Постанова
Іменем України
02 червня 2023 року
м. Київ
справа № 144/1847/21
провадження № 61-10953св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року в складі судді Бондарук О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в складі колегії суддів Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в результаті кримінального правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2016 року через протиправні дії відповідача, загинув її син ОСОБА_3 . За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020280000248 та розпочато досудове розслідування, зокрема, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за частиною першою статті 119 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (вбивство через необережність). Проте ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов, поданий в рамках даної справи залишено без розгляду.
Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з цим позовом. У результаті смерті сина позивачу було завдано майнової шкоди, що полягає у витратах на його поховання у розмірі 16 490,00 грн. Також позивачу спричинена моральна шкода, що полягає в глибоких душевних стражданнях, пов`язаних з втратою рідної людини, сина. Розмір компенсації грошової компенсації моральної шкоди на думку позивача становить 1 000 000,00 грн. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 завдану їй майнову та моральну шкоду у відповідних розмірах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 10 370,00 грн та на відшкодування моральної шкоди - 200 000,00 грн. Розподілено судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню шкоди настає при наявності таких умов (підстав): протиправність, шкода, вина, причинний зв`язок і всі ці умови знайшли своє підтвердження в ухвалі Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2021 року. За цією ухвалою ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 119 КК України (вбивство через необережність), а кримінальну справу відносно нього закрито у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих обставин. Тому відповідач повинен відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розмір майнової шкоди в сумі 10 370,00 грн підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: копією накладної № 13 від 13 липня 2016 року та копію накладної № 106 від 12 липня 2016 року, згідно яких витрати позивача на поховання ОСОБА_3 (загиблого сина) складають 2 770,00 грн, а витрати на поминальний обід - 7 600,00 грн відповідно.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, врахувавши глибину та тривалість душевних страждань, яких зазнала позивач внаслідок загибелі сина (втрати рідної людини), тяжкість вимушених змін у її життєвих відносинах, дійшов висновку, що грошовий розмір такого відшкодування в сумі 200 000,00 грн відповідає вимогам розумності та справедливості.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами, ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення відповідно до положень ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 жовтня 2022 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року.
У касаційній скарзі відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи відповідача полягають у тому, що його винуватість не була доведена у встановленому законом порядку, а протиправність його дій вироком суду не встановлена. Ухвалою суду кримінальне провадження щодо відповідача було закрито у зв`язку із закінченням строків давності та із звільненням його від кримінальної відповідальності. Підставою касаційного оскарження рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 19 травня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року відповідач указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 надіслала пояснення на касаційну скаргу. Вказувала про необґрунтованість її доводів та просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є матір`ю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Соболівка, Теплицького району, Вінницької області, про що вчинено актовий запис № 26, та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 13 липня 2016 року, виданого виконкомом Соболівської сільської ради Теплицького району.
В ухвалі Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2021 року в кримінальній справі № 144/1068/17 ( кримінальне провадження № 12016020280000248 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 119 КК України (вбивство через необережність) встановлено наступне. За обвинувальним актом, затвердженим прокурором 07 серпня 2017 року, ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні передбаченого частиною першою статті 119 КК України злочину, а саме: 11 липня 2016 року близько 17-00 год, він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на греблі біля ставка "Заводський", що на вул. Виробнича в с. Соболівка, Теплицького району Вінницької області, разом із своїм товаришем ОСОБА_4, який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, побачили за 100 метрів від берега у ставку ОСОБА_3, який ловив рибу на ставку, сидячи у двомісному дерев`яному човні. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вирішили підплисти до останнього, щоб пожартувати над ним. Для цього вони роздягнулись і стрибнули у воду, та попливли до ОСОБА_3 . Підпливши до човна, у якому знаходився останній, ОСОБА_4 перший заліз на човен, після чого туди почав залазити ОСОБА_2, від чого в човен почала набиратись вода і човен почав тонути. Побачивши, що човен тоне, усі троє зістрибнули із нього у воду. Перебуваючи у воді, ОСОБА_4 потягнув човен до берега, щоб він не потонув, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2, продовжували залишатись у воді на тому ж місці. Продовжуючи перебувати у воді, ОСОБА_2, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків - смерті ОСОБА_3, хоча міг та повинен був їх передбачити, зважаючи на об`єктивні обставини у вигляді відсутності людей поблизу, глибини ставка, того, що потерпілий був одягнений, вирішив пожартувати над останнім, і руками почав занурювати його під воду, не бажаючи настання його смерті, знаючи що потерпілий добре вміє плавати. Ці протиправні дії ОСОБА_2 призвели до того, що ОСОБА_3 захлинувся водою, що призвело до механічної асфіксії від закриття дихальних шляхів і отворів водою при утопленні, що відповідно спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 . Дії ОСОБА_2 були кваліфіковані як вбивство, вчинене через необережність (частина перша статті 119 КК України).
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Човганюк А. М. заявили клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України та частина першої статті 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку із закінченням строків давності та закриттям кримінального провадження № 12016020280000248 у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Також вони просили залишити без розгляду поданий у кримінальному провадженні № 12016020280000248 цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2021 року кримінальній справі № 144/1068/17 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 119 КК України, на підставі статті 49 КК України та частини першої статті 285 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності.Закрито кримінальне провадження № 12016020280000248 у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Цивільний позов у кримінальному провадженні № 12016020280000248 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду. ОСОБА_1 роз`яснено положення частини першої, сьомої статті 128 КПК України про те, що вона вправі пред`явити цей позов у порядку цивільного судочинства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За частиною першою статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.