Постанова
Іменем України
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 522/5682/15-ц
провадження № 61-5207св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Анатолія Олександровича на постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в складі колегії суддів Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі також - позивачі) звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", відповідач), яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про усунення перешкод у користуванні банківськими рахунками.
Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 відкрила у ПАТ КБ "ПриватБанк" віртуальний рахунок Приват24 № НОМЕР_1, залишок коштів на якому складає 466 330 грн 75 коп. та який 13 січня 2015 року заблоковано ПАТ КБ "ПриватБанк".
12 січня 2014 року ОСОБА_2 відкрив у ПАТ КБ "ПриватБанк" банківський рахунок № НОМЕР_2 (залишок грошових коштів на ньому станом на час блокування операцій 299 458 грн 27 коп.) та 05 серпня 2014 року - рахунок "Приват-вклад" № НОМЕР_3 (залишок грошових коштів на час блокування операцій 54 839 грн 18 коп.).
На письмове звернення до банку із вимогами щодо розблокування банківського рахунку, ОСОБА_1 отримала відповідь ПАТ КБ "ПриватБанк" з посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та вимогою про надання відомостей про її доходи. Вимога ОСОБА_1 про закриття рахунку № НОМЕР_1 чи зняття з нього коштів також залишилась без задоволення з посиланням банку на технічні причини.
05 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання депозитного договору від 05 серпня 2014 року та виплату йому банківського вкладу шляхом перерахування грошових коштів на інший, відкритий ним банківський рахунок, однак така вимога ОСОБА_2 залишилась без виконання.
Позивачі вважають такі дії банку протиправними, а тому просили суд захистити їх права й законні інтереси та зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 банківським рахунком № НОМЕР_1, відкритим у ПАТ КБ "ПриватБанк", шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів; зобов`язати відповідача усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні депозитним рахунком № НОМЕР_3 та банківським рахунком № НОМЕР_2 шляхом їх розблокування й надання вільного доступу до грошових коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні банківським рахунком № НОМЕР_1 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів, що належать ОСОБА_1 .
Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні банківським рахунком № НОМЕР_2 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів, які належать ОСОБА_2 . У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зупинення відповідачем фінансових операцій за рахунком ОСОБА_1 понад зазначені строки (понад рік) є незаконним та безпідставним. Суду не надано доказів необхідності у обмеженні прав ОСОБА_1 щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на її рахунку (зокрема, судового рішення про накладення арешту на грошові кошти на рахунку, постанови державного виконавця про накладення арешту тощо). Крім цього, відповідачем не наведено жодних підстав для обмеження прав ОСОБА_2 щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку № НОМЕР_2 . Дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо блокування банківських рахунків позивачів мали бути вчинені у межах строків, визначених чинним законодавством України, які вже давно сплинули. А тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у користуванні банківськими рахунками № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 . Відмовляючи в іншій частині заявлених позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що спір між сторонами виник щодо виконання умов депозитного договору, а тому належним способом захисту прав ОСОБА_2 у такому випадку є вимоги про розірвання договору депозиту та зобов`язання повернути внесений ним грошовий вклад. Однак такі позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі заявлені не були.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, у зв`язку із чим ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Банком не наведено поважних причин для обмеження прав позивачів щодо розпорядження грошовими коштами, які розміщені на їх банківських рахунках. Дії ПАТ КБ "ПриватБанк" є незаконними та безпідставними.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова мотивована тим, що вирішуючи спір, який виник між сторонами, апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, неправильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, неповно дослідив наявні у матеріалах справи докази та не надав належну оцінку доводам відповідача, не звернув увагу на те, що банківські рахунки були відкриті на ім`я позивачів - фізичних осіб, не дослідив умови договорів, укладених між банком та позивачами, та не перевірив правомірність використання позивачами цих банківських рахунків відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До АТ КБ "ПриватБанк" про усунення перешкод у користуванні банківськими рахунками.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" було призупинено здійснення операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої була ОСОБА_1, на підставі аналізу руху грошових коштів по рахунку та висновків про використання платіжної картки як засобу доступу до відкритого на її ім`я рахунку з порушенням умов договору (для отримання грошових коштів та здійснення переказу грошових коштів в рамках функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей). ОСОБА_1 не надано АТ КБ "ПриватБанк" документи щодо походження коштів, які надійшли на її рахунки. АТ КБ "ПриватБанк" діяв у відповідності до положень Умов та правил надання банківських послуг. Оформлюючи картковий рахунок, ОСОБА_1 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг. Докази обмеження рахунку ОСОБА_2 в справі відсутні.За поясненнями представника АТ КБ "ПриватБанк" суду апеляційної інстанції кошти, що знаходились на рахунках ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вже давно з відома та згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переказані на рахунки даних осіб в іншому банку.Оскаржувані дії АТ КБ "ПриватБанк" відповідали закону, тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яцишин А. О. (далі - представник) надіслав через систему "Електронний суд" до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року. У касаційній скарзі представник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року.
До касаційної скарги представник згідно частини сьомої статті 43, пункту 7 частини другої статті 392 ЦПК України надав докази надсилання її копії іншим учасникам справи. У листі до суду він вказав, що фактично ознайомлений із касаційною скаргою як представник ОСОБА_2, надавши ордер на представництво інтересів останнього у Верховному Суді. Копія касаційної скарга ОСОБА_2 не направлена у зв`язку із його проживанням у російській федерації.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина А. О. на постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 рокута витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року представник вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У серпні 2022 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Наконечна А. В. надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність доводів касаційної скарги та законність оскаржуваної постанови апеляційного суду. Просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
30 серпня 2013 року ОСОБА_1 відкрила у ПАТ КБ "ПриватБанк" віртуальний рахунок Приват24 № НОМЕР_1, який 13 січня 2015 року було за блоковано ПАТ КБ "ПриватБанк". Залишок грошових коштів на рахунку на час його блокування становив 466 330 грн 75 коп.
12 січня 2014 року ОСОБА_2 відкрив у ПАТ КБ "ПриватБанк" банківський рахунок № НОМЕР_2 . Залишок грошових коштів на час блокування банком операцій становив 299 458 грн 27 коп.
05 серпня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 відкрито рахунок "Приват-вклад" № НОМЕР_3 . Залишок грошових коштів на час блокування банківських операцій становив 54 839 грн 18 коп.
На письмове звернення до банку із вимогами щодо розблокування банківського рахунку від 23 січня 2015 року ОСОБА_1 отримала відповідь з посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та з вимогою про надання відомостей про її доходи.
Вимога ОСОБА_1 про закриття рахунку № НОМЕР_1 та зняття з нього коштів теж залишилась без задоволення. Банк повідомив, що такі операції у зв`язку із блокування рахунків є технічно неможливими.
05 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання депозитного договору від 05 серпня 2014 року та виплату йому банківського вкладу шляхом перерахування грошових коштів на інший, відкритий ним банківський рахунок, однак ця вимога ОСОБА_2 теж залишена банком без виконання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення апеляційного суду, визначене у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуюється на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України вказано, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України закріплено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) станом на 26 січня 2016 року мала в ПАТ КБ"ПриватБанк", зокрема, картку/рахунок № НОМЕР_9, залишок коштів на якому значився 466 330,75 грн. (рахунок відкрито 30 серпня 2013 року).
За період з 01 вересня 2014 року до 03 березня 2016 року на картку/рахунок № НОМЕР_9 надійшло грошових коштів у загальній сумі 12 545 224,16 грн, витрати грошових коштів склали 12 078 893,42 грн.