ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 826/14931/13-а
касаційне провадження № К/9901/28528/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Офісу великих платників податків ДПС та Приватного акціонерного товариства "Київстар"
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року (головуючий суддя - Огурцов О.П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя - Бужак Н.П.; судді - Костюк Л.О., Кобаль М.І.)
у справі № 826/14931/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар", позивач, платник, товариство, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 року № 0000094210, № 0000954210, № 0000884210, № 0000904210, № 0000934210, № 0000894210.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками останнього її розгляду рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 0000094210, № 0000954210, № 0000884210, № 0000934210, № 0000894210, а податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 0000904210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 2 974 195,00 грн та у відповідній частині за штрафними (фінансовими) санкціями.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс ВПП ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ПрАТ "Київстар" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.
В обґрунтування касаційних скарг позивач та відповідач посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд ухвалами від 23 грудня 2020 року та від 05 квітня 2021 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами платника та Офісу ВПП ДПС відповідно.
19 січня 2021 року від Офісу ВПП ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
09 березня 2021 року від податкового органу надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - Офісу ВПП ДПС його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
04 червня 2021 року від ПрАТ "Київстар" надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2013 року акціонером Приватного акціонерного товариства "Українські радіосистеми" - ПрАТ "Київстар" прийнято рішення № 1, відповідно до якого на підставі статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" припинено Приватне акціонерне товариство "Українські радіосистеми" (далі - ПрАТ "Українські радіосистеми") шляхом приєднання до ПрАТ "Київстар" із переданням останньому всього майна, прав і обов`язків як правонаступнику, згідно із передавальним актом.
В період з 15 травня 2013 року по 14 серпня 2013 року контролюючим органом проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Українські радіосистеми" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 14 травня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 14 травня 2013 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2013 року № 757/42-10/23151188.
Відповідно до висновків названого акта перевірки податковим органом встановлені порушення платником:
підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 579 894,00 грн, завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за травень 2013 року на 14 214 089,00 грн та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у розмірі 723 635,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток станом на 14 травня 2013 року на суму 284 072 649,00 грн;
пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 160.2 статті 160 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента на суму 461 720,00 грн;
пункту 120.1 статті 120 ПК України, в результаті чого під час виплати доходу у вигляді процентів нерезидентам Huawei Tech. Invesment Co., ОАО "ВимпелКом" розрахунки (звіти) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом походження з України, ПрАТ "Українські радіосистеми" не подавалися;
підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпунктів 164.2.2, 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період, що перевірявся, на суму 154 435,32 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 119 ПК України, в результаті подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платила податків, суми утриманого з них податку;
пункту 250.2 статті 250 ПК України, а саме неподання податкової декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року;
підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242, пункту 243.1 статті 243 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з екологічного податку в частині викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. Загальна сума заниження податкового зобов`язання з екологічного податку складає 7,19 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 04 липня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000884210, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 461 720,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 51 819,00 грн;
№ 0000894210, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 154 435,32 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 832,50 грн;
№ 0000904210, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 579 894,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 846 453,00 грн;
№ 0000934210, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 723 635,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 180 909,00 грн;
№ 0000094210, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року на 14 214 089,00 грн;
№ 0000954210, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 284 072 649,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає про таке.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 0000954210, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 284 072 649,00 грн, Суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що до суми зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за вказаним податковим повідомленням-рішенням увійшли суми, сформовані за господарськими операціями позивача із Приватним акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем." (далі - ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем."), Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" (далі - ПрАТ "МТС Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (далі - ТОВ "Астеліт").
Стосовно господарських відносин платника з ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем" Суд зазначає наступне.
Суди встановили, що між ПрАТ "Українські радіосистеми" та ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." було укладено договір від 22 листопада 2010 року № 5040/2010 про надання послуг з національного роумінгу, відповідно до умов якого Гостьовий Оператор (ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.") зобов`язувався надавати Домашньому Оператору (ПрАТ "Українські радіосистеми") послуги з національного роумінгу, що забезпечує можливість абонентам ПрАТ "Українські радіосистеми" на території України отримувати телекомунікаційні послуги.
На виконання умов вказаного договору ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." в охопленому перевіркою періоді надано послуги національного роумінгу для ПрАТ "Українські радіосистеми" на загальну суму 256 212 000,00 грн згідно з актами здавання-приймання наданих послуг, які було включено до складу собівартості реалізованих робіт та послуг, що відображено в бухгалтерському обліку та до валових витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, - витрати на придбання послуг національного роумінгу на загальну суму 214 209 786,00 грн.
У касаційній скарзі з посиланням на підпункт 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України відповідач зазначає про безпідставне віднесення платником до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, витрат сформованих за результатами отримання послуг національного роумінгу, оскільки платник та ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." є пов`язаними особами.
Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.
Суди встановили, що стовідсотковим власником цінних паперів ПрАТ "Українські радіосистеми" є ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.".
Абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України визначено, що витрати, понесені у зв`язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов`язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.
Відповідно до вимог пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У свою чергу, зазначені поняття "витрати операційної діяльності" та поняття "інші витрати" становлять собою переліки витрат, які охоплюються даними визначеннями, тобто входять до їх складу.
Така деталізація зроблена законодавцем з метою усунення неоднозначності та єдиного підходу для розуміння поняття складу витрат та порядку їх визнання.
Слід враховувати, що визначений статтею 138 ПК України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування. Тобто, платник податків під час обчислення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства повинен враховувати усі перелічені статтею 138 ПК України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.
Аналіз вказаних норм свідчить, що суми витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу платника податків за операціями з пов`язаною особою, обмежено сумою доходу від таких операцій.
При цьому, поняття понесених витрат у розумінні підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України охоплює всі витрати, що підлягають врахуванню в податковому обліку у зв`язку із здійсненням відповідної операції з поставки товарів, робіт, послуг, як-то: собівартість наданих послуг, витрати на збут, адміністративні витрати тощо.
Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 12227/17-45Ю твердження контролюючого органу про порушення підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України за результатами правовідносин ПрАТ "Українські радіосистеми" та ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." за договором від 22 листопада 2010 року № 5040/2010 про надання послуг з національного роумінгу та про завищення ПрАТ "Українські радіосистеми" валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на загальну суму 214 209 786,00 грн, сформованих за результатами отримання послуг національного роумінгу від ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.", документально не підтверджуються.
Крім того, вказаним висновком експерта встановлено, що доходи ПрАТ "Українські радіосистеми" значно перевищують розмір витрат, сформованих у зв`язку із отриманням та оплатою послуг національного роумінгу від ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.".
На підставі викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав правові підстави для включення до складу витрат, які підлягають врахуванню при визначенні об`єкта оподаткування витрат, понесених за договором від 22 листопада 2010 року № 5040/2010 про надання послуг з національного роумінгу, укладеним з ПрАТ "Київстар Дж. Ес. Ем.".
При цьому, є безпідставними посилання податкового органу на зменшення за період з 2-го півріччя 2010 року по 1-е півріччя 2012 року розміру доходів позивача, оскільки відповідачем не доведено наявність взаємозв`язку між фактом зменшення доходів позивача та укладанням договору від 22 листопада 2010 року № 5040/2010.
Посилання контролюючого органу на те, що судові інстанції неправомірно взяли до уваги висновок експерта від 29 листопада 2017 року № 12227/17-45Ю, оскільки, здійснюючи судово-економічну експертизу, експерт проаналізував виключно наявні первинні документи, Суд вважає неприйнятними з огляду на те, що суть економічної експертизи полягає саме у експертному дослідженні первинних документів господарської діяльності та визнанні обґрунтованості відображення цих документів у податковому обліку.
Стосовно господарських відносин платника з ПрАТ "МТС Україна" та ТОВ "Астеліт", Суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що в охоплений перевіркою період ПрАТ "Українські радіосистеми" та ПрАТ "МТС Україна", ТОВ "Астеліт" надавались послуги із взаємоз`єднання та взаємного пропуску текстових повідомлень.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 137.1 статті 137 ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (пункт 137.4 статті 137 ПК України).
Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу (пункт 137.16 статті 137 ПК України).
За правилами пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Пунктом 138.5 статті 138 ПК України визначено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
За приписами пункту 138.11 статті 138 ПК України суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв`язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов`язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).
За унормуванням підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суди встановили, що починаючи з 2011 року ПрАТ "Українські радіосистеми" здійснювало облік наданих та отриманих послуг із взаємоз`єднання та взаємного пропуску текстових повідомлень щодо ПрАТ "МТС Україна" на підставі службових записок та розрахунків трафіка, що складені на основі власних даних позивача та неузгоджених тарифів.
Для нарахування доходів у бухгалтерському та податковому обліку щодо взаємовідносин із ПрАТ "МТС Україна" ПрАТ "Українські радіосистеми" прийняті розпорядження від 30 грудня 2011 року № 7 та від 03 лютого 2012 року № 119, якими зобов`язано відображати нарахування доходів і резерву витрат, а після укладення договорів здійснити відповідні коригування.
До підписання договорів між позивачем та ПрАТ "МТС Україна" в бухгалтерському обліку платника відображалися доходи на підставі наданих службових записок та розрахунку трафіка й кількості текстових повідомлень. Витрати за господарськими операціям із ПрАТ "МТС Україна" позивачем не відображалися в бухгалтерському обліку, нараховувався резерв (Дт 903 Кт 474).
Домовленість між ПрАТ "Українські радіосистеми" та ПрАТ "МТС Україна" щодо взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж була досягнута в листопаді 2012 року, про що свідчить договір від 22 листопада 2012 року № 4-442/2012.
На підставі частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення, ПрАТ "Українські радіосистеми" та ПрАТ "МТС Україна" встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли з 01 січня 2010 року.
Після підписання відповідних договорів ПрАТ "Українські радіосистеми" та ПрАТ "МТС Україна" провели звірку обсягу трафіку, СМС, ММС, сум, які підлягають оплаті за надані послуги, та після складання належним чином оформлених первинних документів доходи і витрати ПрАТ "Українські радіосистеми" за відповідними правовідносинами були відображені в бухгалтерському та податковому обліку, проведено сторно доходів нарахованих до підписання договору. В бухгалтерському обліку проведені витрати, віднесені за рахунок раніше сформованого резерву, за рахунком Кт 474.
В податковому обліку доходи за 2010-2012 роки після підписання договору відкориговані та включені до показників річної декларації за 2012 рік.
Витрати за 2010-2012 роки також відображені після підписання договору в листопаді в декларації за 2012 рік.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач безпідставно не відображав в податковому обліку відповідні суми витрат у 2010, 2011 роках з огляду на те, що до укладення договору від 22 листопада 2012 року та проведення звірки у позивача були відсутні первинні документи на підтвердження понесення ним витрат щодо надання послуг із взаємоз`єднання та взаємного пропуску текстових повідомлень із ПрАТ "МТС Україна", а також була відсутня можливість здійснення точного розрахунку відповідних витрат.
Аналогічні обставини мали місце і при взаємовідносинах ПрАТ "Українські радіосистеми" із ТОВ "Астеліт".
Домовленість між ПрАТ "Українські радіосистеми" та ТОВ "Астеліт" щодо взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж була досягнута в липні 2011 року, про що свідчить договір від 01 липня 2011 року № 0781.
Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли до його укладення, а саме з 01 січня 2010 року.
До підписання вказаного договору ПрАТ "Українські радіосистеми" доходи та витрати щодо взаємоз`єднання телекомунікаційних мереж в податковому обліку не відображалися та розпорядження щодо їх відображення не видавалося.
Після підписання договору доходи та витрати за 2010-2011 роки відображені в бухгалтерському обліку в липні 2011 року, що підтверджується даними з карток рахунків.
При цьому, до укладання між ПрАТ "Українські радіосистеми" та ТОВ "Астеліт" договору від 01 липня 2011 року № 07811 та підписання з 22 липня 2011 актів виконаних робіт та проведення розрахунків у платника були відсутні первинні документи на підтвердження понесення ним витрат щодо надання послуг із взаємоз`єднання та взаємного пропуску текстових повідомлень із ТОВ "Астеліт", а також була відсутня можливість здійснення точного розрахунку відповідних витрат. Після підписання вказаних документів ПрАТ "Українські радіосистеми" здійснено відображення відповідних доходів та витрат в деклараціях за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що правові підстави для відображення в податковому обліку фінансово-господарських відносин із взаємоз`єднання та взаємного пропуску текстових повідомлень платника із ПрАТ "МТС Україна" та ТОВ "Астеліт" з`явилися після укладання відповідних договорів, проведення взаєморозрахунків та складання первинних документів.
На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком судових інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 0000954210.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 0000904210, Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.