Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 671/1262/20
провадження № 51-3523 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020240000000238 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Волочиськ Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_8 443 324 грн. та на користь ОСОБА_9 487 000 грн.
Стягнуто з ПАТ "Страхова група "ТАС" на користь: ОСОБА_8 8 245 грн. витрат на поховання, 56 676 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_9 56 549,60 грн. витрат на лікування та 2 977,48 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишені без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 15 травня 2020 року приблизно о 18:30 год., у порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України керуючи автомобілем "Fiat Scudo", д.р.н. НОМЕР_1, у стані алкогольного сп`яніння, рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год по автодорозі сполученням Волочиськ - Зайчики. Маючи знижену реакцію внаслідок перебування в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог п. 10.1, 11.1, 11.3, вказаних Правил не переконався в безпечності виконуваного ним маневру перед початком зміни напрямку руху, не дотримавшись безпечного інтервалу, виїхав на зустрічну смугу руху, не надавши перевагу зустрічному транспорту, допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ 2104" під керуванням ОСОБА_10 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер, пасажирка автомобіля ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Своїми діями водій ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 2.9 (а), 10.1, 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху, що знаходяться в причинному зв`язку із наслідками, що настали.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що досудове та судове слідство було проведено неповно, з обвинувальним ухилом, суд не взяв до уваги показання обвинуваченого про те, що той втратив свідомість і не міг керувати своїми діями, що, за твердженням захисника, виключає винуватість ОСОБА_7 . Суд безпідставно відмовив у призначенні експертизи обвинуваченому.
Також суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення експертизи технічного стану автомобіля потерпілого, судом не встановлено причинного зв`язку між діями кожного з водіїв та наслідками.
Стверджує, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, а саме: постанові про відібрання зразків крові та висновках експертизи щодо стану алкогольного сп`яніння; протоколі огляду місця події та висновку експерта, зробленому на підставі вихідних даних цього протоколу; судово-медичній експертизі причин смерті ОСОБА_10 .
Крім того, вказує, що сторона захисту не була ознайомлена з медичною документацією, на підставі якої проводилася судово-медична експертиза потерпілої ОСОБА_9 .
Також зазначає, що вирок постановлено незаконним складом суду, оскільки сторона захисту не була ознайомлена з постановою про створення групи прокурорів, в яку входив прокурор, що брав участь у судових дебатах, захисту не роз`яснено право заявляти відвід.
Поряд з цим вказує на суворість призначеного покарання та необґрунтованість рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди.
Скарга захисника також містить твердження про порушення вимог процесуального закону під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу за вироком суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Від представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить залишити судові рішення без зміни.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги, вважав її доводи безпідставними та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні, в тому числі й тих, про недопустимість яких зазначає в касаційній скарзі захисник. Оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення саме обвинувального вироку.
Зокрема, суд узяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що їхала в якості пасажира в автомобілі під керуванням ОСОБА_10, під час руху побачила, що в напрямку їх автомобіля на великій швидкості рухається інший автомобіль і почула удар. Ці показання узгоджуються із даними протоколу огляду місця події, де зафіксовані сліди, виявлені на місці ДТП, та які свідчать, що подія сталася на смузі руху автомобіля "ВАЗ 2104" під керуванням ОСОБА_10, а також протоколу огляду предметів - нагрудних камер працівників ДСНС, де зафіксовано обставини деблокування водія ОСОБА_7 з автомобіля на місці події.
Згідно висновків судової комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи від 30 липня 2020 року, зіткнення автомобілів відбулося на смузі руху автомобіля "ВАЗ 2104". В даній дорожній ситуації до виникнення ДТП призвели дії водія автомобіля "Fiat Scudo" ОСОБА_7, який порушив п.п. 10.1, 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху з подальшим переміщенням по ній без сповільнення до моменту зіткнення із зустрічним автомобілем. В даній дорожній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 2104" ОСОБА_10, навіть за умови застосування екстреного гальмування, не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
У касаційній скарзі захисник вказує на неповноту зазначеної експертизи, оскільки вважає, що нею не встановлено причинного зв`язку між діями кожного з водіїв та наслідками, що настали.
Натомість, як установили суди першої та апеляційної інстанцій, у діях водія ОСОБА_10 не було встановлено порушень вимог Правил дорожнього руху. Експертизою дана оцінка технічного стану транспортних засобів, слідовій інформації, зафіксованій під час огляду місця події, діям обох водіїв та визначено, як кожен із них мав діяти у дорожній ситуації, що склалася, та чітко встановлено причинний зв`язок між діями саме водія ОСОБА_7 та настанням ДТП. Суди дали належну оцінку як висновку експертизи, так і кваліфікації та досвіду роботи експертів та навели в судових рішеннях відповідні мотиви, з якими погоджується колегія суддів. Заперечення обвинуваченим своєї вини у вчиненні ДТП та намагання перекласти вину та іншого учасника дорожнього руху судами вірно розцінено як намагання ОСОБА_7 уникнути кримінальної відповідальності.
Щодо доводів захисника про те, що вказаний висновок експертизи був складений на підставі протоколу огляду місця події від 15 травня 2020 року, який, на думку сторони захисту, є недопустимим доказом, слід зазначити наступне.
Огляд - це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення. Під час проведення цієї слідчої дії складається протокол, який повинен відповідати вимогам закону.
Судами був досліджений вказаний протокол та зазначено, що він відповідає вимогам ст. 104 КПК України, містить відомості про розташування транспортних засобів після скоєння ДТП, відповідні заміри, а також він підписаний усіма учасниками цієї слідчої дії, у тому числі спеціалістом (експертом) ОСОБА_12 . Що стосується доводу про те, що у протоколі невірно зазначено про суху поверхню дороги на момент ДТП, то суд дослідив це питання, у тому числі шляхом витребування інформації з центру гідрометеорології. На підставі наданої цим центром довідки та показань свідків, суд установив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди жодних атмосферних явищ не було, асфальтове покриття дороги було сухим, дощ, про який зазначала сторона захисту, пішов вже після скоєння ДТП. А тому посилання сторони захисту на недопустимість протоколу огляду місця події та похідних від нього доказів через неправильність вихідних даних суперечать матеріалам провадження.
Захисник у касаційній скарзі наголошує на тому, що відібрання зразків крові у ОСОБА_7 для дослідження на стан алкогольного сп`яніння було здійснено із порушенням вимог закону.
Натомість, судами було установлено, що відібрання зразків біологічного середовища ОСОБА_7 було проведено відповідно до вимог "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п. 14 вказаної Інструкції, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.
Захисник у скарзі посилається на порушення цієї Інструкції при відібранні у ОСОБА_7 зразків крові, проте не вказує, які саме пункти були порушені. Суди дослідили як вказану Інструкцію, так і надані матеріали кримінального провадження й дійшли переконливого висновку, що відібрання біологічних зразків у особи було здійснено з дотриманням вимог закону, а тому докази, отримані на підставі цієї дії, є допустимими.
Перебування ОСОБА_7 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння підтверджується показаннями потерпілої та висновком експертизи від 28 травня 2020 року, згідно якого у крові підозрюваного виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості 1,39 проміле. Ця експертиза була предметом дослідження суду першої інстанції, який дійшов висновку, що вона проведена кваліфікованими експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, та складена у відповідності до вимог статей 101, 102 КПК України.
Також суд дослідив та критично оцінив показання ОСОБА_7 про те, що він втратив свідомість під час керування транспортним засобом, оскільки вони суперечать дослідженим під час судового розгляду письмовим доказам та показанням потерпілої і свідків.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що судово-медична експертиза причин смерті потерпілого ОСОБА_10 є недопустимим доказом внаслідок того, що слідчим не долучалися для проведення цієї експертизи медичні документи, які підтверджують, що потерпілий мав хворобу серця. Зазначена обставина, на думку сторони захисту, могла бути причиною смерті потерпілого.
Такі твердження є безпідставними.
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 11 червня 2020 року, причиною смерті ОСОБА_10 була гостра масивна внутрішня кровотеча, яка виникла внаслідок закритої тупої травми грудної клітки у вигляді множинних переломів ребер, грудини та розриву правого передсердя, що підтверджується наявністю вказаних ушкоджень, які були виявлені при проведенні експертизи трупа. Експертизою чітко встановлено, що безпосередньою причиною смерті потерпілого були тілесні ушкодження у вигляді розриву навколосерцевої сорочки, правого передсердя, крововиливу на передні поверхні грудної клітки. Ці тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля.