ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа №1.380.2019.005477
адміністративне провадження № К/990/14080/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.005477
за позовом ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року (суддя Сакалош В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс великих платників податків ДПС), у якому просив стягнути з Офісу великих платників податків ДПС середній заробіток у зв`язку з невиплатою належних сум грошового забезпечення при звільненні за період з 10 квітня до 31 липня 2019 року в розмірі 47791,08 грн без урахування податків, зборів та інших платежів.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС на користь ОСОБА_2 середній заробіток у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні ОСОБА_1 за період з 10 квітня до 29 липня 2019 року в розмірі 23763 грн 12 коп.
Стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС на користь ОСОБА_3 (середній заробіток у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні ОСОБА_1 за період з 10 квітня до 29 липня 2019 року в розмірі 23763 грн 12 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 384 грн 20 коп.
Стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 384 грн 20 коп.
22 серпня 2022 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про заміну боржника у виконавчому листі, в якій заявник просить замінити боржника у виконавчому листі, виданому Львівським окружним адміністративним судом 15 березня 2022 року у справі № 1.380.2019.005477, про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні ОСОБА_1 за період з 10 квітня до 29 липня 2019 року в розмірі 23763 грн 12 коп., а саме, замінити Офіс великих платників податків ДПС на його правонаступника - Бюро економічної безпеки України.
Заява обґрунтована тим, що на виконанні в Управлінні Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва перебуває виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року по справі №1.380.2019.005477 про стягнення коштів з Офісу великих платників податків ДПС. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" вирішено ліквідувати Офіс великих платників податків ДПС, а тому виконати рішення суду за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС неможливо. Своєю чергою, заявник уважає, що правонаступником Офісу великих платників податків ДПС є Бюро економічної безпеки України.
Ухвалою від 17 листопада 2022 року Львівський окружний адміністративний суд заяву представника Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва задовольнив частково, замінив боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №1.380.2019.005477 в частині стягнення з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄРДПОУ 39440996) на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145). В решті заяви відмовив.
Замінюючи відповідача правонаступником, місцевий суд керувався положеннями статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) і виходив з приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" щодо ліквідації Офісу великих платників податків ДПС та створення на його базі нових управлінь, зокрема Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Також, із посиланням на приписи Положення про Центральне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, суд першої інстанції указав, що зазначене управління розпочало виконання функцій і повноважень Офісу великих платників податків ДПС, який припиняється, що свідчить про те, що воно є правонаступником останнього.
На основі наведеного місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні його правонаступником, а саме Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Не погодившись з цією ухвалою, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржило її в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року залишено без змін.
Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду, Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що відповідно до наказу ДПС від 12 листопада 2020 року №643 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності. Відповідно до наказу ДПС від 24 грудня 2020 року №755 з 01 січня 2021 року розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893.
За таких обставин і міркувань суд апеляційної інстанції виснував, що з 01 січня 2021 року розпочато виконання Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків функцій і повноважень Офісу великих платників податків ДПС, що припиняється, з реалізації державної податкової політики.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
19 квітня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові акти.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суть спору та зобов`язання, яке виникає з рішення Львівського окружного адміністративного суду 29 червня 2021 року, не стосується публічно-владних функцій і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення Офісу великих платників податків ДПС, а отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій є незаконним та необґрунтованим.
У цьому зв`язку скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року у справі №640/19105/19, від 26 травня 2022 року у справі №807/3591/14, від 06 жовтня 2022 року у справі №600/2258/21-а.
Ухвалою від 26 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не надіслали, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою від 08 червня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та позиція Верховного Суду
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Спірним у розглядуваному випадку є питання визначення правонаступника боржника у виконавчому листі.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).
За змістом частин першої та другої статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, чинній на час подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження) сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.
Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.