Постанова
Іменем України
12 червня 2023 року
м. Київ
справа № 643/15706/15-ц
провадження № 61-14743св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тимофєєва Олена Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Котелевець А. В., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Тимофєєва О. В., про визнання правочину недійсним.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_4 є його матір`ю та матір`ю відповідачки ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. У шестимісячний строк він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, після чого дізнався, що 05 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який є внуком ОСОБА_4, укладений спадковий договір.
За умовами спадкового договору в разі смерті ОСОБА_4 до ОСОБА_2 переходить право власності на 1/2 частину житлового будинку із надвірними будівлями на АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві власності.
Як спадкоємець першої черги цим спадковим договором він фактично позбавлений права на спадщину та єдине житло.
На момент підписання спадкового договору ОСОБА_4 виповнилося 81 рік, вона мала захворювання, зокрема, серцево-судинної системи, у неї були головні болі та запаморочення. У 2002-2003 роках ОСОБА_4 взята на диспансерний облік у психоневрологічний диспансер № 3 (далі - ПНД № 3) та з 2001 року до 2010 року періодично проходила лікування у психіатричній лікарні у зв`язку із депресивним психічним розладом.
Вважає, що на час укладання спадкового договору ОСОБА_4 знаходилась у стані, коли не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Її волевиявлення не відповідало її внутрішній волі.
Просив визнати спадковий договір недійним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час укладення оспорюваного спадкового договору ОСОБА_4 мала абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 серпня 2021 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили позивачу у проведенні повторної судової посмертної психолого-психіатричної експертизи, оскільки висновки проведених у справі експертиз про неможливість ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними під час укладання спадкового договору є суперечливими та такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про судову експертизу".
Водночас судові експерти Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (далі - ХОБСМЕ) дійшли висновку про наявність у ОСОБА_4 хронічних захворювань, у тому числі деменції, і висловили сумнів щодо можливості хворої усвідомлювати свої дії і керувати ними під час укладання 05 лютого 2010 року спадкового договору. Цей висновок не спростований експертами.
Висновок комплексної судово психолого-психіатричної експертизи від 21 травня 2020 року № 19, проведений КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, містить істотні недоліки та неузгодженості, які викликають сумнів у його об`єктивності, достовірності та допустимості як доказу.
Суди не врахували посилання представника позивача, що за межами дослідження експертів у вказаному висновку залишилися медичні дані, що вказують на виражений, стійкий та тривалий характер психічних розладів у ОСОБА_4, індивідуально-психологічні особливості, риси характеру, провідні якості особистості ОСОБА_4, мотивотвірні чинники її психічного життя і поведінки, емоційні реакції та стани, закономірності перебігу психічних процесів, рівень їхнього розвитку та індивідуальних властивостей, що потребує проведення повторної експертизи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про повторне призначення експертизи та не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року, провадження № 6-9цс12, суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2021 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Асауленко В. В. заперечує проти доводів ОСОБА_1, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що під час проведення КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради посмертної комплексної судово-психіатричної експертизи (висновок від 21 травня 2020 року № 19) експертна комісія вивчала усі матеріали цієї цивільної справи, у тому числі медичну документацію та висновки інших призначених та проведених експертиз. У висновку відображені лише ті дані, які мають значення для обґрунтування відповідей на поставлені судом питання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також бабою ОСОБА_2
ОСОБА_4 на праві власності належала 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 вересня 2002 року № 7-634 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .
Іншими співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (свідоцтво про право на спадщину від 27 червня 1990 року № 1-5191) та ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину від 27 червня 1990 року № 1-5191), яким належить по 1/4 частині будинку.
05 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом, згідно з яким ОСОБА_2, як набувач, зобов`язується виконувати передбачені в договорі розпорядження ОСОБА_4, як відчужувача, та у разі її смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно, яке складається із 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . У разі смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 зобов`язаний, серед іншого, сплатити одноразово протягом одного календарного року з дати смерті ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 29 922,00 грн її спадкоємцеві - сину ОСОБА_1 .
Договір підписаний сторонами та посвідчений нотаріусом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла внаслідок хронічної серцевої недостатності, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причини смерті, виданим Комунальним підприємством "Харківська міська поліклініка № 6".
Встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 була зареєстрована на АДРЕСА_1, однак фактично проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_3, що підтверджується сторонами та допитаними під час судового розгляду свідками.
Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 перейменовано на Ново-Віринську.
Згідно із висновком судово-психіатричної експертизи від 20 березня 2017 року № 232, проведеної комісією лікарів судово-психіатричних експертиз Комунального закладу охорони здоров`я "Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" (далі - КЗОЗ "ХОКПЛ № 3") ОСОБА_4 у період часу, якому відповідає підписання спадково договору 05 лютого 2010 року, хронічного, стійкого психічного розладу, що позбавляє можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не виявляла.
На момент підписання спадкового договору 05 лютого 2010 року ОСОБА_4 здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до висновку комісії лікарів ХОБСМЕ від 10 липня 2017 року
№ 261-КЕ/2017/пп ОСОБА_4, 1929 року народження, у 2003-2004 pоках діагностовано низку хронічних захворювань: тривожний розлад особистості органічного генезу на тлі церебрального атеросклерозу з грубим інтелектуально-мнестичним зниженням; дисциркуляторна енцефалопатія 2-3 ст. з вестибуло-атактичним синдромом, F 06.4; ішемічна хвороба серця, 2 функціональний клас; атеросклеротичний кардіосклероз, недостатність кровообігу II А, які прогресували в своїй клінічній течії та із часом сприяли погіршенню її стану, зокрема пам`яті, розумової та інтелектуальної діяльності, що вказує на наявність у неї на той час деменції (недоумства), яка проявляється порушенням вищих функцій кори головного мозку: пам`яті, орієнтування, мислення, розуміння, здатність до навчання і суджень, що об`єднуються в загальне зниження інтелекту і рівня раніше отриманих знань до втрати елементарних навичок і здатності до самообслуговування. Прогресування хронічних захворювань у ОСОБА_4 за період з 2004 року до 2010 року із погіршенням її загального стану зумовило виникнення у експертної комісії сумнівів щодо можливості хворої усвідомлювати свої дії і керувати ними на момент складання спадкового договору 05 лютого 2010 року.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 21 травня 2020 року № 19, проведеної комісією експертів судово-психіатричної експертизи за участю експерта судово-психологічної експертизи КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги", на момент складання та підписання спадкового договору 05 лютого 2010 року ОСОБА_4 будь-якими психічними розладами не страждала. На той час за своїм психічним станом могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (стаття 1302 ЦК України).
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну свідому уяву про предмет договору та досягли згоди про всі його істотні умови.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.