ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 756/3093/21
провадження № 51-1012 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки с. Дубрівка Баранівського району
Житомирської області, яка проживає за
адресою:
АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2022 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільні позови ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілих: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди кожному; ОСОБА_10 - 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 000 грн - матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона 10 жовтня 2020 року приблизно о 19:33, керуючи автомобілем "HyundaiCoupe", державний номер НОМЕР_1, на проїзній частині вул. Богатирської в м. Києві зі сторони вул. Дніпроводської в напрямку вул. Полярної, наближаючись до місця для розвороту, позначеного дорожнім знаком 5.26, порушуючи вимоги пунктів 2.3 підпункт "б", 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед виконанням маневру розвороту не впевнилась у його безпеці для транспортних засобів, що рухались у зустрічному напрямку, не надала дорогу мотоциклу "Honda PC36", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11, який в цей час рухався у зустрічному напрямку зі значним перевищенням максимально дозволеної на даній ділянці швидкості, в наслідок чого здійснила зіткнення з останнім.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла "Honda PC36" ОСОБА_11 помер на місці пригоди, а його пасажир ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Причиною дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водіїв: ОСОБА_12 - вимогам пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху; ОСОБА_7 - вимогам пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху.
Порушення ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 підпункту "б", 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам його апеляційної скарги щодо вчинення ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення, наслідками якого є смерть водія мотоцикла та отримання його пасажиром тяжких тілесних ушкоджень, та не врахував позицію потерпілих щодо міри покарання. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 надіслано до суду касаційної інстанції заяви, в яких вони просять задовольнити касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Захисник та засуджена заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність через безпідставне звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).