Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 748/1575/22
провадження № 61-3427св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Гончарівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Державна прикордонна служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області, в складі судді Олещенко В. І., від 08 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 01 лютого 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про заборону виїзду дитини за межі України без згоди батька.
Позов мотивований тим, що він та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2020 року шлюб між сторонами розірвано, а рішенням цього ж суду
від 03 червня 2020 року з нього стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2022 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, неодноразово повідомляла, що має намір вивезти сина за кордон без згоди батька, що унеможливить їхнє спілкування та викликає побоювання, що дитина до України може не повернутися, позивач просив суд заборонити виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України (за кордон) без згоди батька ОСОБА_1, без визначення тривалості виїзду та країни виїзду.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області
від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що превентивні тимчасові заборони на виїзд дитини за межі України можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Доводи ОСОБА_1, що ОСОБА_2 має намір вивезти за кордон спільного з позивачем сина, не можуть бути визнані такими, що підтверджені достатніми та достовірними доказами. Позивач не надав доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, порушення його прав або прав дитини чи наявності реальної загрози порушення цих прав. ОСОБА_1 не довів, що конкретні дії відповідача призведуть до порушення прав дитини або його прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області
від 08 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що у випадку відмови в задоволенні позову перед ним постануть питання щодо повернення дитини та налагодження з нею відносин і спілкування, що порушить права не лише батька, а й самої дитини.
Вказує, що чинним законодавством передбачена можливість ухвалення судом рішення, яким можна зобов`язати відповідача здійснювати виїзд дитини за кордон лише за згодою батька.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат
Кушнеренко Є. Ю., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані належні докази надсилання (вручення) його копії ОСОБА_1, а матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження адвоката
Замури Л. П. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області
від 09 червня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 11 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/9 частки його доходів (заробітку) до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років, починаючи з 11 березня 2020 року.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2022 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_2
05 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Державної прикордонної служби України, в якій зазначив, що не дає згоди на виїзд сина ОСОБА_4 за кордон із 01 серпня 2022 року по 01 серпня 2023 року без його письмової згоди.
Адміністрація Державної прикордонної служби України у відповіді на заяву повідомила ОСОБА_1, що громадяни України, які не досягли 16-річного віку, під час виїзду з України повинні дотримуватись вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України
від 27 січня1995 року № 57. У разі виявлення порушень Правил під час здійснення процедур прикордонного контролю, уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України буде відмовлено їй у перетинанні державного кордону. Надання Державній прикордонній службі України та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, здійснюються відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі України та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280. Відповідно до пункту 5 Порядку уповноважені державні органи можуть надавати доручення про заборону виїзду з України осіб, яких за рішенням слідчого судді, суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі тих, до яких застосовано запобіжний захід, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, за умовами якого передбачено таке обмеження. Отже, у разі надходження до Адміністрації Держприкордонслужби України судового рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду з території України дитини і внесення інформації у відповідні бази даних, Державною прикордонною службою України буде вжито всіх заходів, передбачених законодавством, щодо недопущення її незаконного виїзду за межі України.
Також позивач звертався до служби у справах дітей Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області з приводу заборони завіряти заяви відповідача на уповноваження осіб на вивіз сина за кордон.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.