ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2023 року
м. Київ
справа №160/7452/22
адміністративне провадження № К/990/29662/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 160/7452/22
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року, ухвалене суддею Рищенком А.Ю.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), де просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо не проведення у день звільнення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та невиплати середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 28.12.2021 по день фактичного розрахунку 28.04.2022 у сумі 48 315,60 грн;
1.2. стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в період з 28.12.2021 по день фактичного розрахунку 28.04.2022 у сумі 48 315,60 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо неврахування при визначені розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації у розмірі у сумі 1 553,49 грн. та невиплати у розмірі 4 272,09 грн різниці між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації;
1.4. стягнути з відповідача різницю між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації у сумі 4 272,09 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом від 23.12.2021 №524 о/с його звільнено зі служби в Національній поліції, за власним бажанням, проте остаточний розрахунок, а саме виплату грошової допомоги при звільненні проведено із затримкою. Так, позивач указує, що передбачена законодавством одноразова грошова допомога в сумі 21 656,25 грн була виплачена йому лише 28.04.2022, що підтверджено випискою про надходження грошових коштів на його рахунок в АТ КБ "Приватбанк", у зв`язку із чим, на переконання останнього, на його користь підлягає стягненню з відповідача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку в розмірі 48 315,60 грн. Окрім цього, зазначив, що при звільнені не була врахована індексація при нарахуванні вказаної допомоги, хоча мала постійний характер и виплачувалася йому у складі заробітної плати.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, наказом Департаменту від 23.12.2021 №524 о/с його було звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 28.12.2021.
4. При звільненні (23.12.2021) позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу, яка передбачена частиною другою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
5. Листом від 19.01.2022 відповідачем повідомлено Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України про потребу у коштах для виплати допомоги позивачу, надано відповідний розрахунок, асигнування на виплату одноразової грошової допомоги надійшли Департаменту 25.04.2022, відповідно одноразова грошова допомога перерахована позивачу 28.04.2022 в розмірі 21 656,25 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022, позов задоволено частково:
6.1. визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
6.2. стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 28.04.2022 в сумі 47 108,40 грн без урахування податків й інших обов`язкових платежів;
6.3. в іншій частині позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки положення спеціального законодавства, зокрема Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом МВС від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), не врегульовують усіх питань, які можуть виникати при звільненні зі служби в поліції, як-то відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, то суд має застосовувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами), що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, та правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16.
7.1. Суди попередніх інстанцій зауважили, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
7.2. Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні, на яку мав право позивач, відноситься до належних звільненому сум, тому на переконання судів обох інстанцій, повинна бути виплачена у день звільнення позивача зі служби в поліції. Факт не виплати такої суми в установлений строк є підставою для застосування наслідків, які передбачені статтею 117 КЗпП України.
7.3. При цьому, посилання відповідача на пункт 8 розділу VI "Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби" Порядку № 260 згідно якого одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські, судом апеляційної інстанції визнано незмістовними з огляду на положення статті 117 КЗпП України та правові висновки Верховного Суду, які враховуються судом в силу частини п`ятої статті 242 КАС України, стосовно того, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення.
7.4. Поряд із цим, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення різниці між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації у сумі 4 272,09 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, є необґрунтованими, адже нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та Порядку № 260 не передбачено такого виду складових грошового забезпечення поліцейських як індексація.
7.5. Суд першої інстанції також зауважив, що відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції від 11.10.2017 №1282-ХІ, соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Від Департаменту до Верховного Суду (далі - Суд) 28.10.2022 надійшла касаційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 160/7452/22, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
9. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із посиланням у касаційній скарзі на те, що не було ураховано висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України, викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 810/1549/17, від 17.10.2018 у справі № 805/2948/17-а, від 08.11.2018 у справі № 821/1333/16, від 18.04.2019 у справі № 806/889/17, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, а також у постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-352а13, від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
9.1. Так, скаржник зазначає, що у вказаних постановах сформульовано висновки згідно яких за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
9.2. Департамент стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для застосування норм трудового (загального) законодавства, а саме статей 116, 117 КЗпП України всупереч наявності спеціального підзаконного нормативно-правового акту - Порядку № 260, що прийнятий на виконання частини другої статті 94 Закону № 580-VIII та яким встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського, тобто, встановлено відмінні від визначених статтею 116 КЗпП України строки її виплати
9.3. Отже, як зазначає скаржник, судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що норма матеріального права визначена пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 чітко врегульовує спірні правовідносини, а тому пряме її застосування виходячи з її змісту, та відповідно обов`язковість її застосування, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту на його користь середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 28.04.2022 в сумі 47 108,40 грн, оскільки кошти на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надійшли до Департаменту пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби позивача - 25.04.2022, разом з тим виплачені в межах п`яти робочих днів після їх надходження (28.04.2022), що відповідає вимогам пункту 8 розділу VI Порядку № 260.
9.4. Також підставою касаційного оскарження визначено скаржником пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 8 розділу VI Порядку № 260.
9.5. Скаржник указує, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин проігноровано положення пункту 8 розділу VI Порядку № 260, на який посилався Департамент у відзиві. Так, судом першої інстанції не надано йому жодної правової оцінки взагалі, тоді як суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на пункт 8 розділу VI Порядку № 260 визнав незмістовними.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.11.2022 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
11. Від Департаменту 16.01.2023 до Суду надійшла заява про поворот виконання судового рішення в порядку статті 380 КАС України. В обґрунтування якої відповідач вказує, що згідно з випискою за 28.12.2022, роздрукованою з системи СДО (ГТГК "Клієнт казначейства - Казначейство"), Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 160/7452/22 у порядку безспірного списання коштів стягнуто з рахунку Департаменту на користь ОСОБА_1 47 108,40 грн (роздрукована з системи СДО (ПІК "Клієнт казначейства - Казначейство") копія виписки за 28.12.2022 додається).
11.1. У цій заяві відповідач зазначає, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Таким чином, вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати.
11.2. З огляду на зазначене, на думку Департаменту, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку підстав, визначених статтею 381 КАС України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних в ній виняткових обставин.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09.06.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Позиція інших учасників справи
13. Від ОСОБА_1 до Суду 28.11.2022 та 02.12.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту, де позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
13.1. У цьому відзиві позивач наголошує, що оскільки нормами Закону № 580-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.
13.2. Позивач зауважує, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу н виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
13.3. Вищевказане, на думку позивача, свідчить про безпідставність тверджень Департаменту про необхідність застосування до спірних правовідносин виключно норм спеціального законодавства та неможливості застосування до вказаних правовідносин норм загального трудового законодавства.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
14. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Спір у цій справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейського зі служби, за умови її виплати у строки визначені пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260, а саме застосування статті 117 КЗпП України.
17. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи, оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.
18. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260 та статті 117 КЗпП України, який викладено, зокрема, у постановах від 23.11.2022 у справі № 160/20449/21, від 24.11.2022 у справа №160/19343/21, від 15.02.2023 у справі № 160/19339/21 та від 18.05.2023 у справі № 240/37652/21.
20. Висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи і колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
21. Відповідно до статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
22. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580-VIII).
23. На виконання приписів, зокрема, статті 94 Закону № 580-VIII Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06.04.2016 № 260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260). У пункті 3 цього наказу (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260" (далі - наказ № 539) визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
24. Згідно із Наказом № 539 (який набрав чинності з 21.08.2020) Порядок № 260 доповнено також новим розділом VI "Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби".
25. Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
26. За змістом пунктом 7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
27. Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
28. Водночас, наказом № 539 було виключено пункт 23 розділу І Порядку № 260, згідно якого поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
28.1. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
28.2. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
29. Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - "Закон № 2262-ХІІ").
30. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
31. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частини четверта статті 9 Закону № 2262-ХІІ).
32. Норми аналогічного змісту, які зазначені у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ, містяться також і в пункті 10 Порядку № 393, за текстом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.