ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 311/2644/21
провадження № 51-189 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021087190000146, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 07 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 17 травня 2021 року, близько 20:00 год, в АДРЕСА_2, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_8 майно вартістю 2025 грн, після чого з місця події пішов та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, а суд першої інстанції, всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України призначив ОСОБА_7 покарання у виді 60 годин громадських робіт, тобто покарання менш суворе, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню - ст. 69 КК України. Вважає, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення обґрунтовані в апеляційній скарзі прокурора доводи про це, та всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив їх належним чином.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог прокурора немає, а тому просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
У цій справі, як видно з її матеріалів, покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи засудженого, а саме те, що він вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці, за місцем проживання зарекомендував себе задовільно, громадський порядок не порушував, скарг на його дії від сусідів не надходило, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має чітко визначене місце реєстрації та проживання, навчається у Дніпрорудненському професійному ліцеї, має добрий загальний розвиток, за характером замкнений, неконфліктний, виховується в повній сім`ї.
Визнано обставинами, які пом`якшують покарання, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення проступку у неповнолітньому віці.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості, на його думку, призначеного ОСОБА_7 покарання та обґрунтовано залишив її без задоволення.
З призначеним видом покаранням погоджується і суд касаційної інстанції, в зв`язку з чим, твердження в касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, колегія суддів вважає непереконливими.