Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 202/1444/21
провадження № 61-3839 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Ковальчук Денис Юрійович,
відповідач - Державне підприємство "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Дениса Юрійовича, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня
2022 року у складі судді Марченко Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів:
Максюти Ж. І., Биліної Т. І., Зайцевої С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Державного підприємства "Комбінат "Салют" Державного агентства резерву України (далі - ДП "Комбінат" "Салют", державне підприємство) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 05 січня 2021 року
він працював на посаді заступника директора ДП "Комбінат" "Салют".
01 березня 2021 року наказом виконуючого обов`язки директора
ДП "Комбінат" "Салют" ОСОБА_2 його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України
у зв`язку з невідповідністю займаній посаді, встановленій під час строку випробування.
Позивач уважав, що його було звільнено незаконно, оскільки відсутні факти його невідповідності займаній посаді. При цьому звільнення відбулося
без його попереднього попередження, передбаченого частиною другою статті 28 КЗпП України, а при виданні наказу про звільнення та внесенні відповідного запису до трудової книжки роботодавцем порушено правила діловодства.
Крім того, причини звільнення, наведені у вищевказаному наказі,
не відповідають дійсним обставинам. Його звільнення відбулося внаслідок особистої неприязні до нього нового директора державного підприємства, яка виникла внаслідок його дій щодо перешкоджання корупції
на державному підприємстві. До призначення ОСОБА_2 на посаду директора державного підприємства до нього не було жодних претензій,
він відповідально ставився до покладених завдань, виконував їх вчасно,
дотримуючись вимог законодавства та трудової дисципліни.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ про його звільнення від 01 березня 2021 року; поновити його на раніше займаній посаді; стягнути з державного підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 березня 2021 року
по 03 жовтня 2021 року у розмірі 952 062,36 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 03 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах звільнення позивача з роботи на підставі пункту 11
частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, так як відповідачем було встановлено невідповідність позивача займаній посаді та виконуваній роботі, звільнення з указаної підстави відбулося в межах строку випробування, про що ОСОБА_1 було повідомлено.
Районний суд урахував, що позивач не має необхідної вищої освіти
для зайняття посади заступника директора, а його кандидатуру не було погоджено з Державним агентством резерву України. Звільнення позивача з указаної правової підстави не потребує попереднього погодження
з профспілковим комітетом, воно не було пов`язане з його участю
у кримінальному провадженні № 52020000000000711, де він має статус викривача. При цьому зазначене кримінальне провадження розпочато
у листопаді 2020 року, а ОСОБА_2 призначений на посаду виконуючого обов`язки директора державного підприємства у лютому 2021 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
про законність звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням його невідповідності займаній посаді протягом строку випробування на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки встановлено порушення процедури при прийнятті позивача на роботу, невідповідність його займаній посаді та виконуваній роботі, а звільнення відбулося в межах строку випробування, позивач був повідомлений про звільнення.
Суд апеляційної інстанції врахував судову практику Верховного Суду
у подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук Д. Ю., просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу
із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних справах.
Позивач має статус викривача у кримінальному провадженні
№ 52020000000000711 і в даному випадку підлягала застосуванню
стаття 53-4 Закону України "Про запобігання корупції", якою регламентовано захист трудових прав викривача. 25 лютого 2021 року позивач отримав лист від Національного антикорупційного бюро України про визнання його викривачем у вказаному кримінальному провадженні, яке стосується корупційних дій службових осіб державного підприємства.
У цей самий день виконуючий обов`язки державного підприємства
Британ С. В. вручив позивачу повідомлення про його звільнення. Суди попередніх інстанцій не надали вказаному належної правової оцінки.
Крім того, станом на дату прийняття позивача на роботу у держаного підприємства була відсутня інформація про необхідність погодження його кандидатури з Державним агентством резерву України, з відповідними наказами державного агентства позивача ознайомлено не було.
При цьому, приймаючи позивача на роботу, роботодавець був обізнаний
про відсутність у нього необхідної вищої освіти, стажу роботи, а тому
ці обставини не можуть слугувати підставою для його звільнення. Він відповідав вимогам, визначеним посадовою інструкцією, діючою на час його прийняття на роботу. Судами не встановлено, що на дату прийняття
на роботу позивач був ознайомлений із посадовою інструкцією, наданою відповідачем і врахованою судами попередніх інстанції при вирішенні спору.
Суди безпідставно вказали й про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, оскільки роботодавець не зазначив, які саме пункти посадової інструкції заступника директора було порушено позивачем. Позивач належним чином виконував свої посадові обов`язки, преміювався роботодавцем, зауважень до його роботи не було.
У спірних правовідносинах наявні правові підстави для скасування оскаржуваного позивачем наказу про звільнення та поновлення його
на раніше займаній посаді, і, як наслідок, стягнення з роботодавця
на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, у касаційній скарзі вказується про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат,
які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в судах усіх інстанцій у відповідних розмірах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП "Комбінат "Салют", в якому вказується, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, тому їх слід залишити
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Ковальчука Д. Ю., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Положеннями статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею,
яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган