ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 578/1218/18
провадження № 51-2785 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого в режимі
відеоконференції ОСОБА_6,
захисника в режимі
відеоконференції ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 22018200000000100 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Тарасівка Великописарівського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що в їх діянні є склад кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_6 обвинувачувалися у тому, що вони, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагали та отримали неправомірну вигоду за не притягнення особи до кримінальної відповідальності, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, перебуваючи на посаді слідчих СВ Краснопільського ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області та в складі слідчої групи у кримінальному провадженні № 12018200180000153 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за попередньою змовою між собою, 06 червня 2018 року близько 11:00, знаходячись в автомобілі марки "ЗАЗ TF 699З Део Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1, на території смт Краснопілля Сумської області, вимагали та отримали від ОСОБА_11, яка є матір`ю ОСОБА_10, 10 000 грн за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 залишено без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2022 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає необґрунтованим виправдання ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України і не погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання доказів у цьому провадженні недопустимими. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось з порушенням правил підслідності. Наголошує, що рішення прокурора про доручення розслідування кримінального провадження за обвинуваченням працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_6 слідчому відділу УСБУ у Сумській області є законним, оскільки вказане провадження не було підслідне органам поліції, а Державне бюро розслідувань на той час фактично не діяло. При цьому місцевий суд дійшов до безпідставного висновку про те, що під час досудового розслідування відбулась фактична заміна відповідного органу, який здійснював розслідування, оскільки з самого початку, а саме з 04 липня 2018 року, на виконання положень ст. 214 КПК України, працівниками слідчого відділу УСБУ у Сумській області було розпочато розслідування цього кримінального провадження та після винесення 05 липня 2018 року прокурором постанови, розслідування проведено і завершено слідчими зазначеного органу. Крім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність у прокурора підстав для визначення підслідності кримінального провадження у порядку ч. 5 ст. 36 КПК України. На думку прокурора, слідчий відділ УСБУ у Сумській області законно проводив досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а тому зібрані докази у провадженні є допустимими. Суд апеляційної інстанції, як вважає прокурор, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення. При цьому апеляційний суд дійшов до помилкового висновку, що після початку здійснення ДБР функції досудового розслідування зазначене кримінальне провадження не було передано до ДБР у строки, визначені розділом VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_7 та виправданий ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).