ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/24654/20
адміністративне провадження № К/9901/48552/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року (головуючий суддя - Костенко Д.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року
(головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Епель О.В., Парінов А.Б.)
у справі №640/24654/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури
про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Київської міської прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-3), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 05 березня 2020 року щодо позивача;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора м. Києва від 09 вересня 2020 року №1884к про звільнення позивача з посади прокурора Другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Києві, Прокуратури м. Києва, з 10 вересня 2020 року;
- поновити позивача в органах прокуратури з 10 вересня 2020 року;
- поновити позивача на посаді прокурора Другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Києві, Прокуратури м. Києва з 10 вересня 2020 року;
- стягнути з Київської міської прокуратури (до 11 вересня 2020 року - Прокуратури м. Києва) на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в оскаржуваному наказі зазначення конкретних правових підстав для звільнення, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що не відповідає загальному принципу правової визначеності.
Посилання у спірному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Позивачка зазначив, що на момент її звільнення не відбулось реорганізації чи ліквідації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Окрім того, відповідач не мав права керуватися нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, так як його положення суперечать основному закону про статус прокурорів - Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року.
Також позивачка зазначає про порушення порядку формування кадрових комісій, що призвело до відсутності повноважень у сформованих кадрових комісій для прийняття будь-яких рішень.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення першого етапу атестації позивачка не набрала мінімально допустиму кількість балів для успішного складання іспиту, тому Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур обґрунтовано прийняла рішення від 05 березня 2020 року № 2 про неуспішне проходження позивачкою атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, і, як наслідок, наказ від 09 вересня 2020 року № 1884к є правомірним і підстави для скасування рішення та наказу відсутні.
Суди відхилили доводи позивачки про незаконність звільнення з огляду на відсутність процедури ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України та/або Прокуратури м. Києва, оскільки вказана у наказі підстава звільнення поширена законом й на випадки прийняття кадровою комісію рішення про неуспішне проходження атестації.
Суди зазначили, що позивачка звільнена у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації, а не у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, що підтверджується безпосереднім посиланням у наказі саме на пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, яким чітко визначено, за якою підставою звільняється прокурор у разі неуспішного проходження ним атестації.
Також суди дійшли висновку, що доводи позивачки щодо правової невизначеності підстав звільнення, гарантій додержання незалежності прокурора, прийняття прокурором рішення про свою долю поведінки є безпідставними, адже, згідно з ст. 4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються, у т.ч. іншими законами. До таких законів відноситься і Закон №113, положення якого щодо необхідності проходження атестації та її наслідків є чіткими і зрозумілими.
Також суди дійшли висновку, що при вирішенні цієї справи застосуванню підлягають саме положення Закону №113-ІХ, які є спеціальними до спірних правовідносин, а не норми КЗпП України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
Позивачка подала касаційну скаргу, в якій, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_1 на обґрунтування поданої касаційної скарги вказує, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме: пункту 11 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), пункту 18 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 жовтня 2019 року №233 щодо визначення уповноваженого суб`єкта на прийняття рішення в ході процедури атестації позивача; статті 92 Конституції України, статей 4, 88 Закону України "Про прокуратуру", статті 54 Закону України "Про запобігання корупції", пункту 17 Порядку роботи кадрових комісій; пункту 13 розділу ІІ Закон №113-IX щодо обов`язкової анонімної форми тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Також позивачка вказує на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, а саме: незастосування статей 79, 94 КАС України при оцінці доказів видруківки текстів "Деталі іспиту. Звіт", листа ТОВ "Сайметрікс-Україна" від 27 квітня 2020 року, що призвело до встановлення обставин, які мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів, поданих відповідачем Офісом Генерального прокурора; на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: частини 1 статті 211, частини 1 статті 308, частини 2 статті 321 КАС України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачка вважає, що судами встановлені обставини, які мають значення для справи, на підставі недопустимого доказу, а семе: видруківка "Деталі іспиту. Звіти" в порушення частин четвертої, п`ятої статті 94 КАС України надана в копії, яка не засвідчена належним чином та не підписана, а також без зазначення про наявність оригіналу у відповідача або іншої особи.
Позивачка зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції додатково поданих нею письмових доказів, які підтверджують здійснення атестації у спосіб, не встановлений Законом - з використанням технічних засобів та програмного забезпечення, яке забезпечено не Офісом Генерального прокурора, а невідомими особами.
Як убачається з відповіді Офісу Генерального прокурора на запит представника позивачки, організаційне та технічне забезпечення процесу атестації Позивача (оренда приміщення для атестації, комп`ютерної техніки, серверів, програмного забезпечення тощо) здійснено не Офісом Генерального прокурора.
Більш того, Офіс Генерального прокурора стверджує, що навіть не володіє інформацією з приводу власника використовуваної під час атестації техніки, програмного забезпечення, підстав проведення атестації у відповідних приміщеннях тощо.
Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що обставину щодо відсутності технічних збоїв у день проходження нею атестації, суди першої та апеляційної інстанцій встановили на підставі листа ТОВ "Сайметрікс-Україна" від 27 квітня 2020 року, який нібито засвідчив виникнення технічних несправностей виключно 02 березня 2020 року.
Проте, на думку позивачки, такий доказ як лист ТОВ "Сайметрікс-Україна" від 27 квітня 2020 року не міг бути покладений в основу оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 від 05 березня 2020 року, оскільки не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення кадрової комісії та не міг бути покладений в його основу, а був створений лише через 1,5 місяці з дня прийняття Кадровою комісією рішення щодо позивачки.
Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, в якому, не погоджуючись з обґрунтуванням касаційної скарги, просить в її задоволені відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.
Так, відповідач-2 вказує на те, що ні у Законі №113-ІХ чи Законі №1697-VII, ні у Порядку проходження прокурорами атестації чи Порядку роботи кадрових комісій не вказані критерії (кількісні та якісні показники) щодо відбору членів кадрових комісій та членів робочих груп кадрових комісій, а також механізм перевірки членів кадрових комісій на відповідність цим вимогам.
Делегування членів кадрових комісій та призначення осіб до складу кадрових комісій та робочих груп кадрових комісій є дозволеною законом дискрецією, відповідно, міжнародних організацій та Генерального прокурора і не передбачає визначеної формалізованої процедури підтвердження відповідності осіб вимогам до членів кадрових комісій та робочих груп кадрових комісій.
Відсутність такої встановленої процедури жодним чином не порушує права прокурорів.
Наказ про утворення Другої кадрової комісії, яка забезпечувала супроводження атестації позивача, та наказ про утворення робочої групи Другої кадрової комісії не був оскаржений ні позивачкою, ні жодним іншим прокурором.
Тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивачки про те, що проведення атестації відбувалось неналежним суб`єктом, а Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора створено неналежною особою. При цьому, особистий склад комісії не впливає на прийняття рішення про неуспішне проходження атестації позивачкою, оскільки це питання урегульовано Порядком №221, а Законами №113-ІХ, №1697-VII та Порядком №221 не передбачено, що кадрова комісія, яка затвердила графік проходження атестації, повинна приймати рішення щодо результатів її проходження.
Також відповідач вказує на те, що заявниця у спірних правовідносинах знаходилась у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не могла не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження атестації для переведення в Київську міську прокуратуру.
Доводи скаржника щодо наявності технічних збоїв не відповідають обставинам справи.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) позивачка, відповідно до рішення № 2 Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05 березня 2020 року, набрала 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту і її не допущено до проходження наступного етапу атестації.
Із заявою про повторне проходження тестування остання звернулася лише через день, а саме 04 березня 2020 року. Заяву мотивовано поганим самопочуттям та надмірним хвилюванням.
На думку відповідача-2, сам факт звернення прокурорів із заявами про технічні збої програмного забезпечення або погане самопочуття після неуспішного проходження ними тестування не є доказом їх наявності, а може свідчити про намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат.
Для проведення "Іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" прокурорами регіональних прокуратур використовувався програмний комплекс "Аналітична система оцінки знань", права на які належали Національній академії прокуратури України.
У відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, підписаної головою та секретарем Другої кадрової комісії, за порядковим номером 22, ОСОБА_1 проставила власноруч підписи про отримання логіна U20200303 та ознайомлення із результатами тестування.
Ураховуючи, що звіт сформований програмним забезпечення "Аналітична система оцінки знань" автоматично, по відповідям, отриманим за тим самим логіном, який використовувала позивачка (підтверджується вищевказаною відомістю), цей звіт вважається належним доказом, у розумінні статті 73 КАС України.
Також вимоги до формування цього звіту, його оформлення, не передбачені жодним нормативно-правовим актом, а тому твердження позивачки не заслуговують на увагу.
Окрім того, деталі іспиту із питаннями та відповідями, наданими позивачкою, та правильною відповіддю було надано до суду. За логіном користувача можна встановити, що вони належать саме їй.
Отже, як зазначає Офіс Генерального прокурора, доводи скаржниці, що відповідачем не надано належних доказів ненабрання позивачкою прохідного балу - безпідставні.
Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" в цьому випадку, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Київська міська прокуратура та Друга кадрова комісія Офісу Генерального прокруора, отримавши 24 січня 2022 року та 25 січня 2022 року, відповідно, ухвалу про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року з підстав, визначених пунктами 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в попередньому судовому засіданні на 09 червня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 1998 року.
З 05 лютого 2020 року працювала на посаді прокурора Другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Києві, Прокуратури м. Києва.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
На підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивачка 07 жовтня 2019 року подала заяву, у якій просила перевести її на посаду прокурора в обласній прокуратурі і допустити до проходження атестації, а також зазначила, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлена та погоджується.
03 березня 2020 року ОСОБА_1 проходила тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрала 67 балів, що внесено у відомість про результати тестування та підтверджено результат тестування особистим підписом прокурора.
04 березня 2020 року ОСОБА_1 направила на електрону адресу Другої кадрової комісії заяву з проханням вирішити питання щодо допущення позивачки до повторного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Позивачка обґрунтовує необхідність повторного складання іспиту своїм поганим самопочуттям та надмірним хвилюванням в день проходження тестування (03 березня 2020 року), що призвело до отримання результату - 67 балів, який є меншим ніж прохідний бал.
На засіданні Комісії 05 березня 2020 року(протокол №2) розглянуто заяву позивачки щодо повторного складання іспиту та встановлено відсутність передбачених п. 7 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, підстав для цього. Визначено перелік осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування.
За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів Кадровою комісією №2 було ухвалено рішення №2 від 05 березня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно з яким ОСОБА_1 за результатами складання вищезазначеного іспиту набрала 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації.
Позивачка звернулась до Генерального прокурора та в.о. прокурора м. Києва із заявою від 09 квітня 2020 року про надання можливості повторно здати іспит у формі анонімного тестування.
На засіданні Комісії 09 квітня 2020 року (протокол №5) розглянуто заяву позивачки, у задоволенні якої відмовлено. Ця обставина підтверджується копією протоколу №7 засідання Комісії 30 квітня 2020 року (питання 5 порядку денного).
На підставі рішення № 2 від 05 березня 2020 року Кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження позивачкою атестації, керуючись статтею 11 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", наказом прокуратури міста Києва від 09 вересня 2020 року №1884к позивачку звільнено з посади прокурора Другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Києві, Прокуратури м. Києва та органів прокуратури у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10 вересня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням № 2 від 05 березня 2020 року Кадрової комісії №2 про неуспішне проходження позивачкою атестації та наказом Прокуратури міста Києва від 09 вересня 2020 року №1884к про звільнення, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно на "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України" (пункт 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Згідно з пунктом 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
За змістом пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
За змістом пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора (пункт 7 розділу І Порядку № 221).
Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 визначено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до пунктів 3,4,5 розділу ІІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.