ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 759/14220/22
провадження № 51-1195км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупершого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100080002591, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненого за таких обставин.
На початку березня 2022 року у невстановлений слідством день та час, у невстановленому місці ОСОБА_7 знайшов два предмета, зовні схожі на корпуси гранати Ф-1, та два предмета, зовні схожі на запали УЗРГМ, які вирішив забрати та зберігати при собі для подальшого власного використання, не маючи передбаченого законом дозволу на зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї.
З цією метою ОСОБА_8, маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання та придбання боєприпасів, переніс вибухові пристрої, а саме предмети, зовні схожі на корпуса гранат Ф-1 та запали УЗРГМ, до місця свого проживання і почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу.
22 вересня 2022 року о 23 годині 20 хвилин за адресою: м. Київ, площа Гостомельська, 1 працівниками поліції було зупинено ОСОБА_7, у подальшому затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і в ході проведення його особистого обшуку виявлено та вилучено два предмета, зовні схожі на корпуси гранат Ф-1, та два предмета, зовні схожі на запали УЗРГМ, три патрона, самозарядний сигнально-шумовий пістолет "Retay", моделі "G17" № НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків Київського НДЕКЦ від 23 вересня 2022 року
№ СЕ-19/111-22/40648-БЛ, від 10 жовтня 2022 року № СЕ-19/111-22/40758-ВТХ:
- із наданих на дослідження трьох патронів один патрон є пістолетним патроном калібру 9x18 мм, що споряджений оболонковою кулею зі свинцевим осереддям, призначений для використання у зброї відповідного типу та калібру, а саме у пістолетах та пістолетах-кулеметах калібру 9X18 мм (ПМ) та належить до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї;
- один уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ та один уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2 є вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами;
- два споряджені вибуховою речовиною корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 до вибухових пристроїв та бойових припасів не відносяться, є конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини.
У порядку, передбаченому ч. 3 ст. 102 КПК, судовий експерт вважав за потрібне вказати, що надані на дослідження два уніфіковані запали дистанційної дії УЗРГМ та УЗРГМ-2 придатні до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини, а вибухова речовина, якою споряджено надані на дослідження два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1, придатна до вибуху.
При поєднанні в єдину конструкцію наданих на дослідження двох споряджених вибуховою речовиною корпусів ручних осколкових гранат Ф-1 з наданими на дослідження двома уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ та УЗРГМ-2 у будь-якому порядку, що передбачено їхніми конструктивними особливостями і призначенням, вони утворюють дві ручні осколкові гранати Ф-1, які є вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами і придатні до вибуху.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки цей вирок оскаржено виключно з підстав, з яких він не може бути оскаржений згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не мав обґрунтованих і законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. На думку прокурора, положення ч. 2 ст. 394, ч. 4 ст. 399 КПК, на які послався в ухвалі апеляційний суд, не встановлюють жодних перешкод для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на вирок у зв`язку з оскарженням юридичної кваліфікації діяння обвинуваченого. Зазначає, що розгляд кримінального провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК, не звільняє суд від обов`язку встановити всі обставини, визначені ст. 91 КПК, які підлягають доказуванню, і не позбавляє права учасників судового провадження оскаржити судове рішення у зв`язку із неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, вказує, що правильне відображення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації її права на захист, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною кваліфікацією. На думку прокурора, суд першої інстанції належно не з`ясував всіх обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, не звернув увагу на невідповідність кваліфікації дій обвинуваченого обставинам вчинення злочину, викладеним в обвинуваченні, помилково кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 263 КК як носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).