Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 388/1041/19
провадження № 61-12366св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, який змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_4, Перша львівська державна нотаріальна контора,
третя особа - Долинська міська рада Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року в складі судді Степанова С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, який у 2018 році змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_4, Першої львівської державної нотаріальної контори, третя особа - Долинська міська рада Кіровоградської області, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, скасування постанови нотаріуса та визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку за № 195 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,56 га, яка розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Спадщину за заповітом прийняв син померлої ОСОБА_7 і ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав відповідне свідоцтво, але державний акт на право власності на землю на своє ім`я не переоформив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. На момент смерті він перебував у гостях у ОСОБА_8 на території Молодіжненської селищної ради, але фактично на території цієї селищної ради не проживав.
Натомість з 2003 року і до смерті ОСОБА_4 проживав разом із позивачкою, яка є його рідною сестрою, у селі Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області без реєстрації місця проживання, де й був похований.
На момент смерті спадкодавця позивачка проживала разом із ним, а після його смерті продовжувалася користуватися належною йому земельною ділянкою, а тому вважала себе такою, що прийняла спадщину.
У 2016 році ОСОБА_1 звернулася до Першої львівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті свого брата ОСОБА_4 .
Постановою від 21 листопада 2016 року державний нотаріус Кутельмах О. Ф. відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є його сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), які на час відкриття спадщини були зареєстровані разом зі спадкодавцем у місті Львові, а отже є такими, що прийняли спадщину.
Позивачка вважає вказану постанову нотаріуса помилковою, оскільки фактично на час відкриття спадщини спадкодавець проживав не в місті Львові, а з нею в селі Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області. Крім того, ОСОБА_2 із серпня 2004 року по грудень 2006 року не перебував в Україні, шукав політичного притулку в Чеській Республіці. У передбачений законом строк ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) заяви про прийняття спадщини не подавали.
На думку позивачки, що спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) є такими, що не прийняли спадщину, а тому право на спадкування отримала вона, як спадкоємиця другої черги за законом, як така, що проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Враховуючи наведене, позивачка просила суд:
- встановити факт, що померлий ОСОБА_4 станом на 08 березня 2006 року постійно проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах О. Ф. від 21 листопада 2016 року № 2011/02-31;
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,56 га, яка розташована на території Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту її спільного проживання з ОСОБА_4 на момент смерті останнього. З огляду на це суд також не знайшов підстав для скасування постанови нотаріуса та визнання за позивачкою права на спадкове майно.
Місцевий суд також зазначив, що заявлене позивачкою під час судового розгляду клопотання про необхідність залучення в якості належного відповідача Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області залишено без задоволення, виходячи з пропуску позивачкою строку, встановленого для звернення до суду з таким клопотанням. Крім того, суд першої інстанції вважав, що родичі спадкодавця (його сини), незалежно від факту подання заяв про спадкування є особами, на права, обов`язки та законні інтереси яких може вплинути рішення суду про встановлення факту проживання позивачки разом із спадкодавцем ОСОБА_4 напередодні його смерті, що є предметом спору, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) є належними відповідачами у цій справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
06 грудня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в указаній вище справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити мотивувальні частині судових рішень та відмовити в задоволені позовних вимог з тих підстав, що вони пред`явлені до неналежних відповідачів.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 21 лютого 2019 року у справі № 420/2383/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15-ц.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди неправильно визначили відповідачів у справі. Позивачка вважає, що спадкоємці першої черги за законом щодо майна померлого, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) спадщину не прийняли, бо не проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а заяви про прийняття спадщини подали до нотаріальної контори поза встановленим строком. Таким чином, позивачка стверджує, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) є неналежними відповідачами, натомість належним відповідачем має бути відповідний орган місцевого самоврядування.
Позивачка також стверджує, що вона помилково пред`явила позов до неналежних відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ), а тому саме з цієї підстави просить відмови їй в позові.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, якій за життя на праві власності належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 8,56 га, що підтверджувалося державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 036854, виданим на підставі рішення сесії Суходільської сільської ради народних депутатів від 27 березня 2001 року № 83.
Спадщину на вказану земельну ділянку за заповітом ОСОБА_6 прийняв її син ОСОБА_4, який 24 жовтня 2005 року отримав свідоцтво про право на спадщину, але державний акт на право власності на землю згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом не переоформив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
За довідкою, виданою виконкомом Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 23 березня 2017 року № 285, ОСОБА_4 з 2003 року і до дня смерті проживав разом із сестрою ОСОБА_1 . Підстава: погосподарська книга Суходільської сільської ради № 6 за 1960-1965 роки.
Відповідно до довідки, виданої Молодіжненською селищною радою Долинського району Кіровоградської області від 28 березня 2017 року № 113, ОСОБА_4 помер на території вказаної селищної ради, перебуваючи в гостях у ОСОБА_8, проте фактично на цій території не проживав.
Згідно з довідкою від 16 лютого 2018 року № 174, виданою виконкомом Суходільської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_4 похований на кладовищі в селі Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області. Поховання та всі інші витрати несла сестра покійного ОСОБА_1 .
У 2016 році ОСОБА_1 зверталася до Першої львівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_4, посилаючись на те, що проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Постановою від 21 листопада 2016 року державний нотаріус Кутельмах О. Ф. відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є його сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на час відкриття спадщини були зареєстровані разом зі спадкодавцем у місті Львові, а отже є такими, що прийняли спадщину.
Згідно із свідоцтвом, виданим Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 06 листопада 2018 року, ОСОБА_3 змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) також зверталися до нотаріуса з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори від 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті їхнього батька ОСОБА_4 з причини відсутності оригіналу державного акту на право власності на землю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).