ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2023 року
м. Київ
справа № 401/1240/21
провадження № 51-848км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Світловодського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 8 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121070000172 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді тримання під вартою на строк 3 роки 6 місяців, на підставі статей 75, 76 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2019 року, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно) та за ч. 3 ст. 185 КК (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло), за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 69 КК та визначити остаточне покарання за правилами статей 70, 71 КК. Вказує, що судами не повній мірі враховано дані про особу засудженого, а також не взято до уваги, що потерпілі до засудженого жодних претензій майнового та немайнового характеру не заявляли. На переконання сторони захисту, за наявності пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих, а також з врахуванням даних про особу засудженого, у судів попередніх інстанцій були всі підстави призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушення та кваліфікація дій як за ч. 2 ст. 185 КК так і за ч. 3 ст. 185 КК захисником не оспорюється, а тому згідно зі ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині.
Доводи касаційної скарги захисника про безпідставне незастосування судами попередніх інстанцій положень ст. 69 КК є необґрунтованими.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно ч 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.