Постанова
Іменем України
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/14615/21
провадження № 61-4435св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, інтернет-видання "Цензор.нет" в особі головного редактора ОСОБА_3,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Євролаб",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Старовойтовою Дариною Андріївною, та касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, інтернет-видання "Цензор.нет" в особі головного редактора ОСОБА_3, третя особа - ТОВ "Євролаб", про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 напередодні виборів на посаду мера міста Києва поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1, а саме інформацію про належність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації та працевлаштування ОСОБА_1 у Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу збройних сил Російської Федерації. ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_1 у зборі розвідувальної документації, повʼязаної з аналізами української еліти, після чого ОСОБА_2 закликав виборців не голосувати за ОСОБА_1 та його партію.
Позивач зазначав, що інтернет-виданням "Цензор.нет" в особі головного редактора ОСОБА_3 також поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1, а саме інформацію про належність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації та працевлаштування ОСОБА_1 у Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу збройних сил Російської Федерації розміщену на веб-сайті censor.net за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9".
Позивач вважав, що поширення вказаної інформації відповідачами є недостовірною та порушує його особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації, дискредитує позивача в очах широкого загалу, вказує, що недостовірна інформація опублікована напередодні початку виборів в мери міста Києва та такі дії відповідачів направлені на підрив його соціальної оцінки як особисто, так і його професійної діяльності як кандидата на посаду мера Києва в очах суспільства. Повʼязуючи діяльність позивача з російським спецслужбами, відповідачі приходять до висновку про те, що він є агентом РФ. Відповідачі поширили щодо позивача недостовірну інформацію, яка є фактичним твердженням, бо вказана інформація може бути перевірена і підтверджена, чи спростована, оскільки позивач є громадянином України. Розповсюдження недостовірних відомостей, щодо нього завдає йому не лише репутаційних втрат, але і моральних страждань. Недостовірні матеріали провокують негативне ставлення суспільства до позивача.
ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_8 о 14 год. 18 хв. на сайті інтернет-порталу "Цензор.нет" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", де зазначено, що: "Кандидат в мэры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации. Об этом сообщает Цензор.НЕТ. Так, в сеть были выложены копии документов о наличии у ОСОБА_1 российского гражданства";
зобовʼязати інтернет-портал "Цензор.нет" в особі головного редактора ОСОБА_3 протягом 5 (пʼяти) днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили опублікувати на головній сторінці інтернет-порталу "Цензор.нет" (http://censor.net.ua/) спростування під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_11", а саме, що "Інформація, поширена в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10, зокрема, що: "Кандидат в мэры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации" - є недостовірною та не відповідає дійсності;
визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 у відеозаписі, розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_12" на веб-сайті youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме про те, що: "… ОСОБА_1, который занимался в Росии политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию "ЕВРОЛАБ". По некоторым соображениям беспризорной агентуры с бессарабского рынка ОСОБА_1 имплементировали сюда, забросили с целью войти в украинское общество и открыли под него "ЕВРОЛАБ". А что такое "ЕВРОЛАБ"? Что такое лаборатория, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в "ЕВРОЛАБЕ" сдает анализы украинская элита и сотрудники зарубежных разведок могут знать, кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья, на этом бесконечно можно вербовать людей и так далее";
зобовʼязати ОСОБА_2 не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщенням відео на його каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5), в якому ОСОБА_2 має зачитати резолютивну частину рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді: Фролової І. В., від 10 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_8 о 14 год 18 хв. на сайті інтернет-порталу "ЦЕНЗОР.НЕТ" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", де зазначено, що: "Кандидат в мэры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации. Об этом сообщает Цензор.НЕТ. так, в сеть были выложены копии документов о наличии у ОСОБА_1 российского гражданства.".
Зобовʼязано інтернет-портал "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі головного редактора/редактора ОСОБА_3 протягом 5 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили опублікувати на головній сторінці інтернет-порталу "ЦЕНЗОР.НЕТ" (https://censor.net.ua) спростування під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_11", а саме, що "Інформація, поширена в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", зокрема, що "Кандидат в мэры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации" - є недостовірною та не відповідає дійсності.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 у відеозаписі, розмішеному ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_12" на веб сайті youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме про те, що: "…ОСОБА_1, который занимался в Росии политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию "ЕВРОЛАБ". По некоторым соображениям беспризорной агентуры с бессарабского рынка ОСОБА_1 имплементировали сюда, забросили с целью войти в украинское общество и открыли под него "ЕВРОЛАБ". А что такое "ЕВРОЛАБ"? Что такое лаборатория, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в "ЕВРОЛАБЕ" сдает анализы украинская элита и сотрудники зарубежных разведок могут знать, кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья, на этом бесконечно можно вербовать людей и так далее".
Зобовʼязано ОСОБА_2 не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішеннями у справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення відео на його каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5), в якому ОСОБА_2 має зачитати резолютивну частину рішення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відеоматеріал за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 у мережі Інтернет опубліковано відповідачем 1 з власного ютуб каналу, здійснивши перехід на веб-сторінку у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, наявна інформація про те, що такий канал є офіційним каналом ОСОБА_2 та останнім не оспорюється факт приналежності йому ютуб каналу ІНФОРМАЦІЯ_5 на сервісі "Youtube". Інтернет-виданням "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі головного редактора ОСОБА_3 поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1, а саме - інформацію про належність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації та працевлаштування ОСОБА_1 у Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу озброєних сил Російської Федерації розміщену на веб-сайті censor.net за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9". Зазначений матеріал опублікований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_9". Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб сторонами не оспорюється. Доступ до вказаного веб-ресурсу вільний. Оспорювана інформація була поширена Інтернет-виданням "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі головного редактора ОСОБА_3 на веб-сайті www.censor.net, де автором статті є Цензор.НЕТ. ОСОБА_2 у своєму відзиві зазначає, що в цій частині позовних вимог він є неналежним відповідачем;
щодо позовних вимог про визнання вказаної інформації недостовірної, суд зазначив, що позивачем оспорюється достовірність інформації поширеної у відеоматеріалі на ютуб-каналі: за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 та веб-сайті за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_1). Отже, як встановлено судом та не оспорюється відповідачем, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 слід вважати ОСОБА_2 та він є належним відповідачем у справі в частині поширеної інформації у відеоматеріалі на ютуб-каналі за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6. Виходячи із самого змісту оспорюваного відеосюжету, зазначення авторства самим відповідачем під назвою "ОСОБА_2: ІНФОРМАЦІЯ_12", вбачається що це авторський продукт, автором якого є журналіст ОСОБА_2 У поширеній відповідачами спірній інформації міститься достатньо відомостей (ім`я та прізвище, статусу позивача, та інше), які свідчать про те, що йдеться саме про позивача, та які дозволять вказати на те, що у сторонньої особи повинно скластися уявлення про згадку в наведених висловлюваннях саме про позивача - ОСОБА_1 Тобто поширені відомості стосуються ОСОБА_1, який у зв`язку з цим має право на спростування поширеної щодо нього інформації;
у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені);
дослідивши зміст інформації, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію суд приходить до висновку, що ця інформація є фактичними твердженнями. А саме: інформація розміщена в публікаціх під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_13 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6, інформація про належність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації та працевлаштування ОСОБА_1 у Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу озброєних сил Російської Федерації. Оскільки у наведених висловлюваннях відповідачами використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ними способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). Також відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації;
наведена у позовній заяві інформація, яку позивач просить спростувати, за своїм змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи негативне уявлення про позивача, як кандидата на посаду мера міста Києва. Досліджуючи змістовне навантаження інформації, що розповсюджена ОСОБА_2 для глядачів, вбачається, що вона направлена на висвітлення відомостей, що свідчить про вчинення позивачем аморальних вчинків, про те, що позивач є зрадником державних інтересів країни в умовах військової агресії з боку РФ. Тому можливо визнання недостовірною вищезазначеної інформації, оскільки позивачем доведено, що він є громадянином України. В іншій частині позовних вимог оспорювана інформація сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що повідомлена інформація є суб`єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень. Про те, що йдеться про фактичні дані, свідчить також загальний тон висловлювань у контексті оспорюваної інформації. У звʼязку з викладеним, суд не бере до уваги, позицію ОСОБА_2, який у відзиві посилається виключно на оціночний характер висловлювань. Крім того, суду не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження того, що інформація, яка була створена відповідачами, та яку вони поширили мала достатнє підтвердження, щоб подавати вказану інформацію, як факти. Тобто, відповідачами не доведено, інформації про належність ОСОБА_1 до громадянства Російської Федерації та працевлаштування ОСОБА_1 у Головному розвідувальному управлінні Генерального штабу озброєних сил Російської Федерації. Отже відповідачами, не було доведено, що оспорювана інформація на час її поширення була повною та перевіреною, а тому в даному випадку, є наявними правові підстави щодо визнання оспорюваної інформації недостовірною;
позивач належить до категорії публічних осіб. Однак свобода поширення інформації та критики щодо публічних осіб не є безмежною. Так, ширша свобода у висловлюваннях стосовно публічних осіб передбачає: більш широку можливість висвітлення пов`язаних з такими особами фактів; можливість піддавати дії та бездіяльність публічних осіб більш критичній оцінці із застосуванням більш гострих висловлювань, які, однак, не повинні переходити в брутальну, принизливу чи непристойну форму. Основою будь-якого демократичного суспільства є дотримання частини 1 статті 10 Конвенції, яка наділяє журналістів правом на свободу вираження поглядів, проте вказане право завжди має бути справедливо збалансовано з правом особи на повагу до приватного та сімейного життя та кореспондуючими частині 1, визначені в статті 2 Конвенції, обовʼязки. Будь -які применшення значення права на приватність у співвідношенні зі свободою вираження повинні мати місце лише у випадках крайньої необхідності. Оскільки, як вже було зазначено раніше, відповідачі не підтвердили в суді способів отримання інформації про позивача та іі достовірність обставин, про які було зазначено в оспорюваному сюжеті, крім того, зміст та форма подачі вказаної інформації була інформацією про факти, а тому суд вважає, що враховуючи справедливий баланс в демократичному суспільстві, втручання в даному випадку в приватний інтерес позивача не може бути справедливим, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню;
оскільки недостовірна інформація була поширена ОСОБА_2 у відеоматеріалі, який розміщено на офіційному YouTube каналі останнього за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, тому слід зобовʼязати ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення відео на його каналі (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5), тобто у такий спосіб, в який вона була поширена. Щодо інтернет-порталу "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі головного редактора/редактора ОСОБА_3 вбачається, що недостовірна інформація була поширена у вигляді статті на веб-сайті censor.net, а тому слід зобовʼязати інтернет-портал "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі головного редактора/редактора ОСОБА_3 опублікувати на головній сторінці інтернет-порталу "ЦЕНЗОР.НЕТ" (https://censor.net.ua) спростування, тобто у такий спосіб, в який вона була поширена.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, з урахування ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, про виправлення описки, апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - Рябченка В. В., інтернет-видання "Цензор.нет" задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_8 о 14 год. 18 хв. на сайті інтернет-порталу "Цензор.нет" в статті під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_10", де зазначено, що: "Кандитат в меры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации" та зобовʼязання інтернет-порталу "Цензор.нет" вчинити певні дії скасовано і в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні цих позовних вимог.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію поширену ОСОБА_2 у відеозаписі, розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_14" на веб-сайті youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме про те, що "...ОСОБА_1, который занимался в России политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию "Евролаб" скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в цій частині вимог.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року в частині солідарного стягнення з інтернет-видання "Цензор.нет" на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1816 грн скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь інтернет-видання "Цензор.нет" 2724 грн, сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право предʼявити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімʼї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та зʼясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням. Згідно із частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості;
відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження субʼєктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі "Лінгенс проти Австрії"). Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики. У звʼязку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Таким чином, оскільки ОСОБА_1, є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку активістів так і пересічних громадян. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його, як публічної особи, та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У звʼязку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 757/40646/17-ц (провадження № 61-8718св19) та від 07 квітня 2021 року у справі № 761/13926/17 (провадження № 61-6669св19);
у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19 (провадження № 61-16277св20) Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ вказаної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та зʼясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням;
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обовʼязку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Судом установлено, що на сайті інтернет-порталу "Цензор.нет" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", зазначено, що: "Кандитат в меры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации" та в якій розміщено дві довідки, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина РФ та отримання ІПН. ОСОБА_1 вважає цю інформацію недостовірною, з такими доводами погодився і суд першої інстанції. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів на підтвердження недостовірності, підробки, фальсифікації довідок, розміщених на сайті інтернет-порталу "Цензор.нет", ОСОБА_1, у передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України порядку, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав. Пояснення ОСОБА_1 про те, що він не отримував паспорта громадянина РФ та не є громадянином РФ, не являються доказом по справі в розумінні цивільно-процесуального закону, в той час як самими довідками підтверджена зазначена в статті інформація про громадянство РФ ОСОБА_1 За таких обставин колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції в цій частині є таким, що не ґрунтується на зібраних по справі доказах, висновки суду в цій частині не відповідають встановленим судом обставинам, що відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог;
стосовно висновків суду в частині визнання недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 у відеозверненні розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_14" на веб-сайті youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме про те, що "...ОСОБА_1, который занимался в России политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию "Евролаб", то і в цій частині з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки ця інформація безпосередньо повʼязана з інформацією, розміщеною на порталі інтернет-видання "Цензор.нет", яку позивач не спростував належними та допустимими доказами. За інформацією з відкритих джерел вбачається, що ТОВ "ЕВРОЛАБ" зареєстровано з 05 жовтня 2004 року і ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролер) юридичної особи. Тип бенефіціарного володіння: Непрямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100. Таким чином вважати інформацію щодо відкриття в 2005 році лабораторії "ЕВРОЛАБ" ОСОБА_1 - недостовірною, немає підстав. За таких обставин рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині;
наступною інформацією, що визнана судом недостовірною є інформація, поширена ОСОБА_2 у відеозверненні розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_14" на веб-сайті youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме про те, що "…По некоторым соображениям беспризорной агентуры с бессарабского рынка ОСОБА_1 имплементировали сюда, забросили с целью войти в украинское общество и открыли под него "ЕВРОЛАБ". А что такое "ЕВРОЛАБ"? Что такое лаборатория, где сдают анализы? Лучше для разведывательного сбора информации ничего нет, потому что в "ЕВРОЛАБЕ" сдает анализы украинская элита и сотрудники зарубежных разведок могут знать, кто болеет сифилисом, у кого СПИД, кто является геем, у кого какие жены, мужья, у кого какое состояние здоровья, на этом бесконечно можно вербовать людей и так далее". Дослідивши зміст цієї інформації, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ця інформація є фактичними твердженнями, оскільки у наведеному висловлюванні відповідачем ОСОБА_2 використані мовні засоби, які репрезентують чітке, однозначне, точне позначення фактів, які можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночним судженням. Оспорювана інформація сформульована ним способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів). За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині правильним, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні;
оскільки апеляційний суд зробив висновок про часткове задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог та ухвалення в цій частині судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені інтернет-виданням "Цензор.нет" в сумі 2724 грн. у звʼязку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню із ОСОБА_1
Аргументи учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового звʼязку подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в якій просив:
змінити абзаци 1 та 2 резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в частині висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 виклавши їх наступним чином: "апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року - в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_8 о 14 год. 18 хв. на сайті інтернет-порталу "Цензор.нет" статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", де зазначено, що: "Кандидат в меры Києва ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации. Об зтом сообщает Цєнзор.НЕТ. Так, в сеть были выложены копии документов о наличии у ОСОБА_1 российского гражданства" та зобовʼязання інтернет-порталу "Цензор.нет" вчинити певні дії скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
оскаржувана постанова не узгоджується із тлумаченнями Верховного Суду щодо порядку застосування відповідних положень ЦПК України в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21, що вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права;
всупереч сформульованим законодавством, тлумаченням Верховного Суду та правозастосовній практиці Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції сформулював свої висновки по суті вимог апеляційної скарги Відповідача-2 в резолютивній частині оскаржуваної постанови у спосіб, що не узгоджується ані з мотивувальною частиною вказаної постанови, ані зі встановленими обставинами цієї справи;
судом апеляційної інстанції повністю спростовані висновки суду першої інстанції щодо заявлених позивачем до ОСОБА_3 позовних вимог та встановлено відсутність порушення особистих немайнових прав позивача у висловлюваннях щодо наявності в ОСОБА_1 громадянства російської федерації;
наведене свідчить про повне задоволення судом його апеляційної скарги та повну відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині його позовних вимог до ОСОБА_3, оскільки зміст позовних вимог полягав саме у спростуванні висловлювань щодо наявності в позивача російського громадянства. Водночас, буквально тлумачачи зміст резолютивної частини оскаржуваної постанови, вбачається, що суд апеляційної інстанції залишив в силі задоволення позовних вимог про визнання недостовірним (без зобовʼязання спростувати) другорядне та технічне за змістом висловлювання;
резолютивна частина оскаржуваної постанови не відповідає вимогам завдання цивільного судочинства, а також вимогам законності судового рішення та вимогам до форми та змісту постанови суду апеляційної інстанції, закріплених в статей 263 та 382 ЦПК України відповідно, та є такою, що водночас порушує права відповідача та не призводить до ефективного захисту чи поновлення прав позивача.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового звʼязку подав касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Старовойтовою Д. А., на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, в якій просив:
скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року;
залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року;
стягнути з ОСОБА_2, інтернет видання "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати - сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3 632 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
підстава касаційного оскарження постанови апеляційного суду - пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, застосував норми права (статті 277, 297, 299 ЦК України), без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19: "... журналіст зобовʼязаний подавати для публікації обʼєктивну і достовірну інформацію. У випадку, якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобовʼязана на вимогу заявника опублікувати їх спростування. Саме на відповідача покладаються обовʼязки: переконатися у достовірності поширеної ним інформації; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - видалити та спростувати її. Положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується -обовʼязок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та її джерела"; висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 758/12586/15: "право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку. Межі допустимої критики публічної особи є значно ширші, однак Суд акцентує увагу на тому, що публічна особа все ж має право на захист честі, гідності та ділової репутації, якщо інформація була поширена "з явним злим умислом"; висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 527/1812/16: "повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню"; висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 761/32924/19: "фактичне твердження - є логічною побудовою та викладенням певного факту чи групи фактів, а факт є явищем обʼєктивної дійсності, конкретними життєвими обставинами, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Сам по собі факт є категорією обʼєктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, а тому його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Натомість судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки";
судом апеляційної інстанції під час наведення правового обґрунтування своїх висновків не розмежовується критика, оцінка, прискіплива увага до діяльності публічної особи, висвітлення її слів, вчинків та поширення недостовірної інформації про особу, фактів, які не існують в дійсності;
судом апеляційної інстанції не розмежовано критичну оцінку поведінки публічної особи та поширення недостовірних фактів про таку особу (зокрема, фактів про громадянство Позивача) та не враховано, що толерантність особи, про яку поширюють інформацію, повинна стосуватись саме критики, а не фактичних тверджень;
інформація щодо громадянства, достовірність якої оспорювалась Позивачем, не носила характер оціночних суджень або критичних висловлювань, а була викладена у ствердній категоричній формі, носила характер фактичних даних, що вірно встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Поширену відповідачами інформацію можна перевірити на предмет її достовірності або недостовірності;
у випадку розповсюдження інформації про факти, які ніби-то мали місце в дійсності, статус особи, про яку відповідна інформація поширюється не має правового значення, оскільки твердження, висловлені відповідачами широкому колу слухачів та читачів, за своєю сутністю не є критикою, аналізом або дослідженням слів або вчинків позивача;
чинне законодавство України надає публічній особі такий самий рівень захисту від поширення про неї недостовірної інформації, яким наділений кожен без винятку громадянин України, з огляду на що порівняння обсягу захисту репутації, який надається публічній особі, з тим обсягом, яким наділені всі без винятку громадяни України, є недоречним. Апеляційним судом не враховано того факту, що навіть висловлення критичних суджень (у випадку дійсного висловлення саме критичних суджень, а не фактів) має певну межу, а вихід за таку межу зі значною ймовірністю призведе до порушення прав певної особи;
зважаючи на норму статті 5 Закону України "Про громадянство України" паспорт позивача є належним документом, що підтверджує його громадянство України. У Позивача наявні оригінали документів, які підтверджують наявність у нього громадянства України та проживання на території України. Водночас, під час розгляду судами першої та апеляційної інстанції справи відповідачами не надано доказів, які б спростовували зазначені вище обставини. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку доводам сторін, правильно виходив із того, що Позивачем доведено, що поширена відповідачами інформація є твердженнями, про факти, а не оціночними судженнями. При цьому така інформація містить конкретні факти й відомості про порушення закону, тобто вона не є власним судженням, а є твердженнями про факти.
У травні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Томчука М. В. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому просив касаційну скаргу інтернет-видання "ЦЕНЗОР.НЕТ" в особі ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що:
в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 вказано, що необхідність розʼяснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. В свою чергу, зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Скаржник, стверджуючи про необхідність викладу рішень зрозумілою, чіткою та простою мовою, не зазначає, що резолютивна частина постанови передбачає кілька варіантів тлумачення, не наводить для подальшого аналізу сторонами та Верховним Судом таких варіантів. При цьому, скаржник не звертався до суду за додатковим розʼясненням змісту судового рішення, з огляду на що вказівка на необхідність викладу рішення у зрозумілий спосіб та простою мовою у межах касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду є, на думку Позивача, недоцільною;
вимоги до постанови суду апеляційної інстанції визначені статтею 382 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини. Оскаржена постанова містить всі вищенаведені складові, які викладені у чіткій послідовності, що свідчить про дотримання апеляційним судом форми судового рішення;
позивач звертався за судовим захистом не лише для визнання недостовірною інформації про громадянство, а й інформації про оприлюднення у мережі копій документів про наявність у позивача громадянства РФ. Звернення позивачем до суду саме із вказаними позовними вимогами обумовлено тим, що позивач вважав недостовірною як інформацію про громадянство останнього, поширену Скаржником у формі факту, так і інформацію стосовно розміщення у мережі копій документів про наявність у позивача громадянства РФ, яка так само поширена як фактичне твердження.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
31 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 квітня 2023 року вказано, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_3 посилається на таке: судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України та містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року зазначено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Старовойтова Д. А., посилається на таке: судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України та містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Аналіз касаційних скарг свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується тільки в частині:
відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інтернет-видання "Цензор.нет" в особі головного редактора ОСОБА_3 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_8 о 14 год. 18 хв. на сайті інтернет-порталу "Цензор.нет" в статті під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_10", де зазначено, що: "Кандитат в меры Киева ОСОБА_1 имеет гражданство Российской Федерации" та зобовʼязання інтернет-порталу "Цензор.нет" вчинити певні дії;
відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію поширену ОСОБА_2 у відеозаписі, розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_14" на веб-сайті youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме про те, що "...ОСОБА_1, который занимался в России политической деятельностью и был гражданином России, в 2005 году появляется в Киеве, открыв лабораторию "Евролаб";
абзаців 1 та 2 резолютивної частини та стягнення судових витрат.
В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Фактичні обставини
Апеляційний суд встановив, що при зверненні з позовною заявою, ОСОБА_1 посилається на інформацію, наведену у відеоматеріалі, який розміщено ІНФОРМАЦІЯ_7 о 14 год. 18 хв. на офіційному YouTube каналі ОСОБА_2 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою "ОСОБА_2: ІНФОРМАЦІЯ_12", в якій поширено недостовірну інформацію відповідачем 1 про позивача наступного змісту:
починаючи з 0 хвилини 05 секунди "То, о чем я буду говорить, очень важно. Но говорить об этом больно и горько. Речь пойдет об ОСОБА_1 - кандидате в мэры Киева. Человеке, который все эти годы живет в Украине, рассказывает, какой он патриот, как любит Украину, при этом выступает на абсолютно пророссийских каналах ОСОБА_4, которые, собственно говоря, и сделали его тем ОСОБА_1, кем его узнали миллионы киевлян, многие из которых даже полюбили. Собственно говоря, на это и был расчет.";
починаючи з 0 хвилини 47 секунд "Я с болью хочу сказать о том, о чем говорил уже неоднократно. Украина находится в состоянии войны. Войны со стороны Российской Федерации, которая самым наглым образом оккупировала Крым, оккупировала часть Донбасса и не собирается возвращать ни Крым, ни Донбасс. При этом Украина не объявляла войны России, Украина просто не проводит никакой четкой конкретной политики по распознаванию и выдворению или осуждению агентов влияния России, агентов российских спецслужб, а также действующих офицеров российских спецслужб. Все это наводит меня на мрачные мысли о том, что в верхушке украинских государственных структур по-прежнему наблюдается засилье агентуры российских спецслужб. Как еще объяснить тот факт, что многочисленные сигналы людей, которые разбираются в этом вопросе, не доходят до тех, кто должен на это реагировать?";