Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 359/403/20
провадження № 61-4399св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_12,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Дранчука Ігоря Ярославовича на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2019 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) звернувся до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_12, про визнання недійсним розпорядження, державного акта та витребування земельних ділянок з незаконного володіння, посилаючись на те, що розпорядженням Бориспільської РДА від 19 січня 2010 року № 72 ОСОБА_11 відведено у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_11 отримав державний акт серії ЯИ № 761432 на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0290. В подальшому ОСОБА_11 розділив цю земельну ділянку на 25 окремих земельних ділянок, 12 з яких відчужив іншим особам. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2019 року за ОСОБА_11 зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220887000:03:002:1006, 3220887000:03:002:1009, 3220887000:03:002:1015, 3220887000:03:002:1017, 3220887000:03:002:1019, які були сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0290. При цьому згідно з відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація щодо реєстрації (перереєстрації) права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220887000:03:02:0996, 3220887000:03:002:1001, 3220887000:03:002:1002, 3220887000:03:002:1004, 3220887000:03:002:1007, 3220887000:03:002:1013, 3220887000:03:002:1018, 3220887000:03:002:1020 відсутня, отже, ці земельні ділянки, які також були сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0290, не відчужувалися ОСОБА_11 на користь третіх осіб та перебувають в його приватній власності. Зазначені земельні ділянки накладаються на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища на річці Дніпро, що підтверджено листом Київського державного підприємства "Київгеоінформатика" (далі - КДП "Київгеоінформатика") від 15 вересня 2017 року № 01/01/583 та схемами накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 1993 та 2010 роки, виготовленими цим державним підприємством. Розпорядження Бориспільської РДА від 19 січня 2010 року № 73 та виданий в подальшому на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку суперечать вимогам статей 58, 60, 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 86, 88, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) та підлягають визнанню недійсними, так як Бориспільська РДА розпорядилася землями водного фонду та фактично змінила цільове призначення спірних земельних ділянок із земель водного фонду на землі для ведення особистого селянського господарства. Крім того, єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями водного фонду на території Бориспільського району є Київська ОДА. Набуття фізичними особами - відповідачами права власності на спірні земельні ділянки грубо порушує права та інтереси держави як власника земель, так як з державної власності протиправно вибули землі водного фонду, розпорядником яких є Київська ОДА, у зв`язку з чим державу в особі компетентного органу позбавлено права власності на землю. Київська ОДА як орган, уповноважений розпоряджатися спірними земельними ділянками, з 2010 року не вжив жодних заходів щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно переданих земельних ділянок. При цьому прокурор пропустив позовну давність з поважних причин, так як про незаконність розпоряджень Бориспільської РДА та про інші порушення вимог закону прокуратурі стало відомо за результатами опрацювання листа КДП "Київгеоінформатика" від 15 вересня 2017 року № 01/01/583. Враховуючи викладене, керівник Бориспільської місцевої прокуратури просив:
- визнати недійсними розпорядження Бориспільської РДА від 19 січня 2010 року № 72, на підставі якого ОСОБА_11 відведено у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області;
- визнати недійсними державний акт серії ЯИ № 761432, виданий 11 лютого 2010 року Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 32208870000:03:002:0290, для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області;
- витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з чужого незаконного володіння: ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0997; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0998; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0999; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1000; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1005; ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1008; ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1010, ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1011, ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1012; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:1003; ОСОБА_11 - земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:1006, 3220887000:03:002:1009, 3220887000:03:002:1017, 3220887000:03:002:1019, 3220887000:03:002:0996, 3220887000:03:002:1001, 3220887000:03:002:1002, 3220887000:03:002:1004, 3220887000:03:002:1007, 3220887000:03:002:1013, 3220887000:03:002:1018, 3220887000:03:002:1020.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_10 - адвокат Куксюк А. Л. заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження площі накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду, та доказів того, що спірні земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, а також - про існування такої прибережної смуги в межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, її площі, меж та територіального розташування. Крім того, листом Бориспільської РДА від 10 січня 2018 року № 48/07-46-466 Бориспільську місцеву прокуратуру було повідомлено про те, що оригінал оспорюваного розпорядження було вилучено 05 жовтня 2012 року в ході виїмки слідчим Дніпровської екологічної прокуратури Волік О. І. Оскільки прокурор дізнався про вказане розпорядження у 2012 році, то позов не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском трирічної позовної давності.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2021 року у складі судді Чирки С. С. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з листом КДП "Київгеоінформатика" від 15 вересня 2017 року № 01/01/583 та схемами накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 1993 та 2010 роки, на які прокурор послався в позовній заяві, спірні земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища на річці Дніпро. Однак цей лист та додані до нього схеми є недостатніми та недопустимими доказами, так як відсутні будь-які дані, на підставі яких було визначено межі 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища на річці Дніпро, зважаючи на те, що проєкт землеустрою щодо встановлення меж природоохоронних зон не розроблявся. За відомостями Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ на схемі розташування земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району, розташований штучний лиман, створений після будівництва Канівського водосховища, і дана водойма відділена гідротехнічною спорудою - дамбою. Крім того, за даними, наведеними в схемах накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 1993 та 2010 роки, виготовленими КДП "Київгеоінформатика", всі спірні земельні ділянки знаходяться фактично на одній лінії по відношенню до межі земель водного фонду. Таке розташування відповідає даним, що містяться в Публічній кадастровій карті України, та свідчить про те, що інформація, викладена у відповіді спеціаліста - геодезиста Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий центр ДЗК" (далі - ТОВ "Виробничий центр ДЗК") стосується й інших, не вказаних в ній спірних земельних ділянок. Тому доводи позивача про те, що спірні земельні ділянки накладаються на 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища на річці Дніпро, тобто знаходяться на землях водного фонду, є необґрунтованими та недоведеними. Крім того, керівник Бориспільської місцевої прокуратури пред`явив позов з пропуском позовної давності. Однак підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні, так як позивач не довів, що оспорюване розпорядження було прийняте Бориспільською РДА з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням наданих їй повноважень, і позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року апеляційні скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Бориспільської РДА "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області" від 19 січня 2010 року № 72 в частині передачі земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 32208870000:03:002:0290, у приватну власність ОСОБА_11 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, так як віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду підтверджується листом КДП "Київгеоінформатика" від 15 вересня 2017 року № 01/01/583 та схеми накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 1993 та 2010 роки, виготовленими цим підприємством. Лист інженера-геодезиста ТОВ "Виробничий центр ДЗК" від 14 серпня 2021 року, який судом першої інстанції взято до уваги як належний доказ, містить лише інформацію щодо відстані земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:1003 до гідротехнічної споруди (дамби), а не прибережної смуги лиману. Оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, які за законом не могли бути передані у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства та під час прийняття оспорюваного розпорядження Бориспільською РДА було порушено вимоги законодавства щодо підстав та порядку надання земельної ділянки, то вказане розпорядження є незаконним і підлягає визнанню недійсним. При цьому заявлена в позовній заяві вимога про визнання недійсним державного акта на земельну ділянки не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такі акти лише посвідчували відповідне право та не мали самостійного юридичного значення, а тому для вирішення питання про належність права власності на земельні ділянки та для повернення їх власнику визнання їх недійсними не є необхідним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17). Також в цій справі прокурором заявлено вимогу про витребування земельних ділянок у відповідачів у порядку віндикації, з посиланням як на правову підставу цієї вимоги на положення статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Однак така вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту. Оскільки прокурором заявлено віндикаційний, а не негаторний позов, то висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
27 березня 2023 року представник ОСОБА_6 - адвокат Дранчук І. Я. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2021 року.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2017 року у справі № 310/5980/13-ц та в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/20517/16, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/8844/17, аналіз яких свідчить про те, що прокурор не мав законних підстав для представництва інтересів Київської ОДА та звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності. Також апеляційний суд застосував статтю 84 ЗК України, яка була чинною на час звернення до суду з позовом, однак вказана норма ЗК України в редакції, чинній на час відведення спірної земельної ділянки у власність, передбачала заборону передачі у приватну власність лише землі під водоймою, і не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 523/6070/19 про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - листа КДП "Київгеоінформатика" від 15 вересня 2017 року № 01/01/583.
У травні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури та Київська ОДА подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
03 травня 2023 року справа № 359/403/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА від 19 січня 2010 року № 72 ОСОБА_11 відведено у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_11 отримав державний акт серії ЯИ № 761432 на право власності на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220887000:03:002:0290.
В подальшому ОСОБА_11 поділив земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0290 на 25 окремих земельних ділянок, після чого 12 з них відчужив на користь третіх осіб, а саме:
- земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0997 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 серпня 2014 року № 2821 на користь ОСОБА_13 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0998 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09 грудня 2014 року № 2275 на користь ОСОБА_2 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0999 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2014 року № 2413 на користь ОСОБА_12, який в подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 січня 2017 року № 21 відчужив цю земельну ділянку на користь ОСОБА_3 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1000 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 січня 2017 року № 19 на користь ОСОБА_4 ;
- земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1005 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16 вересня 2014 року № 3073 на користь ОСОБА_5 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1008 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13 грудня 2014 року № 2294 на користь ОСОБА_6 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1010 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04 квітня 2017 року № 191 на користь ОСОБА_7 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1011 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2014 року № 2139 на користь ОСОБА_8 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1012 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2014 року № 2143 на користь ОСОБА_9 ;
- земельну ділянку площею 0,0642 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1014 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04 квітня 2017 року № 189 на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1003 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2019 року № 1237 на користь ОСОБА_10 ;
- земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:1016 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 вересня 2019 року № 167 на користь ОСОБА_16 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2019 року за ОСОБА_11 зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:1006, 3220887000:03:002:1009, 3220887000:03:002:1015, 3220887000:03:002:1017, 3220887000:03:002:1019.
Також згідно з відомостями з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація щодо реєстрації (перереєстрації) права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220887000:03:02:0996, 3220887000:03:002:1001, 3220887000:03:002:1002, 3220887000:03:002:1004, 3220887000:03:002:1007, 3220887000:03:002:1013, 3220887000:03:002:1018, 3220887000:03:002:1020 відсутня. Вказані земельні ділянки, які були сформовані в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0290, не відчужувалися ОСОБА_11 на користь третіх осіб та перебувають в його приватній власності.
Листом КДП "Київгеоінформатика" від 15 вересня 2017 року № 01/01/583 Бориспільську місцеву прокуратуру було повідомлено про те, що земельні ділянки, в тому числі спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0997, 3220887000:03:002:0998, 3220887000:03:002:0999, 3220887000:03:002:1000, 3220887000:03:002:1001, 3220887000:03:002:1002, 3220887000:03:002:1003, 3220887000:03:002:1004, 3220887000:03:002:1005, 3220887000:03:002:1006, 3220887000:03:002:1007, 3220887000:03:002:1008, 3220887000:03:002:1009, 3220887000:03:002:1010, 3220887000:03:002:1011, 3220887000:03:002:1012, 3220887000:03:002:1013, 3220887000:03:002:1017, 3220887000:03:002:1018, 3220887000:03:002:1019, 3220887000:03:002:1020 повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища на річці Дніпро. На підтвердження цього додані схеми накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 1993 та 2010 роки, виготовлені КДП "Київгеоінформатика".
Виходячи з фактичних обставин цієї справи, апеляційний суд вважав, що вищевказаний доказ підтверджує віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, однак суд першої інстанції не надав йому належної оцінки. При цьому лист інженера-геодезиста ТОВ "Виробничий центр ДЗК" від 14 серпня 2021 року, який судом першої інстанції прийнято як належний доказ, містить лише інформацію щодо відстані земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:1003 до гідротехнічної споруди (дамби), а не прибережної смуги лиману.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Пунктом 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого пункту 12 Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частинами першою, другою, пунктом "д" частини четвертоїстатті 84 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з частинами шостою, дев`ятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 3 ВК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 ВК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 59 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
За змістом статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.
Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської ОДА посилався на те, що розпорядження Бориспільської РДА від 19 січня 2010 року № 73 суперечить вимогам статей 58, 60, 61 ЗК України, статей 86, 88, 89 ВК України та підлягає визнанню недійсними, так як Бориспільська РДА розпорядилася землями водного фонду та фактично змінила цільове призначення спірних земельних ділянок із земель водного фонду на землі для ведення особистого селянського господарства. Крім того, єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями водного фонду на території Бориспільського району є Київська ОДА.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.