Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 555/845/20
провадження № 61-9040св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - релігійна громада Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Сарненська Єпархія Української Православної Церкви,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року в складі колегії суддів Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2020 року релігійна громада Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області (далі - Релігійна громада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Сарненська Єпархія Української Православної Церкви, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Позовна заява мотивовано тим, що релігійній громаді належить на праві приватної власності будівля церкви на вул. Першотравневій, 1а в с. Малинськ Березнівського району Рівненської області . Однак релігійна громада не в змозі здійснювати свої речові права щодо цього нерухомого майна, оскільки ОСОБА_1 чинить перешкоди у її використанні. При цьому будь-яких правових підстав для перебування у приміщенні храму ОСОБА_1 не має, а добровільно звільнити його відмовляється.
Ураховуючи викладене, релігійна громада на підставі статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності на будівлю церкви на вул. Першотравневій, 1а в с. Малинськ Березнівського району Рівненської області, шляхом її звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову релігійної громади.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог. Позивач не довів, що діями відповідача, як фізичної особи, порушуються його права щодо спірної будівлі церкви на вул. Першотравневій, 1а в с. Малинськ Березнівського району Рівненської області . Звернуто увагу, що спір щодо будівлі храму існує між різними релігійними громадами, а ОСОБА_1 представляє релігійну громаду Петро-Павлівську парафію Сарненської Єпархії Української Православної Церкви.
Справа розглядалася судами апеляційної та касаційної інстанцій неодноразово.
Розпорядженням Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року № 3 цивільну справу передано на розгляд Волинському апеляційному суду.
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу релігійної громади задоволено, рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди релігійній громаді Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області у здійсненні права користування та розпорядження будівлею церкви шляхом звільнення ОСОБА_1 будівлі церкви за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Малинськ, вулиця Першотравнева, 1а .
Постанова мотивована тим, що релігійна громада як власник майна має право вимагати від ОСОБА_1 усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном на підставі статті 391 ЦК України, оскільки відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні спірною будівлею церкви, наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року та залишити в силі рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року та витребував справу з суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року відповідач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що з приводу користування будівлею церкви на вул. Першотравневій, 1а в с. Малинськ Березнівського району Рівненської області існує спір у зв`язку зі зміною підлеглості релігійної громади, її назви та керівника.
Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів від 25 вересня 1991 року № 173 "Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель" вирішено зареєструвати статут релігійної громади Української Православної Церкви у населеному пункті с. Малинськ Березнівського району Рівненської обласної (пункт 1.1), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію статуту Релігійної громади № 25.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 31 березня 2005 року виконавчим комітетом Малинської сільської ради Березнівського району Рівненської області, будівля церкви на вул. Першотравневій, 1а в с. Малинськ Березнівського району Рівненської області належить релігійній громаді Петро-Павлівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Малинськ.
17 травня 2019 року державним реєстратором відділу "Центр надання адміністративних послуг" Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області Вітковець Т. В. зареєстровано право приватної власності на будівлю церкви на вул. Першотравневій, 1а в с. Малинськ Березнівського району Рівненської області за релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Малинськ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 171434034.
28 серпня 2019 року державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Панасюк В. О. на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 273585, виданого 03 лютого 2010 року Малинською сільською радою, зареєстровано право користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Малинськ, вул. Першотравнева, 1а, за релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви села Малинськ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 179178187.
Рішенням релігійної громади від 24 лютого 2019 року вирішено змінити підлеглість у канонічних і організаційних питаннях релігійної громади, змінити назву і керівника. Внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, постанова апеляційного суду, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.
Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (стаття 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, незгідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом (стаття 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, зокрема згідно з частиною першою цієї статті власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 925/180/18 та від 25 червня 2019 року у справі № 923/640/18.
Встановлено, що рішенням загальних зборів релігійної громади Свято-Петро-Павлівської парафії Сарненської єпархії Української православної церкви села Малинськ, Березнівського району Рівненської області (код ЄДРПОУ - 22576605) від 24 лютого 2019 року (протокол № 1) підлеглість релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях Українській Православній церкві (Православній Церкві України) змінено шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади та змінено назву юридичної особи на релігійну громаду Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області. Таким чином, відбулася зміна канонічної підлеглості релігійної організації та її назви, однак не відбулось створення іншої юридичної особи шляхом виділу чи поділу.