ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 545/51/22
провадження № 51-2327км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року.
Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року задоволено клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 та закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013180300001726 від 16 вересня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Не погодившись із рішеннями судів, ОСОБА_6 звернулася до Суду з касаційною скаргою, у якій ставить вимогу про скасування ухвал Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року. На її думку, оскаржені судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не зважив належним чином на доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема на твердження про відсутність підстав для закриття судом кримінального провадження за п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки вона вказувала на конкретних осіб, які причетні до нанесення їй тілесних ушкоджень, а обставини кримінального провадження залишились належним чином нез`ясованими під час досудового розслідування.
Також не погоджується з висновками апеляційного суду стосовно її доводів про порушення територіальної підсудності досудового розслідування справи. Наводить доводи про недотримання місцевим судом правил територіальної підсудності.
Крім того, наголошує, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомивши її про дату, час і місце судового засідання. Звертає увагу Суду, що дізнавшись про судове засідання, подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд безпідставно відмовив у його задоволенні.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримала вимоги касаційної скарги і вважала, що вона підлягає частковому задоволенню.
Інші учасники, були належним чином повідомлені про місце, день і час судового розгляду. ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_8 подали клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У касаційній скарзі потерпіла зазначила про порушення правил територіальної підсудності, допущене, на її думку, судом першої інстанції.
Аналогічні доводи були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано не вбачав порушень кримінального процесуального закону в цій частині. Суд установив, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК, вчинено в с. Безручки Полтавського району, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Полтавського районного суду Полтавської області, а тому і розгляд клопотання прокурора цим судом не суперечить наведеним вище положенням КПК.
Такі висновки апеляційного суду колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильними та не вбачає порушень кримінального процесуального закону з огляду на зміст ст. 32 КПК, якою визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Натомість колегія суддів погоджується з доводами потерпілої про необґрунтоване закриття провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК та недотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 370, 419 КПК.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Частиною 1 ст. 122 КК встановлена відповідальність за заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто за умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 3 років, отже, відповідно до положень ст. 12 КК вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.