Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 740/390/22
провадження № 61-3186св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня
2022 року у складі судді Гагаріної Т. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів:
Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила: визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований у Ніжинському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 115.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 . До складу спадщини після його смерті входить 3/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельного паю (після смерті матері) та земельний пай в цілому (після смерті батька), що належали йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом.
Позивач вказувала, що на день смерті її брат ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, один.
14 вересня 2021 року при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата, їй стало відомо, що
10 червня 2021 року, на підставі поданої заяви відповідача ОСОБА_2, як спадкоємця першої черги спадкування (дружини), вже заведена спадкова справа №45/2021 після померлого ОСОБА_3 .
В цей же день позивач дізналась, що її брат за місяць до смерті уклав шлюб із відповідачем ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що відповідачу було відомо про хворобу ОСОБА_3, оскільки вона періодично проживала разом з ним без реєстрації шлюбу як за адресою його проживання, так і за адресою свого місця реєстрації; шлюб було укладено без наміру створення сім`ї, без набуття прав і обов`язків подружжя, оскільки спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вели, спільного бюджету не мали, спільних речей під час шлюбу не купували, спільних дітей не мають, вважала, що оспорюваний нею шлюб є фіктивним і відповідно до частини другої статті 40 СК України підлягає визнанню недійсним за рішенням суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 13 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 13 жовтня 2022 року змінено в частині розподілу судових витрат між сторонами, зменшивши розмір відшкодування стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 12 500,00 грн.
В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували покази свідків та встановили, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існували довготривалі дошлюбні відносини, вони проживали разом, вели господарство, мали права і обов`язки подружжя, спільно виховували дитину відповідача.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат між сторонами, зменшивши розмір відшкодування стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 12 500,00 грн, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення, проте врахував, що умовами укладеного між відповідачем та адвокатом договору передбачено авансову сплату адвокату гонорару, а тому задовольнив вимоги в частині документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 335/8855/15-ц,
від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що договір про надання правничої допомоги, на підставі якого адвокат Семенок В. І. представляв інтереси відповідачки ОСОБА_2, був укладений 10 червня 2021 року, а спір щодо недійсності шлюбу виник між сторонами після 14 вересня 2021 року, з цим позовом до суду позивачка звернулася лише у січні 2022 року. Тобто цей договір укладено до виникнення судового спору і до подання позову.
Крім того, розрахунок гонорару здійснено адвокатом всупереч умовам договору про надання правничої допомоги, із застосуванням погодинної оплати послуг та фіксованих сум одночасно, хоча договором передбачено лише фіксований порядок обчислення гонорару адвоката, без визначення його розміру.
Також вважає, що надані відповідачкою прибуткові касові ордера, як письмові докази сплати послуг за договором про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року, не можуть братись до уваги судами, оскільки вони не відповідають вимогам до платіжного документа, встановленим законом, - не містять всіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зокрема, податкового коду, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, суми, яка вноситься до каси (проставляється цифрами), порядкового номера документа.
Зазначає, що відповідач не надав належні докази на підтвердження реальності, необхідності та розумності витрат, понесених відповідачем на правову допомогу.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються тільки в частині розподілу судових витрат, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що у договорі про надання правничої допомоги та в одній із квитанцій до прибуткового касового ордеру (№10/6/21) помилково записаний 2021 рік замість 2022 року. Це є технічною помилкою, яка є очевидною, враховуючи наявність інших документів, що містяться в матеріалах цивільної справи.
Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат ухвалено на підставі належним чином досліджених доказів і підстав для їх скасування не має.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Семенок В. І. на підставі договору про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року та ордеру серії ЧН №122962 на надання правової допомоги від 07 червня 2022 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги
від 10 червня 2021 року клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу клієнту у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.
За умовами пункту 3.2 договору при визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Згідно з п. 3.3 цього договору сторони погодили, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №99 від 16 квітня 2021 року. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення.
На підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, до суду було надано наступні документи: опис виконаних робіт та розрахунок гонорару адвоката Семенка В. І.
від 13 жовтня 2022 року, відповідно до якого вартість зазначених у даному документі наданих адвокатом послуг становить 15 000,00 грн.
Також стороною відповідача до суду першої інстанції було надано квитанції до прибуткового касового ордеру: №10/6/21 від 10 червня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_2 було сплачено адвокату Семенку В. І. 10 000,00 грн, та №22/9/22 про сплату ОСОБА_2 2 500,00 грн.
Апеляційним судом установлено, що стороною відповідача документально підтверджено понесення ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - підготовка до розгляду справи в суді першої інстанції: ознайомлення із наданими документами; правовий аналіз правовідносин, ознайомлення із нормативними документами; узгодження правової позиції; складання відзиву на позовну заяву, та 2 500,00 грн - участь адвоката Семенка В. І. в судовому засіданні суду першої інстанції 22 вересня 2022 року у даній цивільній справі.
Судові витрати відповідача ОСОБА_2 у розмірі 2 500,00 грн за участь адвоката Семенка В. І. в судовому засіданні суду першої інстанції 13 жовтня 2022 року у даній цивільній справі документально не підтверджені.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.