Постанова
Іменем України
05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 607/10437/20
провадження № 61-8620 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
відповідачі: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Драганівка", Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області;
треті особи: ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2022 року ускладі колегії суддів: Шевчук Г. М., Костів О. З., Міщій О. Я.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Драганівка" (далі - СТОВ "Драганівка"), Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи: ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про визнання права власності на земельну ділянку,.
Позовна заява мотивована тим, що право власності на будівлю гаражів у розмірі 89/100 частки у ОСОБА_1 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину після успадкування від ОСОБА_4, яка набула її у власність на підставі акту приймання передачі нерухомого майна від 19 грудня 2018 року № 3, видавник СТОВ "Драганівка", та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ТР № 017756 від 30 листопада 2018 року.
Право власності на будівлю гаражів у розмірі 11/100 частки у ОСОБА_2 виникло на підставі: акту приймання передачі нерухомого майна від 19 грудня 2018 року № 3, видавник СТОВ "Драганівка"; протоколу від 19 грудня 2018 року № 3/12, рішення Драганівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 січня 2015 року № 7; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1 від 27 вересня 2018 року.
Також зазначили, що земельна ділянка, на якій знаходяться будівлі позивачів, належала на праві колективної власності колгоспу "Драганівський". Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ТР № 0086 від 16 вересня 1995 року, колгоспу передано у колективну власність 1557,9 га землі.
На підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу "Драганівський" від 18 лютого 1997 року, протокол № 1, колгосп "Драганівський" було реорганізовано на СТОВ "Драганівка", до якого перейшло право власності на майно, в тому числі земля, що належала колгоспу "Драганівський".
Відповідно до розрахунків потреби площі земельної ділянки для обслуговування будівлі гаражів потреба площі земельної ділянки - 0,5066 га.
Однак, відповідачі не переоформили права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будівлі гаражів, у зв`язку з перебуванням СТОВ "Драганівка" в процесі припинення.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просять суд визнати за ними право власності на земельну ділянку площею 0,5066 га, для обслуговування будівлі гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 у розмірі 89/100 частки та за ОСОБА_2 у розмірі 11/100 частки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2021 року у складі судді Вийванка О. М. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,5066 га у розмірі 89/100 частки, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,5066 га у розмірі 11/100 частки, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі з моменту набуття права власності на гаражі, які належали колгоспу "Драганівський", до них як до нових власників цього нерухомого майна із урахуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України переходить право власності на земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності колгоспу "Драганівський" і на якій розташовані гаражі, а тому їх право підлягає захисту шляхом визнання за позивачами права власності на земельну ділянку для обслуговування гаражів у розмірах, визначених відповідно до висновку земельно технічної експертизи від 26 липня 2021 року №733/21-22.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка фактично не є сформована як об`єкт цивільних прав та їй не присвоєно окремий кадастровий номер. Суд визнав за позивачами право власності на спірні земельні ділянки для обслуговування гаражів, у той час як цільове призначення земельної ділянки площею 1557,9 гектарів, частиною якої є спірна земельна ділянка, згідно з державним актом на право колективної власності на землю колгоспу "Драганівський" серії ТР №0086 від 16 вересня 1995 року зазначено - для ведення господарства, що суперечить частині першій статті 120 ЗК України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Позивачі не реалізували свого права на отримання земельної ділянки у власність або користування у порядку, визначеному ЗК України, відтак, вони не позбавлені права на звернення до компетентного органу про передачу земельної ділянки їм у власність або користування відповідно до статті 122 ЗК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 720/1716/15, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 607/10437/20 з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вона, як власник об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, має право вимагати оформлення на своє ім`я документів щодо права власності на частину земельної ділянки, як вона перебувала і у попереднього власника - СТОВ "Драганівка", та яка необхідна для його обслуговування.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу "Драганівський" від 18 лютого 1997 року, протокол № 1, колгосп було реорганізовано в СТОВ "Драганівка".
Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ТР № 0086 від 16 вересня 1995 року, виданого на підставі рішення Підгороднянської та Драганівської сільських рад народних депутатів від 31 серпня 1995 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 47, колгоспу "Драганівський" Підгороднянською та Драганівською сільськими радами народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області передано у колективну власність 1557,9 га землі, для ведення господарства.
Спірна земельна ділянка, яка перебувала у колективній власності колгоспу "Драганівський" згідно з державним актом на право колективної власності на землю колгоспу "Драганівський" серії ТР №0086 від 16 вересня 1995 року площею 1557,9 га для ведення господарства паюванню не підлягала.
Відомості про земельну ділянку згідно з державним актом на право колективної власності на землю колгоспу "Драганівський" серії ТР №0086 від 16 вересня 1995 року, площею 1557,9 га, для ведення господарства у Державному земельному кадастрі відсутні.
СТОВ "Драганівка" зверталося із заявами від 23 жовтня 2019 року та від 12 листопада 2019 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру до відділу у Тернопільському районі міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, однак рішеннями від 31 жовтня 2019 року № РВ-6100653242019 та від 19 листопада 2019 року № РВ-6100661332019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців СТОВ "Драганівка" з 20 жовтня 2015 року перебуває в процесі припинення. Голова комісії з припинення або ліквідатор - Піговський М. П. (а.с. 16-18, т. 1).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01 червня 2020 року у справі № 921/763/19 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ "Драганівка", оформлені протоколом № 2/11 зборів учасників СТОВ "Драганівка" від 18 листопада 2018 року, з питання третього порядку денного "Про зміну голови комісії з припинення (ліквідатора) Товариства", а саме: "3. Звільнити ОСОБА_5 від виконання обов`язків голови комісії з припинення (ліквідатора) СТОВ "Драганівка" та призначити Піговського М. П. головою комісії з припинення (ліквідатором) СТОВ "Драганівка", членами комісії призначити: ОСОБА_7, ОСОБА_8". Скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 28 листопада 2018 року № 16511420005002847 "Зміна складу комісії з припинення/виділу", вчинену державним реєстратором Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області Рожком Р. К.".
ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було виділено в рахунок майнового паю групі учасників СТОВ "Драганівка" гаражі, загальною площею 589,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна № 3, виданого 19 грудня 2018 року, видавник СТОВ "Драганівка"; протокол № 3/12, виданий 19 грудня 2018 року, видавник СТОВ "Драганівка"; рішення Драганівської сільської ради від 27 січня 2015 року № 7; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер: НОМЕР_1, виданий 27 вересня 2018 року, видавник Драганівська сільська рада та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер: ТР № 01756, виданий 30 листопада 2018 року, видавник Драганівська сільська рада (а.с. 12, 14, 15, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, її спадкоємцем є її дочка - ОСОБА_1 (а.с. 13, т. 1)
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209170573 від 15 травня 2020 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 89/100 частки гаражів, загальною площею 589,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 652, виданого 15 травня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Л. В.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 лютого 2019 року № 157225933 за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 11/100 частки гаражів, загальною площею 589,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі: акту приймання передачі нерухомого майна № 3, виданого 19 грудня 2018 року СТОВ "Драганівка"; протоколу СТОВ "Драганівка"№ 3/12, виданого 19 грудня 2018 року; рішення Драганівської сільської ради від 27 січня 2015 року № 7; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер: НОМЕР_1, виданого 27 вересня 2018 року Драганівською сільською радою.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно- технічної експертизи від 26 липня 2021 року № 733/21-22 земельна ділянка, загальною площею 0,5066 га, яка згідно матеріалів розрахунку потреби площі земельної ділянки необхідна для обслуговування будівлі гаражів, загальною площею 589,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на землях СТОВ "Драганівка" згідно з державним актом на право колективної власності на землю серія ТР №0089 від 16 вересня 1995 року (а.с. 158-163, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.