ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12559/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
Акціонерного товариства
"Нікопольський завод феросплавів" - Сімонової Є.О.,
Акціонерного товариства
Комерційного банку "ПриватБанк" - Кулинича В.П., Монастирського Д.О.,
Самсоновича О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 (суддя Усатенко І.В.)
у справі № 910/12559/20
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
про визнання зобов`язань припиненими,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - АТ "Нікопольський завод феросплавів"; Завод) звернулося до суду з позовами до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТКБ "ПриватБанк"; Банк) про визнання припиненими всіх зобов`язань позивача перед Банком за укладеними між ними кредитними договорами від 02.08.2010 № 4Н10149Д, від 01.07.2010 № 4Н10121Д, від 01.07.2010 № 4Н10130Д, від 01.10.2010 № 4Н10261Д, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем виконано всі зобов`язання за цими кредитними договорами, проте відповідач не визнає припинення зазначених договірних зобов`язань виконанням, проведеним належним чином.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 за наведеними позовами відкрито провадження у справах № 910/12559/20, № 910/12560/20, № 910/12562/20, № 910/12564/20, а ухвалою цього ж суду від 04.09.2020 задоволено клопотання АТ "Нікопольський завод феросплавів", об`єднано зазначені справи в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі № 910/12559/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, позовні вимоги задоволено, визнано припиненими всі зобов`язання Заводу перед Банком у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, за укладеними між сторонами кредитними договорами від 02.08.2010 № 4Н10149Д, від 01.07.2010 № 4Н10121Д, від 01.07.2010 № 4Н10130Д, від 01.10.2010 № 4Н10261Д.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2021 року АТКБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12559/20 за касаційною скаргою АТКБ "ПриватБанк" на зазначені судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1- 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду на 08.09.2021.
12.08.2021 АТКБ "ПриватБанк" подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
У судових засіданнях 08.09.2021, 22.09.2021, 13.10.2021 протокольними ухвалами Суду було оголошено перерви, відповідно, до 22.09.2021, 13.10.2021, 27.10.2021.
22.09.2021 до Верховного Суду надійшли пояснення АТ "Нікопольський завод феросплавів".
У судовому засіданні 27.10.2021 АТ "Нікопольський завод феросплавів" подало клопотання про зупинення провадження в справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/14224/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Представники Банку проти зазначеного клопотання Заводу заперечили.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 зупинено касаційне провадження в справі № 910/12559/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/14224/20.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2022 поновлено касаційне провадження в справі № 910/12559/20 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.02.2023.
31.01.2023 АТКБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У судовому засіданні 01.02.2023 оголошено перерву до 02.02.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2023 за клопотанням АТКБ "ПриватБанк" справу № 910/12559/20 разом з касаційною скаргою АТКБ "ПриватБанк" передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 ГПК з метою відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, щодо застосування статей 4, 5 ГПК, статей 15, 16, 599 ЦК, статті 20 ГК у подібних правовідносинах.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 справу № 910/12559/20 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Цю ухвалу оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.03.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2023 призначено касаційну скаргу АТКБ "ПриватБанк" у справі № 910/12559/20 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.05.2023.
АТКБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" подало заяву про відвід колегії суддів у складі: Берднік І.С., Зуєва В.А., Сухового В.Г. у справі № 910/12559/20.
АТКБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду додаткові пояснення.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" подало клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 17.05.2023, обґрунтоване необхідністю надання позивачу додаткового часу для підготовки позиції щодо додаткових пояснень відповідача та клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У судовому засіданні представник АТКБ "ПриватБанк" заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтувавши таке клопотання необхідністю отримання нових доказів на підтвердження позиції відповідача у цій справі.
Суд, обговоривши подані клопотання та вислухавши доводи представників сторін щодо заявлених клопотань, дійшов таких висновків.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 заяву АТ "Нікопольський завод феросплавів" про відвід суддів: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г. у розгляді справи № 910/12559/20 залишено без розгляду на підставі статей 38, 118 ГПК у зв`язку з пропуском строку на його подання, про що постановлено окремий процесуальний документ.
Додаткові пояснення АТКБ "ПриватБанк" залишено без розгляду з огляду на положення частини 5 статті 161 ГПК.
У задоволенні клопотання АТКБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, оскільки зміст клопотання фактично зводиться до незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, для відступу від яких за клопотанням АТКБ "ПриватБанк" справа № 910/12559/20 згідно з ухвалою від 02.02.2023 передавалася на розгляд Великої Палати Верховного Суду, проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 справу № 910/12559/20 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Інших доводів, які б давали підстави для передачі справи № 910/12559/20 повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду, клопотання АТКБ "ПриватБанк" не містить.
Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, оскільки справа тривалий час знаходиться на розгляді Верховного Суду, учасникам справи неодноразово надавалася можливість скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі щодо ознайомлення з матеріалами справи, подання відповідних пояснень, заперечень, а клопотання представників сторін не обґрунтовано об`єктивними обставинами, які б давали Суду підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, Судом відмовлено в задоволенні клопотання АТКБ "ПриватБанк" про передачу справи № 910/12559/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та залишено без розгляду додаткові пояснення АТКБ "ПриватБанк", поданням яких було зумовлено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 02.08.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк; нині - АТКБ "ПриватБанк") та Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (позичальник; нині - АТ "Нікопольський завод феросплавів") укладено кредитний договір № 4Н10149Д, за умовами якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії (п. А1 договору), що є кредитом, який надається позичальнику частинами або повністю до дати, вказаної у кредитному договорі, в межах ліміту вказаного договору, у тому числі після часткового чи повного погашення за кредитом, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 14000000,00 доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 договору); строк повернення кредиту 01.08.2011 (п. А3 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору Банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язався надати позичальнику кредит у формі згідно з п. А1, з лімітом і на цілі, вказані у п. А2, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків, винагороди у визначені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Банк зобов`язується здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому даним договором (п. 2.1.4 договору)
За змістом п. 2.2.1-2.2.3 кредитного договору позичальник зобов`язався використовувати кредит на цілі, вказані у п. 1.1 даного договору; сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 даного договору; повернути кредит у строки, встановлені у п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
Цей договір в частині п. 4.4 вступає в силу з моменту підписання даного договору, а в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум і діє у обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором. Договір може бути змінений чи розірваний за ініціативою однією із сторін у визначеному законом і даним договором порядку (п. 6.1, 6.2 договору).
На виконання умов кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, що було внесено за взаємною згодою і є невід`ємною частиною кредитного договору, Банком було надано кредитні кошти, а саме: 03.08.2010 - 5000000,00 доларів США; 09.09.2010 - 6000000,00 доларів США; 01.10.2010 - 9800000,00 доларів США; 19.10.2010 - 3000000,00 доларів США; 25.11.2010 - 12500000,00 доларів США; 02.12.2010 - 1200000,00 доларів США; 14.03.2011 - 13800000,00 доларів США; 18.04.2011 - 9832786,70 доларів США; 26.04.2011 - 3000000,00 доларів США; 10.05.2011 - 575000,00 доларів США; 27.05.2011 - 564792,60 доларів США. Всього за кредитним договором отримано 65272579,30 доларів США.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" на виконання положень кредитного договору повернуло кредитні кошти: 07.09.2010 - 9000000,00 доларів США; 07.09.2010 - 1500000,00 доларів США; 02.11.2010 - 13300000,00 доларів США; 17.01.2011 - 13700000,00 доларів США; 31.03.2011 - 13800000,00 доларів США; 30.05.2011 - 2690004,81 доларів США; 31.05.2011 - 6385,00 доларів США; 31.05.2011 - 83137,93 доларів США; 01.06.2011 - 282452,00 доларів США№ 03.06.2011 - 10910599,56 доларів США. Всього повернуто за кредитом коштів у сумі 65272579,30 доларів США
За твердженням АТ "Нікопольський завод феросплавів" 03.06.2011 ним в повному обсязі та своєчасно погашено заборгованість за кредитним договором № 4Н10149Д від 02.08.2010. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено Банку всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами цього кредитного договору.
01.07.2010 між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 4Н10121Д, за умовами якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії (п. А1 договору); ліміт кредитного договору встановлено у розмір 14000000,00 доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 договору); строк повернення кредиту: 27.06.2011 (п. А3 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору Банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язався надати позичальнику кредит у формі згідно з п. А1, з лімітом і на цілі, вказані у п. А2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди у визначені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Банк зобов`язався здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому даним договором (п. 2.1.4 договору), а позичальник відповідно до п. 2.2.1-2.2.3 кредитного договору зобов`язався використовувати кредит на цілі, вказані у п. 1.1 даного договору; сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 даного договору; повернути кредит у строки, встановлені у п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
Цей договір у частині п. 4.4 вступає в силу з моменту підписання даного договору, а в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах, вказаних в них сум, і діє у обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором. Договір може бути змінений чи розірваний за ініціативою однією із сторін у визначеному законом і даним договором порядку (п. 6.1, 6.2 договору).
На виконання умов кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, що внесено за взаємною згодою і є невід`ємною частиною кредитного договору, Банком було надано кредитні кошти: 02.07.2010 - 13000000,00 доларів США; 05.08.2010 - 1000000,00 доларів США; 06.09.2010 - 10589600,00 доларів США; 01.10.2010 - 13400000,00 доларів США; 15.10.2010 - 9000000,00 доларів США; 02.11.2010 - 12000000,00 доларів США; 23.12.2010 - 10000000,00 доларів США; 14.03.2011 - 10400000,00 доларів США; 06.04.2011 - 4300000,00 доларів США; 07.04.2011 - 2950000,00 доларів США. Всього отримано за кредитним договором 86639600,00 доларів США.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" на виконання положень кредитного договору повернуло кредитні кошти: 02.09.2010 - 14000000,00 доларів США; 20.09.2010 - 2900000,00 доларів США; 20.09.2010 - 1852752,69 доларів США; 24.09.2010 - 4700000,00 доларів США; 24.09.2010 - 1136847,31 доларів США; 11.10.2010 - 2992351,19 доларів США; 12.10.2010 - 3128394,39 доларів США; 13.10.2010 - 2160000,00 доларів США; 14.10.2010 - 3500000,00 доларів США; 26.10.2010 - 9300000,00 доларів США; 26.11.2010 - 7900000,00 доларів США; 13.12.2010 - 1600000,00 доларів США; 28.12.2010 - 4826437,18 доларів США; 10.01.2011 - 1040800,00 доларів США; 17.01.2011 - 2160583,22 доларів США; 20.01.2011 - 66654,00 доларів США; 20.01.2011 - 33744,32 доларів США; 12.03.2011 - 2230301,75 доларів США; 15.03.2011 - 71186,46 доларів США; 16.03.2011 - 45000,00 доларів США; 18.03.2011 - 72661,99 доларів США; 31.03.2011 - 13671885,50 доларів США; 13.04.2011 - 417637,74 доларів США; 14.04.2011 - 6832362,26 доларів США. Всього повернуто за кредитом коштів у сумі 86639600,00 доларів США
За твердженням АТ "Нікопольський завод феросплавів" 14.04.2011 ним в повному обсязі та своєчасно погашено заборгованість за кредитним договором № 4Н10121Д від 01.07.2010. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено Банку всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами цього кредитного договору.
01.07.2010 між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 4Н10130Д, за умовами якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії (п. А1 договору); ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 14000000,00 доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 договору); Строк повернення кредиту: 27.07.2011 (п. А3 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору Банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язався надати позичальнику кредит у формі згідно з п. А1, з лімітом і на цілі, вказані у п. А2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків, винагороди у визначені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Банк зобов`язався здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому даним договором (п. 2.1.4 договору), а позичальник відповідно до п. 2.2.1-2.2.3 кредитного договору зобов`язався використовувати кредит на цілі, вказані у п. 1.1 даного договору; сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 даного договору; повернути кредит у строки, встановлені у п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
Цей договір в частині п. 4.4 вступає в силу з моменту підписання даного договору, а в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах, вказаних в них сум, і діє у обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором. Договір може бути змінений чи розірваний за ініціативою однією із сторін у визначеному законом і даним договором порядку (п. 6.1, 6.2 договору).
На виконання умов кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені за взаємною згодою і є невід`ємною частиною кредитного договору, Банком було надано кредитні кошти, а саме: 09.07.2010 - 11000000,00 доларів США; 20.09.2010 - 10000000,00 доларів США; 14.10.2010 - 2062653,65 доларів США; 25.11.2010 - 12500000,00 доларів США; 17.12.2010 - 13700000,00 доларів США; 14.03.2011 - 13800000,00 доларів США. Всього було отримано за кредитним договором 63062653,65 доларів США.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" на виконання положень кредитного договору повернуло кредитні кошти: - 07.09.2010 - 11000000,00 доларів США; 02.11.2010 - 12062653,65 доларів США; 07.12.2010 - 12244855,97 доларів США; 17.01.2011 - 13955144,03 доларів США; 31.03.2011 - 13800000,00 доларів США. Всього повернуто за кредитом коштів у сумі 63062653,65 доларів США
За твердженням АТ "Нікопольський завод феросплавів" 31.03.2011 ним в повному обсязі та своєчасно погашено заборгованість за кредитним договором № 4Н10130Д від 01.07.2010. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено Банку всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами цього кредитного договору.
01.10.2010 між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 4Н10261Д, за умовами якого позичальнику було надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії (п. А1 договору); ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 14000000 (чотирнадцять) мільйонів доларів США, з цільовим призначенням: "фінансування поточної діяльності" (п. А2 договору); строк повернення кредиту: 29.09.2011 (п. А3 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору Банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1, з лімітом і на цілі, вказані у п. А2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків, винагороди у визначені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.
Банк зобов`язався здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту у порядку, передбаченому даним договором (п. 2.1.4 договору), а позичальник відповідно до пунктів 2.2.1-2.2.3 кредитного договору зобов`язався використовувати кредит на цілі, вказані у п. 1.1 даного договору; сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 даного договору; повернути кредит у строки, встановлені у п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
Цей договір в частині п. 4.4 вступає в силу з моменту підписання даного договору, а в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах, вказаних в них сум, і діє у обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором. Договір може бути змінений чи розірваний за ініціативою однією із сторін у визначеному законом і даним договором порядку (п. 6.1, 6.2 договору).
На виконання умов кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені за взаємною згодою і є невід`ємною частиною кредитного договору, Банком було надано кредитні кошти, а саме: 19.10.2010 - 13500000,00 доларів США; 14.03.2011 - 8497570,00 доларів США; 23.08.2011 - 6451667,85 доларів США. Всього було отримано за кредитним договором 28449237,85 доларів США.
АТ "Нікопольський завод феросплавів" на виконання положень кредитного договору повернуло кредитні кошти: 30.12.2010 - 9000000,00 доларів США; 08.08.2011 - 5800000,00 доларів США; 09.09.2011 - 1159924,67 доларів США; 12.09.2011 - 1000000,00 доларів США; 12.09.2011 - 705299,00 доларів США; 13.09.2011 - 1000000,00 доларів США; 14.09.2011 - 524000,00 доларів США; 15.09.2011 - 3000000,00 доларів США; 21.09.2011 - 3000000,00 доларів США; 21.09.2011 - 90393,87 доларів США; 23.09.2011 - 156600,00 доларів США; 28.09.2011 - 637356,81 доларів США. Всього повернуто за кредитом коштів у сумі 28449237,85 доларів США.
За твердженням АТ "Нікопольський завод феросплавів" 28.09.2011 ним в повному обсязі та своєчасно погашено заборгованість за кредитним договором № 4Н10261Д від 01.10.2010. Крім того, позивач стверджує, що ним було в повному обсязі та належним чином сплачено Банку всі проценти, винагороди та інші оплати, що передбачалися умовами цього кредитного договору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про визнання припиненими всіх зобов`язань АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед АТКБ "ПриватБанк" за укладеними між ними кредитними договорами, АТ "Нікопольський завод феросплавів" зазначав про порушення його права відповідачем на визнання припиненими відповідних зобов`язань.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що грошові кошти, які отримувалися позивачем за кредитними договорами, були своєчасно та в повному обсязі повернуті у строки та в порядку, передбаченими кредитними договорами, на користь Банку з урахуванням сплати всіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів
У поданій касаційній скарзі АТКБ "ПриватБанк" зазначив, зокрема, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення частини 1 статті 509, статей 598, 599, частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини 1 статті 202, частини 1 статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, що призвело до помилкових висновків судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на припинення зобов`язань за кредитними договорами. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 1, 7 частини 2 статті 16 ЦК, без урахування висновків Верховного Суду, наведених у зазначених постановах та у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, щодо обрання позивачем належного способу захисту прав, а також задоволено позов за відсутності порушення/невизнання прав /інтересу позивача у правовій визначеності; судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які б вказували на порушення або невизнання відповідачем прав позивача, чим порушено вимоги щодо обґрунтованості судового рішення (частина 5 статті 236 ГПК); поза увагою судів залишилася та обставина, що позивач просить визнати право на припинення всіх зобов`язань за кредитними договорами шляхом припинення таких зобов`язань без зазначення певної дати; суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, зокрема американський позов, копія якого міститься в матеріалах справи, внаслідок чого неправильно та без урахування висновків Верховного Суду у наведених постановах застосували статтю 15, пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК (застосування за відсутності негативного впливу на права та інтереси позивача); судами не враховано висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 25.06.2019 у справі № 910/16981/17, від 25.02.2019 у справі № 906/864/17, від 16.05.2018 у справі № 925/378/17, від 21.01.2020 у справі 910/5676/18, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, від 12.08.2020 у справі № 923/442/18, стосовно того, що відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів є самостійною підставою для відмови в позові; суди попередніх інстанцій зазначили, що висновок про можливість захисту прав особи у такий спосіб як визнання права боржника на припинення зобов`язання за договором, підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі 911/169/16, від 19.06.2018 у справі № 916/993/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, у зв`язку із чим скаржник вважає, що наявні підстави для відступу від таких висновків, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц; судами попередніх інстанцій порушено положення частин 2-8 статті 80, статей 118, 119 ГПК щодо прийняття додаткових доказів, поданих позивачем із пропуском процесуальних строків; судами в порушення статті 77 ГПК було прийнято від позивача недопустимі докази (таблиці із зведеною інформацією з отримання та погашення кредиту за договорами) на підтвердження обставин припинення зобов`язань позивача за кредитними договорами, оскільки відповідно до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що можуть вважатися допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій; суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку, що позивачем на користь Банку сплачено всі проценти, винагороди та інші виплати, що встановлювались умовами кредитних договорів, проте поза увагою судів залишилося те, що позивач в позовній заяві посилався лише на дати та суми платежів з повернення кредиту за договорами, однак не зазначав жодних перерахувань, здійснених по процентах, винагородах та інших виплатах; судами попередніх інстанцій не було встановлено змісту зобов`язань щодо сплати процентів (суми, строки відповідних платежів), а також не було встановлено обставин зі сплати винагороди та інших виплат за кредитними договорами, як і змісту відповідних зобов`язань (які конкретно платежі підлягали сплаті, в яких сумах та в які строки), тому відповідні висновки судів не відповідають встановленим обставинам справи, є необґрунтованими, чим порушено частину 5 статті 236 ГПК; суд першої інстанції в порушення статті 173 ГПК безпідставно об`єднав в одне провадження 4 судові справи щодо різних кредитних договорів і не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, щодо неможливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, які ґрунтуються на різних кредитних договорах; такі процесуальні порушення залишено поза увагою суду апеляційної інстанції; оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено суддею, якому було заявлено відвід, і підстави такого відводу безпідставно визнано судом необґрунтованими, що залишено поза увагою суду апеляційної інстанції; суди в порушення частини 4 статті 43 ГПК не вжив заходів для запобігання зловживанню позивачем процесуальними правами, оскільки звернення позивача до суду з відповідним позовом було спрямовано не на захист його невизнаного права на "припинення зобов`язань", що начебто існує, а є спробою встановлення обставин, які не входять до предмета доказування; при цьому відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме щодо неприпустимості подання окремої позовної заяви для встановлення преюдиційних обставин, з метою їх подальшого використання в іншому судовому процесі (зокрема за кордоном) та визнання таких дій зловживанням процесуальними правами.
Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина 3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4).
Як зазначалося вище, касаційне провадження в справі № 910/12559/20, що розглядається, відповідно до ухвали Суду від 27.10.2021 зупинялося до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 910/14224/20, яку було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК для вирішення виключної правової проблеми визначення належних способів захисту прав та інтересів у спорах щодо правової визначеності при виконанні договірних зобов`язань.
Розглянувши касаційну скаргу АТКБ "ПриватБанк" у справі № 910/14224/20, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.10.2022, зокрема, вказала, що судами попередніх інстанцій установлено повне погашення АТ "Нікопольський завод феросплавів" всіх зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням цього позивач у зазначеній справі (№ 910/14224/20) обрав такий спосіб захисту, як визнання судом припиненими всіх зобов`язань АТ "Нікопольський завод феросплавів" перед АТКБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 02.02.2009 № 4Н09129Д внаслідок їх повного виконання позивачем, проведеним належним чином, що заперечує Банк в позові, поданому до суду штату Делавер (США), але не ініціює судового спору за цим кредитним договором за участю позивача. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивачу недоступні інші способи захисту, тому позивач правильно визначився зі способом захисту, який може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором; дії Банку створили для позивача правову невизначеність щодо його прав і обов`язків у відносинах із відповідачем, а тому інтерес позивача у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачем за кредитним договором є порушеним і за його захистом він звернувся до суду з відповідним позовом. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргумент відповідача (Банку) про те, що подання позивачем позову в цій справі не спрямовано на захист його прав, а є спробою встановлення обставин для використання в подальшому в судових спорах в іноземних державах.
З огляду на положення статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 офіційно оприлюднено 25.11.2022, тобто вже після подання касаційної скарги АТКБ "ПриватБанк" на судові рішення у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме статті 16 ЦК у подібних правовідносинах стосовно способу захисту цивільних прав та інтересів судом.