Постанова
Іменем України
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 591/6037/21
провадження № 61-4524св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циркунівської сільської ради
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Латиш Катерина Володимирівна, на рішення Зарічного районного суду
м. Суми у складі судді Ніколаєнко О. О. від 23 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І. від 07 березня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циркунівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 2016 року проживав з відповідачкою у незареєстрованому шлюбі, вони мають спільну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилася із важкою хворобою, потребувала трансплантації печінки. Операція здійснювалась за кордоном, а для її оплати проводився збір коштів.
3. Після проведення операції у січні 2019 року у Бельгії, а також проходження реабілітації, мати з дитиною мали повернутися до України, однак відповідачка відмовилася повертатися сама та відмовилася повертати дитину.
4. Позивач зазначав, що з приводу незаконного утримання дитини він неодноразово звертався до правоохоронних органів України та Бельгії.
5. У липні 2019 року він забрав дитину, а відповідачка залишилася у Бельгії. З цього часу ОСОБА_2 дитину не бачила, не спілкується з нею, участі у її вихованні та лікуванні не приймає, матеріально не допомагає.
6. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2020 року встановлено місце проживання дитини разом з ним та стягнуто з відповідачки аліменти на утримання дитини.
7. Акцентував увагу на тому, що дитина не знає та не пам?ятає матір. Її лікуванням, доглядом, розвитком та навчанням опікується виключно він. Дитина вважає своєю матір`ю бабусю (його матір) ОСОБА_4 .
8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий виклад позиції відповідачки
9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона не ухиляється та не ухилялася від виконання своїх батьківських обов?язків. Зазначала, що вона виступила донором для дитини при трансплантації печінки та не мала наміру залишати дитину з батьком. Після проведеного лікування прагнула залишитися в країні, де дитина отримувала б належний медичний догляд. Коли позивач забрав дитину з Бельгії до України, вона деякий час проживала за кордоном, однак після повернення до України намагалася зустрітися із молодшою донькою. Зазначала, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв`язку із чим вона зверталась до правоохоронних органів та органу опіки та піклування.
10. Зосереджувала увагу на тому, що старша дитина сторін проживає разом з нею, батько нею не цікавиться та не утримує, у зв`язку із чим вона не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання молодшої доньки. При цьому сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
11. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у розмірі 4 700 грн.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. З огляду на те, що відповідачка виступила донором для дитини, не втратила інтерес до дитини, прагне брати участь у її вихованні, заперечує проти позбавлення її батьківських прав, суд вважав, що відсутні правові підстави для покладення на неї юридичної відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну допомогу в суді апеляційної інстанції та суму 2 000 грн.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що дії відповідачки підтверджують те, що вона не втратила інтерес до участі у вихованні дитини та прагне відновлення відносин з нею, а тому немає достатніх підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Зазначено, що недостатня участь матері у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, таке допускається лише за умови виннуватості в умисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, коли змінити поведінку матері неможливо. Судом враховано існування складних (напружених) відносин між сторонами у справі, звернення відповідачки до правоохоронних органів, органів опіки та піклування стосовно створення батьком перешкод у спілкуванні матері з дитиною, особу відповідачки та висловлене нею у судовому засіданні бажання брати участь у вихованні доньки, спілкуватися з нею.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 30 березня 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Латиш К. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 202/6809/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 766/18182/17, від 29 вересня 2021 року у справі
№ 459/3411/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того указує, що судами вирішено питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі неналежних документів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відповідачка протягом майже 4 років жодним чином не виконує своїх батьківських обов`язків, бачила дитину останній раз у 2019 році, у зв`язку із чим дитина не знає матір та вважає, що її матір`ю є бабуся по батьковій лінії. Емоційний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрачений остаточно.
18. Зазначає, що відповідачка свідомо вводила суд в оману, стверджуючи, що батько перешкоджав їй бачитись з дитиною, ураховуючи, що на запитання представника третьої особи вона повідомила зворотнє, вказавши, що вона не має грошей та часу відвідувати дитину.
19. При цьому заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
20. Зосереджував увагу на тому, що через рік після ухвалення рішення суду першої інстанції поведінка відповідачки не змінилася.
21. Вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів того, що
ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, взагалі не цікавиться ні життям, ні здоров`ям дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, тощо. Позбавлення батьківських прав відповідачки відповідатиме інтересам дитини, оскільки вона проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі з батьком та бабусею, якими створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.
22. Додатково посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій стягнуто з нього на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу на підставі неналежних доказів, зокрема, прибутковий касовий ордер та квитанція до нього не відповідають чинним на час їх видачі нормативно-правовим актам.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/6037/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, роз`яснено іншим учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу до 24 квітня 2023 року.
24. 17 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
25. 07 червня 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат
Селяніна Ю. О., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Ураховуючи, що відзив на касаційну скаргу подано відповідачкою з попуском встановленого судом строку для його подання, без клопотання про його продовження та без наведення поважних обставин, які стали причиною пропуску встановленого судом процесуального строку, колегія суддів залишає зазначений відзив без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. З 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, мають дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27. ОСОБА_3 має інвалідність з дитинства. У січні 2019 року їй була проведена трансплантація печінки від родинного донора у Королівстві Бельгії. Донором виступила ОСОБА_2 .
28. Після проведення лікування доньки ОСОБА_3, яке проводилося в супроводі матері в Бельгії, у заплановану дату 03 травня 2019 року ОСОБА_2 в Україну не повернулася. У липні 2019 року дитина разом з батьком повернулася в Україну, з цього часу проживає разом із ним.
29. Старша донька сторін ОСОБА_7 проживає разом з матір?ю.
30. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18 травня 2021 року (справа №591/3561/19), визначено місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 .
31. Відповідно до довідки Зарічного ВДВС у м. Суми за період з 31 липня 2019 року по 31 січня 2021 року розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах становить 90 161,29 грн.
32. Відповідно до висновку Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_3 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Умови життя сім?ї задовільні. Стосунки вродині дружні. Батьківськийпотенціал ОСОБА_1 задовільний. Мати з дитиною не проживає, не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини, життям дитини не цікавиться, ухиляється від виконання свого обов?язку поутриманню та матеріальному забезпеченню дитини. З урахування наведених обставин сільська рада вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 .
33. Висновком управління Служба у справах дітей Сумської міської ради від 22 лютого 2022 року встановлено, що мати ОСОБА_3 разом із старшою донькою Євою проживають в квартирі співмешканця ОСОБА_2 . Мати повідомила, що не заперечує проти проживання ОСОБА_3 разом з батьком, але бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її житті, також вважає необхідним спілкування між сестрами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . В ході співбесіди з Євою встановлено, що дівчинка любить маму, дуже сумує за сестрою. Управління вважає необхідним надати матері шанс на виправлення поведінки та недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки відносно доньки ОСОБА_3 . Просили попередити ОСОБА_2 щодо необхідності належного виконання обов?язків щодо дитини.
34. Відповідно до довідки від 08 листопада 2021 року КЗ "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №55 Харківської міської ради" ОСОБА_3 відвідує заклад з 09 грудня 2020 року, до закладу приводить і забирає батько, цікавиться розвитком та інтересами дитини, відвідує батьківські збори батько.
35. 06 вересня 2019 року та 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 складено заяви, адресовані начальнику Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області, з приводу недопущення її ОСОБА_1 до дітей та з проханням вжити заходи. 23 вересня 2019 року та 24 вересня 2019 року зверталась за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
36. 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 зверталась до служби у справах дітей та сім?ї Циркунівської сільської ради зпитання неналежноговиконання ОСОБА_1 батьківських обов?язків танедопущенняїї до дітей.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
38. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
41. Захист інтересів дитинизнаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
42. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.