Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 386/497/18
провадження № 61-8305св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова компанія "Розкішна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Гарбуз О. С. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Письменного О. А., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та стягнення грошової компенсації за орендну плату щодо земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, позов залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 були належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно без поважних причин не з`явились в судове засідання, не повідомили причини такої неявки, заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не подавали, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, просив їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, ініціювати процедуру звернення до Конституційного Суду України
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є немотивованою, оскільки суд не дослідив питання щодо повідомлення позивача та його представника про судові засідання, призначені на 16 вересня та 21 жовтня 2020 року.
Посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду є безпідставними, з огляду на відмінність фактичних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій помилкового вважали, що залишення позову без розгляду - це дисциплінуючий захід, оскільки у кожному конкретному випадку необхідно усвідомлювати суть спору, позасудові та судові процедури, а також волю особи щодо продовження судового процесу.
Роздруківка (повідомлення про вручення рекомендованого листа з судовою повісткою) (т. 3, а. с. 45) не підтверджує повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 21 жовтня 2020 року.
Норми цивільного процесуального законодавства не звільняють суд від обов`язку повідомити саме сторону про час, дату та місце розгляду справи у разі повідомлення про це його представника.
Норми частини четвертої статті 3, пунктів 2-4 частини восьмої статті 128, частини третьої статті 140, частини третьої статті 131, частин другої, третьої статті 354, частин другої, третьої статті 390 ЦПК України суперечать Конституції України.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами норм процесуального права - суди неправильно застосували норми статей 128, 257 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з матеріалами справи позивач вказав свою адресу в позовній заяві (т. 1, а. с. 2)., його представник - ОСОБА_3 вказав свою адресу в підготовчому судовому засіданні згідно з протоколом від 02 жовтня 2018 року (т. 1, а. с. 94).
10 січня 2019 року у справі проведено підготовче судове засідання та призначено її до судового розгляду.
У судове засідання 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується його розпискою про вручення від 14 липня 2020 року (т. 2, а. с. 246). Клопотання про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
У судове засідання 18 серпня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується його розпискою про вручення 14 липня 2020 року (т. 2, а. с. 247). Клопотання про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Усудове засідання 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа з судовою повісткою від 31 серпня 2020 року (т. 3, а. с. 28). Клопотання про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
У судове засідання 16 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 не з`явився. Судова повістка, надіслана йому за адресою: АДРЕСА_1 , повернулася до суду із зазначенням причини повернення: "Адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 3, а. с. 24). Клопотання про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
У судове засідання 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 не з`явився. Матеріали справи містять реєстр згрупованих поштових відправлень з повідомленням про вручення, у якому навпроти прізвища позивача зазначений номер поштового відправлення 2650001650825 (т. 3, а. с. 45). Клопотання про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
У судове засідання 21 жовтня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 не з`явився. Судова повістка, надіслана йому за адресою: АДРЕСА_1 , повернулася до суду із зазначенням причини повернення: "Адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 3, а. с. 40). Клопотання про розгляд справи у його відсутність або про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Заяви з повідомленням про іншу (нову) адресу місця свого проживання (перебування) або про виклик його до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку представник позивача ОСОБА_3 не подавав.
Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.