Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 521/14418/17
провадження № 61-3672св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дикий Сергій Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява АТ "Райффайзен Банк Аваль" мотивована тим, що 04 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/0054/74/72696, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 328 553 дол. США строком до 04 квітня 2027 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,25% річних, комісії відповідно до умов договору і тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснювала щомісячно платежі на погашення кредитної заборгованості згідно з графіком погашення кредиту та відсотків за кредитом.
Заборгованість позичальниці перед банком за кредитним договором становить 2 289 270,93 дол. США.
У зв`язку із невиконанням позичальницею умов кредитного договору банк звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року (справа № 2/1519/7111/11) стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (поручитель) на користь банку кредитну заборгованість у розмірі 687 192,36 дол. США.
Під час виконання цього рішення суду позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві власності, була відчужена за договором купівлі-продажу від 27 січня 2017 року її сину - ОСОБА_2 .
Відчуження квартири відбулось після ухвалення рішення у справі № 2/1519/7111/11.
Позивач вважає, що ОСОБА_1, відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно своєму сину, була обізнана про судове рішення про стягнення з неї кредитної заборгованості, тому договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що сторони договору є близькими родичами, уклали його з метою приховати майно від виконання в майбутньому за рахунок цього майна судового рішення про стягнення грошових коштів, без наміру створення правових наслідків, зі спрямуванням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, банк просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Диким С. П.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року у складі судді Мазун І. А. позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення.
Відмовляючи АТ "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме щодо недійсності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири в розумінні статті 234 ЦК України, зокрема, що відповідачі вчинили правочин без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, та мали інші цілі, ніж ті, що передбачалися правочином, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали свідомий намір невиконання зобов`язань договору, приховували свої справжні наміри та уклали договір з метою ухилення відповідачкою ОСОБА_1 виконання в майбутньому за його рахунок своїх грошових зобов`язань.
Місцевий суд також врахував, що банк лише в травні 2017 року, тобто через майже п`ять місяців після укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржуваного договору купівлі-продажу, та майже через п`ять років після ухвалення Малиновським районним судом м. Одеси заочного рішення від 05 квітня 2012 року у справі № 2/1519/7111/11, звернувся до Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області із заявою про його примусове виконання. Зазначені обставини спростовують посилання позивача на те, що укладаючи 27 січня 2017 року з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_1 ухилялася від виконання заочного рішення у справі № 2/1519/7111/11.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року до участі у справі, в якості правонаступника позивача - АТ "Райффайзен Банк Аваль", залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" (далі - ТОВ "Консалт Солюшенс").
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 червня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "Консалт Солюшенс".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Диким С. П. та зареєстрований в реєстрі за № 99. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний правочин порушує права та законні інтереси банку, тому банк має право на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним.
АТ "Райффайзен Банк Аваль" доведено обґрунтованість підстав позову, а саме те що оспорюваний договір купівлі-продажу спірної квартири вчинений на шкоду банку, тобто є фраудаторним правочином, що є законною підставою для визнання його недійсним.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 добровільно виконує зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки, навпаки, всіляко ухиляється від погашення заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, а рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 16 березня 2022 року у справі № 204/9189/19, від 08 червня 2022 року у справі № 524/5846/17, від 23 вересня 2022 року у справі № 463/11877/20.
Крім того, заявниця вказує, що справу в апеляційному суді розглянуто за відсутності відповідачів.
Провадження у суді касаційної інстанції
20 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ТОВ "Консалт Солюшенс" у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/0054/74/72696, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальниці кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 328 553 дол. США строком до 04 квітня 2027 року, а позичальниця зобов`язалася належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 13,25% річних, комісії згідно з умовами договору і тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
Відповідно до положень пункту 3.2 кредитного договору надання кредитних коштів проводилося шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальниці.
За пунктом 5.1. кредитного договору позичальниця зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та відсотків щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з пунктом 1.3. кредитного договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 04 квітня 2027 року (включно) на рахунок, зазначений у пункті 4.1. кредитного договору (т. 1, а.с. 8-13).
ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання за кредитним договором, не здійснювала щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно з графіком погашення кредиту та відсотків за кредитом.
За розрахунками позивача кредитна заборгованість ОСОБА_1 становить 2 289 270,93 дол. США (т. 1, а.с. 22-26).
У зв`язку із невиконанням позичальницею умов кредитного договору № 014/0054/74/72696 АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року (справа № 2/1519/7111/11) позов АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2007 року у сумі 687 192,36 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 5 477 404,14 грн.
Не погоджуючись із цим заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 13 грудня 2017 року звернулася до суду із заявою про його перегляд.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2018 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2012 року скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2007 року станом на 29 серпня 2011 року у розмірі 687 192,36 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 5 477 404,14 грн, яка складається із: 302 072,55 доларів США (еквівалент 2 407 729,67 грн) заборгованості за кредитом; 109 977,06 дол. США (еквівалент 876 594,15 грн) заборгованості за відсотками; 275 142,75 дол. США (еквівалент 2 119 080,32 грн) пені за прострочення сплати відсотків за кредитом.
ОСОБА_1 оскаржила вказане судове рішення у апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року задоволено заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року.
У процесі розгляду апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позивач надав до суду заяву про відмову від позову про стягнення тіла кредиту у розмірі 67 523,69 дол. США, а також пені та відсотків, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року прийнята, рішення в цій частині визнано нечинним, а провадження у справі у вказаній частині закрито.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_3, у частині вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "Консалт Солюшенс", до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення тіла кредиту у розмірі 234 548,86 доларів США залишено без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року у частині позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "Консалт Солюшенс", до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про солідарне стягнення тіла кредиту у розмірі 234 548,86 дол. США залишено без змін.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 03 серпня 2009 року, на праві приватної власності належала квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 100).
27 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Диким С. П., зареєстрований у реєстрі за № 99, відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбав у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 92-93).
За витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 серпня 2017 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2017 року належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 31-32).
У процесі виконання рішення суду у справі № 2/1519/7111/11 АТ "Райффайзен Банк Аваль" стало відомо, що квартира, яка належала ОСОБА_1 на праві власності була відчужена за договором купівлі-продажу від 27 січня 2017 року її сину - ОСОБА_2
10 лютого 2017 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу по справі № 2/1519/7111/11 дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів (т. 2, а.с. 88-90).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року зазначена заява судом задоволена, АТ "Райффайзен Банк Аваль" видані дублікати виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/0054/74/72696 від 04 квітня 2007 року в сумі 687 192,36 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 5 477 404,14 грн, поновлено пропущений строк для їх пред`явлення до виконання. (т. 2, а.с. 92-93).
У травні 2017 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 2/1519/7111/11 (т. 2, а.с. 96-97).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому
її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину