ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2023року
м. Київ
справа № 755/13447/19
провадження № 51-3604км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040002919 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_2, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_9 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року:
- ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
- ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винуватими у тому, що вони 10 квітня 2019 року о 17:30 на неохоронюваній автомобільній стоянці біля будинку № 2 на вул. А. Малишка в м. Києві підійшли до припаркованого автомобіля "Opel Astra", д.н.з. НОМЕР_1, салон, багажне відділення, двері та вікна якого були зачинені автоматичним автомобільним ключем на центральний замок, що об`єктивно технічно обмежувало та перешкоджало вільному доступу та незаконному потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось в салоні транспортного засобу.
Реалізуючи спільні злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів ОСОБА_7 спостерігав за зміною навколишньої обстановкою та діями ОСОБА_6 з метою вчасного попередження про небезпеку у разі викриття їхніх незаконних дій сторонніми особами, поки ОСОБА_6 за допомогою заздалегідь приготовленого пристрою для зчитування коду сигналізації відчинив центральний замок автомобіля, чим подолав технічну перешкоду, а саме засіб охорони від вільного доступу до салону автомобіля, що є сховищем. Надалі ОСОБА_7 відчинив задні двері до салону автомобіля, незаконно проник у середину та викрав звідти майно потерпілої ОСОБА_10 на суму 4 530 грн після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілій майнової шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року вирок залишено без змін.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з рішенням апеляційного суду, просить його скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законута неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
- суд в повній мірі не взяв до уваги обставини вчинення засудженими злочину, дані про їх особу, тяжкість вчиненого злочину, які в сукупності вказують на незаконність застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 положень ст. 75 КК;
- обґрунтування суду можливості звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням є формальним. Суд перерахував у рішенні обставини, які необхідно враховувати при вирішенні питання про вид і розмір покарання, а також звільнення від його відбування з випробуванням, але фактично не надав вказаним обставинам належної оцінки;
- вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тяжкого злочину, наявність у них судимостей за умисні злочини, за які вони відбували реальне покарання, відсутність у них роботи, спосіб вчинення злочину (використання для його вчинення спеціального пристрою для зняття сигналізації у автомобілі), їхнє ставлення до вчиненого злочину та його наслідків, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, на переконання прокурора, вказують на відсутність підстав для застосування ст. 75 КК та свідчать про схильність засуджених до вчинення злочинів, небажання виправлятися, а використання спеціального електронного пристрою та розподіл ролей під час вчинення злочину свідчить про готування засуджених до вчинення злочину, що у цілому свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки засуджених;
- суд обґрунтував рішення про вид і розмір покарання, а також рішення про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням одними і тими ж обставинами, що, на думку прокурора, є порушенням закону;
- суд апеляційної інстанції, при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, не врахував зазначених обставин, усупереч вимогам статей 370, 419 КПК не навів належних обґрунтувань та мотивів ухваленого рішення щодо можливості застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, чим неправильно застосовував закон;
- суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги прокурора, чим істотно порушив вимоги КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, викладені в касаційній скарзі, засуджені та захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, відповідно до положень ст. 433 КПК Суд не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржуються.
Частиною 1 ст. 412 КПК визначено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається зі змісту ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
- незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
- застосування закону, який не підлягає застосуванню;
- неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
- призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.