Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 202/6332/20
провадження № 61-13323 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 72 000 доларів США, строком до 16 травня 2027 року, з поверненням кредиту та сплатою процентів за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановлених кредитним договором.
16 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній, як поручитель, зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов`язання по вказаному кредитному договору.
Відповідачі, позичальник і поручитель, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 14 вересня 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 628 863,01 доларів США, яка складається із: 73 091,07 доларів США - заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 128 362,72 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 20 104 доларів США - заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 407 305,22 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Банк, посилаючись на те, що законодавством не передбачено обов`язковість вимагати від позичальника та поручителя повернення повної суми заборгованості, тому просив стягнути з них заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03 червня 2017 року по 14 вересня 2020 року та заборгованість по комісії за користування кредитом.
З урахуванням викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 60 478,97 доларів США, яка складається із: 40 374,97 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03 червня 2017 року по 14 вересня 2020 року; 20 104 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2021 року у складі судді Бєсєди Г. В. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк"заборгованість у сумі 60 478,97 доларів США, яка складається з 40 374,97 доларів США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 03 червня 2017 року по 14 вересня 2020 року; 20 104 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору у сумі 25 310,45 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору, а тому доводи представника ОСОБА_2 щодо неправомірного нарахування відсотків за період з 03 червня 2017 року по 14 вересня 2020 року не заслуговують на увагу.
14 вересня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про наявність заборгованості з вимогою про її погашення. Надіславши відповідачам вимогу про дострокове погашення заборгованості, АТ КБ "ПриватБанк" змінило строк виконання основного зобов`язання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 заявив про застосування строку позовної давності.
У разі зміни строку виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України і встановлення нового кінцевого строку повернення кредиту, саме з цього часу у банка виникає право на позов щодо погашення заборгованості у цілому і від цього дня розпочинає перебіг визначена статтею 257 ЦК України позовна давність щодо відповідних вимог. Тому банк звернувся до суду із позовом у межах строку позовної давності, а отже, заява ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2021 року у частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.
Відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2007 року. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2021 року в іншій частині залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зі змісту розрахунку банку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позичальник у квітні 2009 року порушив термін виконання зобов`язання по сплаті щомісячного платежу за кредитним договором за грудень 2008 року на 120 календарних днів. Отже, терміном повернення позичальником кредиту, сплати процентів за користування кредитом та винагороди є 30 квітня 2009 року, тобто останній день місяця, в якому відбулося порушення позичальником строку оплати на 120 календарних днів.
У повідомленні банку від 14 вересня 2020 року, направленому позичальнику, зазначалося, що банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України заявляє вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, процентів, комісії, штрафних санкцій. На час направлення вказаного повідомлення строк повернення кредиту в повному обсязі настав відповідно до умов кредитного договору, а саме 30 квітня 2009 року.
Згідно з пунктом 12 договору поруки він припиняється за цим договором після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Упродовж п`ятирічного строку дії договору поруки, що закінчився 30 квітня 2014 року, банк не заявив вимог до поручителя. З вимогою до поручителя банк звернувся лише 21 жовтня 2020 року, тобто з пропуском встановленого у договорі поруки строку, що не було враховано судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ"ПриватБанк" просить оскаржувану постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позову банку скасувати й залишити у цій частині у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи не оскаржили судові рішення у частині стягнення кредитної заборгованості зі ОСОБА_1, тому у цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 202/6332/20 з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Підставами відкриття касаційного провадження були пункти 1, 4
частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що кредит видавався на строк до 16 травня 2027 року, а банк заявив вимоги про стягнення заборгованості за період з 03 червня 2017 року по 14 вересня 2020 року, тобто ним здійснювалося нарахування процентів у межах строку дії кредитного договору, за відсутності погашення боргу.
Оскільки основне зобов`язання не припинилося, а отже, порука також не припинилася з урахуванням умов договору поруки. Крім того, у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється у частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Посилався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 72 000 доларів США, строком до 16 травня 2027 року з поверненням кредиту та сплатою процентів за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору в разі порушення термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
16 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 173362, за умовами якого останній, як поручитель, зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язання по вказаному кредитному договору.
Згідно з пунктом 6 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені у письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.
Відповідно до пункту 11 договору поруки він діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 12 договору поруки порука за договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
У повідомленні від 14 вересня 2020 року банку, направленому позичальнику, зазначається, що банк відповідно до статті 1050 ЦК України заявляє вимогу про повернення суми кредиту в повному обсязі, процентів, комісії, штрафних санкцій.
АТ КБ"ПриватБанк" вказувало про те, що відповідачі, позичальник і поручитель, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 14 вересня 2020 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 628 863,01 доларів США, яка складається із: 73 091,07 доларів США - заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 128 362,72 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 20 104 доларів США - заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 407 305,22 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.