ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2а-1899/10/1370
адміністративне провадження № К/9901/37607/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя Костів М.В., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісова промислова заготівельна компанія" до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісова промислова заготівельна компанія" (далі - позивач, Товариство, ТЗОВ "УЛПЗК") звернулося до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (яку замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009 №0000312320/0/9289.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов задоволено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.02.2016 вищезазначені судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на те, що суди залишили поза увагою посилання відповідача, що контрагенти ТОВ "Трансліссервіс", ТОВ "Фортекси", ПП "Неллі", ПП "Севіна", ТОВ "Технол-В", ТОВ "Кано-Миколаїв", ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Рівне-метал", ТОВ "АП Україночка", ТОВ "Інгрід-Південь ЛТД", ФОП ОСОБА_1, ПП "Севіна Автотранс", ПП "Віксан-Е", ТОВ "Алан ЛТД", ТОВ "Атлантика Україна", ПП "Агротекс", ТОВ ТД "Талан Агро", ТОВ "Агро-Сов" не здійснювали поставку лісоматеріалів (тріски технологічної) позивачу, а фактично цей товар був поставлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який не є платником податку на додану вартість, а тому ТЗОВ "УЛПЗК" не мало підстав для формування податкового кредиту за такими господарськими операціями. Також суди не надали належної оцінки доказам, на які посилався контролюючий орган, а саме протоколам допиту свідків, висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області від 29.04.2009, які підтверджують обставини, викладені в акті перевірки. Касаційним судом зауважено, що в разі виникнення сумнівів у достовірності певної інформації, суд повинен її перевірити з використанням передбачених приписами Кодексу адміністративного судочинства України засобів доказування в адміністративному судочинстві, зокрема і шляхом допиту свідків у судовому процесі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, позов задоволено повністю.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку щодо реальності спірних операцій Товариства з контрагентами й правомірного відображення за їх результатами податкового кредиту. Водночас доводи податкового органу, що товари позивач придбав не у вищезазначених суб`єктів господарювання, а у ФОП ОСОБА_2, спростовуються висновками експертів, судовими рішеннями в адміністративній справі №2-а-4304/08 про скасування податкових повідомлень-рішень, виписаних податковим органом вказаній фізичній особі-підприємцю, показами свідків, допитаних судом, а також постановою про закриття кримінальної справи №82/232-19 щодо директора ТЗОВ "УЛПЗК" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за недоведеністю їх участі у вчиненні інкримінованого злочину.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилається на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів, зокрема, неврахування висновку спеціаліста за результатом проведеного судово-бухгалтерського дослідження за матеріалами дослідчої перевірки, яким підтверджена правильність висновків акта перевірки, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.
Товариство правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання подання УПМ ДПА в Рівненській області від 22.06.2009 №195/7/26-34дек, постанов старшого слідчого СВ ПМ Сарненської МДПІ від 20.05.2009 та від 16.06.2009 працівниками Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Свиспан-Лімітед", ТОВ "Фортекси", ПП "Неллі", ПП "Севіна", ТОВ "Технол-В", ТОВ "Кано-Миколаїв", ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Рівне-метал", ТОВ "АП Україночка", ТОВ "Інгрід-Південь ЛТД", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Трансліссервіс", ПП "Севіна Автотранс", ПП "Віксан-Е", ТОВ "Алан ЛТД", ТОВ "Атлантика Україна", ПП "Агротекс", ТОВ ТД "Галан Агро", ТОВ "Агро-Сов" за період господарської діяльності позивача з 01.01.2006 по 31.12.2008.
За результатами перевірки складено акт №650/23-1/31579043 від 06.07.2009, у якому зафіксовано порушення Товариством приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2672659,00 грн.
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних його контрагентами - ТОВ "Фортекси", ПП "Неллі", ПП "Севіна", ТОВ "Технол-В", ТОВ "АП Україночка", ТОВ "Інгрід-Південь ЛТД", ТОВ "Кано-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Трансліссервіс", ПП "Севіна Автотранс", ПП "Віксан-Е", ТОВ "Алан ЛТД", ТОВ "Атлантика Україна", ПП "Агротекс", ТОВ ТД "Галан Агро", ТОВ "Агро-Сов", ТОВ "Комерційні рішення лімітед", ТОВ "Рівне-метал", ТОВ "Трансліссервіс", оскільки товари, що начебто придбані у цих контрагентів, насправді отримані від ФОП ОСОБА_2, який не є платником податку на додану вартість. Безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29.04.2009 та доказами, зібраними в ході розслідування кримінальної справи, зокрема документами, вилученими в офісі ФОП ОСОБА_2, та протоколами допиту свідків.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2009 №0000312320/0/9289, яким визначено суму зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4008989,00 грн, в тому числі за основним платежем 2672659,00 грн та 1336330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а суми, визначені у вищенаведеному податковому повідомленні-рішенні, - без змін.
Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Приписами підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено обов`язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов`язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому статті 9 цього Закону.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.