ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2023 року
м. Київ
справа № 707/728/19
провадження № 51-3489 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, на вирок Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250000000127 від 17 червня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Приданихи Новгородської області Російської Федерації, яка згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдано її на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Черкаський апеляційний суд 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнив частково, вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2020 року скасував та ухвалив свій, яким визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 3 роки. Вирішив питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_7 17 червня 2018 року близько 12:15, керуючи автомобілем "Mercedes Benz S550", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань зі сторони м. Черкаси в напрямку м. Сміла по горизонтальній розмітці 1.2 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), на 41 км + 993,5 м вищевказаної автодороги, порушуючи вимоги підпункту "б" п. 2.3, п. 13.1 ПДР, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну, а тому в момент виникнення перешкоди для її руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_9, який рухався попереду в попутному напрямку біля правого краю проїзної частини на велосипеді "Kinetic Storm", не дотрималася безпечної дистанції та скоїла наїзд на велосипедиста. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть. Невиконання водієм ОСОБА_7 вимог п. 13.1 ПДР перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ДТП і настанням смерті ОСОБА_9 .
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд:
? дослідив докази, яким надав неправильну оцінку;
? не вжив заходів для дослідження інших доказів, які мають істотне значення для ухвалення обґрунтованого рішення, зокрема, не дослідив показання експертів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і спеціаліста ОСОБА_13 ;
? дійшов висновку про наявність сліду юзу колеса велосипеда без з`ясування усіх обставин кримінального провадження;
? не перевірив доводів ОСОБА_7 про неможливість уникнення зіткнення з іншим транспортним засобом та не навів мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими;
? дійшов помилкового висновку про необов`язкову участь ОСОБА_7 і понятих під час проведення огляду місця події;
? не дав оцінки тому, що під час проведення експертизи та складання висновку від 28 лютого 2019 року № 4/984 експерт вийшов за межі поставлених питань;
? допитав потерпілу ОСОБА_14 та слідчого ОСОБА_15 за власною ініціативою, чим порушив вимоги ст. 22 КПК України.
Також захисник стверджує, що:
? протокол огляду від 17 червня 2018 року і додатки до нього є недопустимими доказами, оскільки отримані з порушенням вимог статей 86, 87 КПК України;
? відомості, які містяться у протоколі огляду від 17 червня 2018 року і додатках до нього, викликають сумніви у їх достовірності та не підтверджені доказами;
? ілюстративна таблиця до цього протоколу також виготовлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, її дані не узгоджуються з відомостями, які зафіксовані у протоколі огляду та схемі ДТП в частині наявності сліду колеса велосипеда, яким керував загиблий;
? поняті не були постійно присутні під час огляду місця події, не всі відомості вносилися під час його проведення до протоколу цієї слідчої дії за їх присутності;
? ОСОБА_7 була учасником огляду, проте не була ознайомлена зі змістом протоколу, складеного за результатами його проведення, і додатків до нього, не мала можливості висловити свої зауваження, у протоколі огляду відсутні підпис та відомості про відмову ОСОБА_7 від його підписання;
? висновки експертів від 13 серпня 2018 року № 4/533, від 1 жовтня 2018 року
№ 04-01/27/4/609, від 15 листопада 2018 року № 861/1288/18-23, від 28 лютого 2019 року № 4/984 необґрунтовані, суперечать один одному, не узгоджуються між собою, а відповіді на деякі питання висловлені у формі припущень;
? оскаржене судове рішення не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу, просила її задовольнити та скасувати оскаржене судове рішення апеляційного суду.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вирок апеляційного суду в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 420 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Апеляційний суд, ухвалюючи вирок, указаних вимог дотримався.
Так, суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження № 12018250000000127, визнав ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення нею злочину. У подальшому прокурор звернувся до апеляційного суду зі скаргою.
Водночас апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасував вирок суду та ухвалив новий, яким визнав її винуватою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і призначив відповідне покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими з урахуванням ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупністю зібраних доказів, оціненою з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому суд указав, чому бере до уваги одні докази та надає їм перевагу, а інші відхиляє.
Так, переглядаючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції частково дослідив докази, що стосуються предмета доказування по суті пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема, повторно допитав обвинувачену ОСОБА_7, потерпілу ОСОБА_14, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 . Свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення цей суд обґрунтував даними протоколу огляду місця події, висновками експертиз та іншими письмовими доказами.
Щодо доводів захисника про неналежність та недопустимість протоколу огляду місця події від 17 червня 2018 року, схеми ДТП та ілюстративної таблиці до нього
Обґрунтовуючи подану касаційну скаргу, сторона захисту посилається на фактичну відсутність сліду колеса велосипеда, а також те, що ілюстративна таблиця до протоколу огляду виготовлена з порушенням вимог КПК України, її дані не пояснюють змісту протоколу. Акцентує увагу на тому, що поняті не були постійно присутні під час проведення огляду місця події.
Так, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).
Статтею 87 КПК України встановлюються підстави для визнання доказів недопустимими внаслідок істотного порушення прав та свобод людини при їх отриманні.
Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, слід насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Тобто мета огляду насамперед полягає у виявленні та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Приписами ч. 1 ст. 105 КПК України передбачено, що особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.
Згідно з ч. 3 ст. 105 КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні інкримінованого злочину та ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно неї, визнав неналежними доказами її вини протокол огляду місця події від 17 червня 2018 року з додатками до нього, а також висновки експертів від 13 серпня 2018 року № 4/533, від 1 жовтня 2018 року № 04-01/27/4/609, від 15 листопада 2018 року № 861/1288/18-23, від 28 лютого 2019 року № 4/984, з огляду на те, що виникли сумніви щодо наявності на місці ДТП сліду юзу велосипеда, який експерти брали до уваги як місце первинного контакту між автомобілем та велосипедом при виконанні ними досліджень. Як наслідок, місцевий суд визнав недопустимими всі похідні докази.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погодилася з таким висновком з огляду на таке.
Так, допитана в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що у день події вона з ОСОБА_9 їхала на велосипедах у напрямку м. Сміли. Перед поїздкою вони перевірили на справність ці велосипеди та обрали маршрут, який менш насичений транспортними засобами. Вона рухалася попереду ОСОБА_9 за білою лінією дорожньої розмітки, відстань між нею та померлим була 2-3 метри. При підйомі потерпіла відчула, що у неї щось влучило і впала. Коли потерпіла піднялася, то побачила, що ОСОБА_9 лежить на землі. Зауважила, що зазвичай вони їхали за суцільною білою лінією справа, а ОСОБА_9 був досвідченим велосипедистом, знав ПДР. Хоча вона особисто не бачила на місці події будь-яких слідів від автомобіля, проте помітила зарубки від велосипеда за білою суцільною смугою. Наголосила, що до протоколу не було внесено усіх слідів ДТП, а певні сліди, які містяться на схемі, вона також не бачила.
Свідок ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції пояснив, що саме він складав протокол огляду місця події від 17 червня 2018 року та схему до нього. При цьому зазначив, що не пам`ятає чи хтось з учасників огляду місця події висловлював зауваження щодо інформації, яка була зафіксована у протоколі чи схемі до неї, та чому ОСОБА_7 не підписувала його. Свідок також не пам`ятав чи всі знімки були долучені до протоколу. Проте всі наявні сліди він особисто фіксував у цьому протоколі, указував спеціалісту, який брав участь у цій слідчій дії, фіксувати всі пошкодження та слідову характеристику ДТП. Чому на знімках спеціаліста відсутній слід колеса, який зафіксовано на схемі пригоди свідок пояснити не зміг.
Апеляційний суд у своєму рішенні також врахував те, що у протоколі огляду місця події від 17 червня 2018 року в графі "Сліди гальмування" зазначено про наявність одинарного сліду довжиною 2,6 м від велосипеда, та дійшов висновку, що вказане узгоджується зі схемою ДТП, яка є додатком до цього протоколу.
До протоколу огляду додана також і схема, яка складена слідчим ОСОБА_15 та підписана понятими ОСОБА_16, ОСОБА_17 і спеціалістом
ОСОБА_13, котрі, як зазначалося вище, були учасникам цієї процесуальної дії. Долучена ілюстративна таблиця із зображеннями місця ДТП, положеннями транспортних засобів, їх пошкодженнями, розташуванням тіла ОСОБА_9 та слідовою інформацією на проїжджій частині. Разом з тим, будь-яких заперечень, зокрема щодо відсутності на місці ДТП сліду юзу колеса велосипеда, яким керував потерпілий, від учасників цього огляду не надходило. Факт наявності або відсутності сліду юзу поняті ОСОБА_16 і ОСОБА_17, під час їх допиту в суді апеляційної інстанції не підтвердили та не спростували, пославшись на те, що не пам`ятаються слідову інформацію на місці ДТП.
Однак поняті підтвердили свою присутність під час огляду місця події, проведення замірів, а також належність їм підписів у протоколі. Суд слушно зауважив, що хоч, як дійсно вказували ці свідки, вони не були присутні весь зазначений у протоколі час, однак вони не стверджували, що підписували порожні бланки протоколу чи додатку до нього.
З урахуванням викладеного колегія апеляційного суду дійшла переконання, що поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17 брали участь в огляді місця події та його фіксації, про що свідчать проставлені ними підписи на кожному аркуші, якими вони підтвердили ознайомлення з його змістом та дані, що внесені до протоколу і долученої до нього схеми. При цьому суд слушно зазначив, що вони не подавали будь-яких зауважень щодо проведеного огляду, його оформлення чи недостовірності внесених даних.
Отже, колегія суддів суду апеляційного інстанції також дійшла обґрунтованого висновку про те, що зафіксований у протоколі огляду від 17 червня 2018 року та схемі до нього слід юзу колеса велосипеда довжиною 2,6 м, який починається на відстані 0,8 м та закінчується на відстані 0,9 м від краю асфальтобетонного покриття, був наявний на місці ДТП.
До того ж слушним є висновок апеляційного суду, що у цьому випадку участь понятих не була обов`язкова.
Так, незважаючи на те, що 17 червня 2018 року під час огляду місця події було виявлено труп ОСОБА_9, проте у протоколі лише зазначено його місце розташування та речі, у які він був одягнений. При цьому огляд трупа ОСОБА_9 за правилами ст. 238 КПК України не здійснювався, тому згідно з приписами ч. 7 ст. 223 КПК України участь понятих при огляді місця події не була обов`язкова.
Крім того, захисник у поданій касаційній скарзі посилається на відсутність підпису ОСОБА_7 у протоколі огляду від 17 червня 2018 року та відомостей про відмову останньої від його підписання, неознайомлення з його змістом і додатками та неможливістю висловити свої зауваження.
Як убачається з оскарженого судового рішення, огляд місця події провів старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_15 17 червня 2018 року за участю спеціаліста ОСОБА_13 та понятих ОСОБА_16, ОСОБА_17 у присутності водія ОСОБА_7 . Цей протокол підписано учасниками процесуальної дії.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зауважила, що водій ОСОБА_7 у цьому протоколі дійсно зазначена як особа, яка присутня під час огляду місця події, однак вона протокол не підписувала та будь-які дані про причини його непідписання відсутні.
Також апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що під час свого допиту в судовому засіданні ОСОБА_7 також указувала, що була присутня під час огляду місця події, проте не підписувала протокол огляду місця події, оскільки була знервована.
Отже, суд апеляційної інстанції з огляду на положення ч. 3 ст. 237 КПК України дійшов слушного висновку, що участь ОСОБА_7 під час указаної слідчої дії не була обов`язковою. Крім того, цей суд дійшов вірного переконання, що непідписання ОСОБА_7 протоколу огляду місця події як особою, у присутності якої проводилася слідча дія, не призвело до отримання необ`єктивних результатів або ж визнання цього протоколу доказом, який не відповідає вимогам ст. 87 КПК України.