Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 752/14027/18
провадження № 61-2963 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Маринушкін Арсен Григорович,
відповідачі: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Рудник Юлія Ігорівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича, на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - державний реєстратор) Рудник Ю. І., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Ковальчука С. П., Ковальчука О. В.,
Абрамової О. В., третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири
АДРЕСА_1 .
31 травня 2017 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця у власність гроші в сумі
673 100,00 грн, що еквівалентно 25 400,00 доларів США, зі строком повернення не пізніше 31 травня 2018 року.
Цього самого дня на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4
за указаним договором позики між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ним (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Згодом йому стало відомо, що 11 грудня 2017 року державний реєстратор Рудник Ю. І. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності
на предмет іпотеки (його квартиру) за ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 4671, виданий 31 травня 2017 року, видавник: ОСОБА_5, приватний нотаріус; договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки
від 31 травня 2017 року, посвідченого Ковальчуком С. П., приватним нотаріусом за реєстровим № 4671, серія та номер: 7929, виданий 11 серпня 2017 року, видавник: ОСОБА_5, приватний нотаріус.
На підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2018 року зазначена квартира була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 було прийнято 01 червня 2018 року приватним нотаріусом Ковальчуком С. П.
Позивач уважав, що указані рішення про перереєстрацію права власності
та записи про право власності є незаконними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням вимог законів України: "Про іпотеку",
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та умов договору іпотеки, зокрема, іпотекодержатель не надсилав йому письмову вимогу про усунення порушення.
Позивач посилався на відповідну судову практику Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду. При цьому вважав, що обраний ним спосіб судового захисту порушеного права є належним.
З урахуванням наведеного, а також заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Рудник Ю. І., індексний № 38632379 від 11 грудня 2017 року про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 ;
- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 23843712 від 06 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 01 червня
2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Ковальчука С. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41397209 від 01 червня 2018 року про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - спірної квартири
на ім`я ОСОБА_3 ;
- стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року у складі судді Плахотнюк К. Г. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Рудник Ю. І., індексний № 38632379 від 11 грудня 2017 року про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки № 4672 від 31 травня 2017 року виданого та посвідченого приватним нотаріусом Ковальчуком С. П. та скасовано запис про державну реєстрацію права власності: 23843712 від 16 грудня 2017 року
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесеного державним реєстратором за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 01 червня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3
та скасовано рішення приватного нотаріуса Ковальчука С. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41397209 від 01 червня 2018 року щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2018 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 проведена державним реєстратором Рудник Ю. І. у порушення порядку реєстрації такого майна, зокрема ОСОБА_2 не направляв ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень за договором позики, а тому рішення державного реєстратора та запис про державну реєстрацію права власності підлягають скасуванню.
Крім того, суд уважав, що договір купівлі-продажу, укладений
між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним,
а рішення приватного нотаріуса Ковальчука С. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - скасуванню, оскільки стороною зазначеного правочину була особа, яка отримала спірну квартиру з порушенням вимог договору іпотеки від 31 травня 2017 року та чинного законодавства України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки спірним правовідносинам, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки обраний позивачем та застосований судом спосіб судового захисту не відповідає вимогам закону та є неефективним, так як захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна,
але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення позову
про витребування майна із чужого незаконного володіння. Більше того
на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову вноситься належний запис про державну реєстрацію права власності позивача, відтак вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем
не є необхідним для відновлення права позивача.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності (як і вимога про витребування майна) не може бути звернена до державного реєстратора
та приватного нотаріуса, яких позивач визначив співвідповідачами.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку
про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
При цьому суд апеляційної інстанції застосував відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретного способу захисту порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Маринушкін А. Г., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 10 березня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маринушкіна А. Г., залишено без руху, запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати
на їх підтвердження докази. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано цивільну справу
№ 752/14027/18 із Голосіївського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Маринушкіна А. Г., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а також не врахував відповідні правові висновки Верховного Суду, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку
про неефективність обраного позивачем способу судового захисту.
Позивач звернувся до суду з позовом 11 липня 2018 року, тобто,
до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, у якому, серед іншого, викладено статтю 26 Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції, зокрема, вказано, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав,
не підлягають скасуванню та/або вилученню, й навіть у разі задоволення такої вимоги, це не забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Під час розгляду справи позивач був позбавлений можливості змінити предмет позову, однак на час звернення до суду з цим позовом існував такий спосіб захисту порушених прав як скасування запису або рішення
про проведену державну реєстрацію.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначає, що обраний позивачем спосіб судового захисту є неефективним, оскільки договір іпотеки від 31 травня 2017 року, укладений між ним
і ОСОБА_1, у судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ним
не вирішить даний спір, так як не позбавить його права на звернення стягнення на предмет іпотеки в інший, встановлений законом, спосіб. Скасування такого рішення породжує правову невизначеність статусу
та приналежності спірного майна. При цьому не вирішення даного спору призведе до повторних звернень до суду, спрямованих на захист права власності. Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Також, у травні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
У травні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Мельнікова І. Г., надіслала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маринушкіна А. Г., у якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Вважає аргументи касаційної скарги надуманими та очевидно юридично неграмотними. Такий спосіб судового захисту як витребування власником майна з чужого незаконного володіння будь-яким чином не пов`язаний
із внесенням змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень". Ризик обрання невірного способу захисту у даному випадку покладається на позивача.
У розумінні положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів,
на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки обставини не передбачають застосування реституції шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ковальчука С. П. про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2018 року, з огляду на те, що частина перша статі 216 ЦК України не може застосовуватися при поверненні майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Маринушкіна А. Г., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", тут і далі у редакції, чинній на 19 жовтня 2016 року, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги
за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя
на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням
про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем
і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно
з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя