Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 686/14530/15
провадження № 61-13299св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Інгосстрах",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Спірідонової Т. В., Талалай О. І.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Інгосстрах", про стягнення боргу за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), у липні 2015 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2007 року в розмірі 17 386,42 доларів США, що еквівалентно 493 948,19 грн.
Зазначений позов обґрунтований тим, що 10 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НМІВGА00007884, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 20 000 доларів США під 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення - 09 грудня 2014 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 10 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_5 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.
Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.
Проте, позичальник на порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Поручитель також не виконав зобов`язання позичальника.
Відповідач (позичальник) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 19 березня 2018 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ТОВ " СК "Інгосстрах").
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 13 травня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору між сторонами саме 10 грудня 2007 року із погодженням умов та правил надання кредитних коштів.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнув з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2007 року по 3 923,92 доларів США з кожного.
В решті позову відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на 09 грудня 2014 року - час припинення дії кредитного договору та станом на 08 вересня 2015 року - час смерті позичальника ОСОБА_4, останній не виконав свої зобов`язання за кредитним договором № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2017 року, мав заборгованість за даним договором і ця заборгованість в силу вимог статей 1281, 1282 ЦК України має бути стягнута з його спадкоємців - відповідачів у справі в межах вартості спадкового майна.
Кредитним договором визначено строк кредитування, тобто строк до якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, 09 грудня 2014 року, а отже після спливу цього строку в банку припинилось право нараховувати, передбачені договором проценти.
Згідно з розрахунком, наданим банком, АТ КБ "ПриватБанк" просить стягнути з відповідача пеню, в розмірі передбаченому кредитним договором, станом на 08 вересня 2015 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки таке право позичальника припинилось 09 грудня 2014 року. Станом на 09 грудня 2014 року розмір пені складає 1 814,83 доларів США і саме в такому розмірі пеня підлягає стягненню.
Нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставним і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Сплачена позичальником комісія у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту за період з 10 січня 2008 року до 21 жовтня 2013 року підлягає зарахуванню до суми боргу визначену банком за тілом кредиту, за відсотками за користування кредитом та пені.
Оскільки відповідачі успадкували після смерті позичальника спадкове майно в рівних частках по 1/3 частці, то з них підлягає стягненню по 3 923,92 доларів США з кожного (11 771,78 доларів США / 3) на користь банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у грудні 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, згідно з якими виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості за тілом кредиту, в разі якщо вони відповідають вимогам первинних документів.
На виконання вимог ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області не надано оригінал заяви на видачу готівки № 2 від 10 грудня 2007 року, що підтверджує отримання кредитних коштів ОСОБА_5 . Апеляційний суд не спростував висновку суду першої інстанції та не звернув уваги на той факт, що у матеріалах справи відсутній оригінал заяви на видачу готівки.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа № 686/14530/15 надійшла до Верховного Суду 07 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2023 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № HMIBGA00007884, за яким банк надав позичальнику ОСОБА_4 кредит в сумі 20 000 доларів США на споживчі цілі, а також 1 750 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця період сплати строком на сім років до 09 грудня 2014 року.
Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надала письмову згоду на укладення ОСОБА_4 кредитного договору № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2007 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 10 грудня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку банку передано належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, 10 грудня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 грошового зобов`язання за кредитним договором № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2017 року.
10 грудня 2007 року між Страховою компанією "Інгосстрах" та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування № HMIBLK0000788, відповідно до якого вигодонабувачем за даним договором страхування є АТ КБ "ПриватБанк".
На виконання умов цього договору ОСОБА_4 10 грудня 2007 року, 09 грудня 2008 року, 09 грудня 2009 року, 09 грудня 2010 року, 09 грудня 2011 року, 07 грудня 2012 року, 09 грудня 2013 року, 09 грудня 2014 року було сплачено страховий платіж в сумі 505 грн.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та видав готівкою на виконання умов договору ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 20 000 доларів США.
03 грудня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2007 року, за умовами якої графік погашення кредиту викладається в новій редакції.
21 червня 2013 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2007 року, за умовами якої графік погашення кредиту викладається в новій редакції.
ОСОБА_4 свої зобов`язання за кредитним договором виконував не належним чином, сплачував заборгованість частково, внаслідок чого станом на 09 червня 2015 року виникла заборгованість в сумі 20 487,54 доларів США: з яких 12 725,29 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 2 385,66 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 800 доларів США заборгованість за комісією за користуванням кредитом, 3 589,71 доларів США пеня, 11,85 доларів США штраф фіксована частина, 975,03 доларів США штраф процентна складова.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 лютого 2016 року АТ КБ "ПриватБанк"" направило до Хмельницької державної нотаріальної контори претензію в порядку статті 1281 ЦК України, в якій вказало, що зобов`язання померлого боржника ОСОБА_4 перед банком на час смерті складає 17 517,52 доларів США.
На підставі даної претензії банку було заведено спадкову справу № 02-14 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання відповідної заяви нотаріусу 19 лютого 2016 року та 27 лютого 2016 року прийняли його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 .
Також спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_3, який на час смерті постійно проживав разом зі спадкодавцем.
На виконання умов договору добровільного страхування № HMIBLK0000788 від 10 грудня 2007 року Страховою компанією "Інгосстрах" виплачено АТ КБ "ПриватБанк" як вигодонабувачу страхову суму в розмірі 101 000 грн після смерті застрахованої особи ОСОБА_4 .
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № HMIBGA00007884 від 10 грудня 2017 року ОСОБА_4 в період з січня 2008 року до жовтня 2013 року сплачено 76 платежів на виконання умов договору.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Справа є малозначною, проте Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення, оскільки доводи касаційної скарги стосуються питання права, яке має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Встановивши на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, що станом на 09 грудня 2014 року - час припинення дії кредитного договору та станом на 08 вересня 2015 року - час смерті позичальника ОСОБА_4, у останнього виникла заборгованість, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вказана заборгованість в силу вимог статей 1281, 1282 ЦК України підлягає стягненню з спадкоємців у межах вартості спадкового майна.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.