ 761/44652/16-ц, постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року
у справі № 2-1413/07, постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2018 року у справі № 761/4652/17, постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2018 року у справі № 761/44652/16-ц.
Крім того, за заявою ОСОБА_1 було зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 761/39668/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сівер Україна" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора філії комунального підприємства "Новоіванівське 3" Коровайко О. С. від 04 жовтня 2018 року
№ 43356869 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Сівер Україна" на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544029380000, нежилі приміщення площею 1 134,70 кв. м, загальною площею 1 134,7 кв. м, адреса: АДРЕСА_1, спільна часткова власність, розмір частки 50/100, нежитлові приміщення № 97, № 102, № 98