Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 464/801/21
провадження № 61-10726св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Львівський хімічний завод",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року в складі судді Теслюка Д. Ю. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в складі колегії суддів Левика Я.А., Савуляка Р. В., Шандри М.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся з позовом до акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (далі також - АТ "Львівський хімічний завод", відповідач) про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02 серпня 2018 року, Зокрема, з 09 вересня 2019 року працював на посаді начальника зміни на дільниці повітроподілу. В ніч з 31 грудня 2020 року на 01 січня 2021 року позивач перебував на роботі, у цю ніч стався аварійний випадок. Близько 01-00 год у цеху № 1 сталась аварія, а саме прорвало прокладку на фланцевому з`єднанні труби нагнітання лугу скрубера № 1. Знаходячись поблизу і готуючи заміну лугу в інших скруберах, він, згідно із інструкцією, відключив насос скрубера № 1, внаслідок чого прокладку прорвало ще більше і позивача напором лугу збило з ніг, обливши повністю з ніг до голови. Приблизно з 01-40 год до 04-00 год він знаходився у душі, змиваючи із себе луг. Луг - це їдкий натрій, який використовується для очищення повітря від вуглекислоти. Рятуючи своє здоров`я, він не міг тимчасово виконувати свої посадові обов`язки. Аварія була локалізована, процес виробництва відновлений. Позивач, завершивши свою робочу зміну, пішов додому. В зв`язку із хворобливим станом, за рекомендацією сімейного лікаря, з 04 січня 2021 року до 13 січня 2021 року позивач перебував на лікарняному. 06 січня 2021 року ним отримано лист від відповідача № 6 від 04 січня 2021 року, у якому повідомлялось про його звільнення з роботи 01 січня 2021 року за появу на роботі в нетверезому стані, запропоновано прибути для ознайомлення з наказом та отриманням трудової книжки. Трудову книжку він отримав 13 січня 2021 року та із наказом про звільнення ознайомився поверхнево.
Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки на роботі в нетверезому стані не перебував, звільнений без дотримання передбаченої законом процедури. Його звільнення є наслідком переслідування зі сторони керівництва за критику, яку він неодноразово висловлював з приводу неналежних умов, застарілого обладнання, недотримання норм при виробництві медичного кисню, про що робились неодноразові записи в змінному журналі ним та начальником зміни ОСОБА_2 . Також вказав, що йому неправильно нараховувалась компенсація за роботу у вихідні (святкові) дні, занижувалась оплата в понадурочний час, неправильно оплачено компенсацію за невикористану відпустку, в тому числі додаткову (у зв`язку із шкідливими умовами праці).
В обґрунтування позовної заяви про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 вказував, що після ознайомлення із наказом про звільнення, йому стало відомо, що і вказаним наказом йому оголошено догану та позбавлено премії. Із наказом у цій частині він також не погоджується та вважає накладення дисциплінарного стягнення незаконним. Зокрема, зазначає, що його не було відсторонено від виконання подальших трудових функцій у зв`язку із нібито виявленими ознаками алкогольного сп`яніння 31 грудня 2020 року, як це передбачено чинним законодавством. Більше того, його було допущено до робочої зміни, що тривала з 18-00 год 31 грудня 2020 року до 08-00 год 01 січня 2021 року. На підприємстві (у відповідача) діє строга система проходу та виходу, яка організована спеціалізованим охоронним підприємством. Кожен працівник при вході на роботу проходить візуальний огляд охоронцем. Аналогічним є процедура виходу з підприємства. Позивач зазначав, що не був зупинений працівниками охорони ні при вході на роботу, ні при виході з неї, ані 31 грудня 2020 року, ані 01 січня 2021 року. Це спростовує факт його перебування в нетверезому стані на роботі, а відтак і вчинення дисциплінарного проступку. Також вказує, що оскільки він не вчинив жодного дисциплінарного проступку, позбавлення його премії є незаконним.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2021 дану справу № 464/801/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Львівський хімічний завод" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та справу № 464/1560/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Львівський хімічний завод" про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення об`єднано в одне провадження; присвоєно єдиний номер - 464/801/21 (провадження № 2/464/756/21).
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив: визнати незаконним пункт 1 наказу АТ "Львівський хімічний завод" № 1/к від 01 січня 2021 року в цілому; зобов`язати АТ "Львівський хімічний завод" скасувати пункт 1 наказу № 1/к від 01 січня 2021 року в цілому; визнати пункт 3 наказу № 1/к від 01 січня 2021 року про його звільнення з роботи незаконним; поновити його на роботі на посаді начальника зміни на дільниці повітроподілу АТ "Львівський хімічний завод"; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували неправомірне накладення на нього дисциплінарних стягнень та неправомірне його звільнення із роботи, а усі його твердження спростовуються доказами, зібраними в ході розгляду справи. Відповідач діяв згідно з вимогами трудового законодавства, застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (поява на роботі в нетверезому стані) було обґрунтованим та правильним. Врахувавши викладені вище обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про скасування оспорюваних пунктів наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до АТ "Львівський хімічний завод" про визнання незаконним пункту 1 наказу АТ "Львівський хімічний завод" № 1/к від 01 січня 2021 року - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення в цій частині позову ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу АТ "Львівський хімічний завод" № 1/к від 01 січня 2021 року.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу АТ "Львівський хімічний завод" № 1/к від 01 січня 2021 року є обґрунтованими. Судом встановлено, що об 11-20 год не виконував свої посадові обов`язки, оскільки його робоча зміна закінчилася 31 грудня 2020 року о 08-00 год та відповідно він не міг перебувати на робочому місці після цього часу (об 11-20 год), тому до нього не можуть застосовуватися дисциплінарні наслідки, передбачені КЗпП України щодо перебування на робочому місці в нетверезому стані. Разом із цим, факт перебування позивача в нетверезому стані був зафіксований у приміщенні заводоуправління (в кабінеті менеджера з персоналу ОСОБА_3 ), а не на робочому місці позивача в неробочий час позивача, тому можливе перебування в нетверезому стані на підприємстві в неробочий час для позивача не є дисциплінарним проступком для нього як працівника в розумінні КЗпП України.Тому пункт 1 наказу АТ "Львівський хімічний завод" № 1/к від 01 січня 2021 року про оголошення догани позивачу та позбавлення його премії за появу на робочому місці в нетверезому стані є незаконним та підлягає скасуванню.
Вимоги позивача про визнання незаконним пункту 3 наказу АТ "Львівський хімічний завод" № 1/к від 01 січня 2021 року про звільнення позивача за появу на роботі в нетверезому стані 01 січня 2021 року є необґрунтованими. Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів правильно встановлено, що позивач 01 січня 2021 року під час робочої зміни перебував в нетверезому стані, відмовився надати пояснення щодо цього та відмовився проходити медичний огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Це підтверджується актами від 01 січня 2021 року та показами свідків ОСОБА_4, Обізюка О. П., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 . Останні вказали, що позивач перебував на робочому місці під час своєї зміни з 20-00 год 31 грудня 2020 року до 08-00 год 01 січня 2021 року у нетверезому стані. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували його неправомірне звільнення з роботи, його твердження з цього приводу спростовуються доказами, зібраними в ході розгляду справи. Відповідач, ухвалюючи рішення у спірному пункті 3 наказу про звільнення позивача діяв згідно з вимогами трудового законодавства, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України (поява на роботі в нетверезому стані) було обґрунтованим. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, що відповідач законно звільнив позивача, а тому він не підлягає поновленню на роботі та не стягується на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, та витребувано справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року позивач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 24 квітня 2019 року у справі № 296/576/17, від 20 червня 2019 року у справі № 759/10569/16-ц, 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18, від 15 березня 2021 року у справі № 404/345/19, від 29 березня 2021 року у справі № 624/574/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 486/1186/20. Крім того, позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме не дослідили зібрані у справі докази та суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2022 року АТ "Львівський хімічний завод" надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відповідно стверджувало про законність оскаржуваних рішень. Просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 02 серпня 2018 року перебував у трудових відносинах із АТ "Львівський хімічний завод". Зокрема, з 02 серпня 2018 року він прийнятий на посаду апаратника повітроподілу 4 розряду виробничої дільниці; з 09 вересня 2019 року - він переведений на посаду начальника зміни виробничого цеху.
За актом щодо грубого порушення трудової дисципліни від 31 грудня 2020 року, складеним менеджером з персоналу ОСОБА_3, начальником виробничого цеху ОСОБА_4, старшим майстром виробничого цеху ОСОБА_10, 31 грудня 2020 року об 11-20 год начальник зміни виробничого цеху ОСОБА_1 та апаратник повітроподілу ОСОБА_11 зайшли до заводоуправління, вимагали у менеджера з персоналу номер мобільного телефону генерального директора, перебуваючи у нетверезому стані, про що свідчила їх порушена координація рухів, різкий запах алкоголю, невиразна вимова при розмові. В акті також вказано, що дати письмові чи усні пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_11 відмовилися та їм запропоновано покинути територію підприємства (відповідача) та прийти на наступну робочу зміну у тверезому стані.
Актом № 1/2 від 01 січня 2021 року, складеним представниками служби охорони відповідача - ПП "Сателіт Груп-С" Добрянським М. Й., Момонт С. С. та за присутності начальника охорони та безпеки АТ "Львівський хімічний завод" Обізюка О. П. зафіксовано та встановлено 01 січня 2021 року о 08-00 год факт появи працівника на роботі в нетверезому стані, а саме: ОСОБА_1 (який працює начальником зміни виробничого цеху) наявні зовнішні ознаки нетверезого стану, а саме: при обході території першого цеху в приміщенні роздягальні було виявлено ОСОБА_1 в нетверезому стані під час робочого часу.
За актами від 01 січня 2021 року, складеним представниками служби охорони відповідача - ПП "Сателіт Груп-С" Добрянським М. Й., Момонт С. С. та за присутності начальника охорони та безпеки АТ "Львівський хімічний завод" Обізюка О. П., позивач ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень та підпису у акті № 1/2 від 01 січня 2021 року, та відмовився від проходження освідчення (огляду) в медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння.
Відповідно до пункту 1 наказу № 1/к генерального директора АТ "Львівський хімічний завод" від 01 січня 2021 року ОСОБА_1 за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме, появу на роботі 31 грудня 2020 року в нетверезому стані, оголошено догану та позбавлено виплати премії за грудень 2020 року.
Згідно з пунктом 3 наказу № 1/к генерального директора АТ "Львівський хімічний завод" від 01 січня 2021 року ОСОБА_1, начальника зміни виробничого цеху, 01 січня 2021 року звільнено з роботи за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме, за появу на роботі 01 січня 2021 року в нетверезому стані.
ОСОБА_1 ознайомився з наказом № 1/к від 01 січня 2021 року, про що свідчить його підпис із поміткою "ознайомлений".
ОСОБА_1 не був членом первинної профспілкової організації підприємства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.