iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/23454/19

адміністративне провадження № К/9901/45300/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року (головуючий суддя - Добрянська Я.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (головуючий суддя- Бужак Н. П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.)

у справі № 640/23454/19

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року замінено найменування відповідача у справі, а саме: Генеральну прокуратуру України на Офіс Генерального прокурора; далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1244ц від 28 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2019 року по день винесення рішення суду;

- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за роботу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за роботу понад установлений законодавством робочий час в період з 19 березня 2015 року по 29 жовтня 2019 року;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України нарахувати ОСОБА_1 та виплатити заборгованість по заробітній платі за період з 19 березня 2015 року по 29 жовтня 2019 року по додатковому грошовому забезпеченню за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за роботу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за роботу понад установлений законодавством робочий час;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію додаткового грошового забезпечення за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за роботу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за роботу понад установлений законодавством робочий час в період з 19 березня 2015 року по 29 жовтня 2019 року відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та компенсацію втрат частки додаткового грошового забезпечення за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за роботу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за роботу понад установлений законодавством робочий час в період з 19 березня 2015 року по 29 жовтня 2019 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";

- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України подати до суду звіт про виконання постанови суду в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили, а в частині, яка допущена до негайного виконання в місячний термін з дня одержання її копії;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу відповідно документів, наданих на час закінчення розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача не було попереджено про звільнення в порядку ст. 49-2 КЗпП України, не виплачено вихідну допомогу при звільненні.

Також позивач зазначає, що передбачена в оскаржуваному наказі підстава для звільнення - пункт 9 частина перша статті 51 Закону України "Про прокуратуру" - відсутня у даному випадку, оскільки ні реорганізації, ні ліквідації Генеральної прокуратури України не відбулося, а мало місце лише її перейменування на Офіс Генерального прокурора.

Позивач відмовився подавати передбачену Порядком №221 заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію для прокурорів Генеральної прокуратури України, оскільки до завершення терміну її подання - 15 жовтня 2019 року (включно) - не було утворено Офіс Генерального прокурора, і в ньому були відсутні посади, не було утворено комісій Офісу Генерального прокурора.

Зміст вказаної заяви передбачає згоду на переведення до Офісу Генерального прокурора, який не був створеним, на невідомо яку посаду. А в разі непроходження атестації прокурор повинен був погодити наперед своє звільнення. Позивач вважав такі умови дискримінаційними та непередбачуваними. Також вважав умови проведення атестації, такими, що порушують принцип верховенства права.

Окрім того, позивач зазначав, що за час роботи у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Генеральної прокуратури України йому не нараховувалась заробітна плата за роботу в нічний час, у вихідні і святкові дні та за роботу в gjнаднормовий час, а тому просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі, а також індексацію додаткового грошового забезпечення та компенсацію втрати частини додаткового грошового забезпечення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, у задоволенні позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, застосовував положення Закону № 113-ІХ, який, за висновком суду, є спеціальним для даних правовідносин.

Суди дійшли висновку, що неподання заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію визначено Законом № 113-ІХ як спеціальний випадок п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697-VII, і для звільнення за вказаною підставою не є необхідним формальне проведення процедури ліквідації або реорганізації Генеральної прокуратури України як юридичної особи.

Саме здійснення відповідного реформування законодавцем визначено як підставу для запровадження вищевказаних атестаційних процедур з переведення працівників та, взагалі, вирішення питання щодо можливості подальшого використання їх на службі.

Також суди дійшли висновку, що чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються.

Суди встановили, що з табелів обліку використання робочого часу Генеральної прокуратури України за оскаржуваний період вбачається, що чергування позивача у святкові та вихідні дні не зазначені, як робочі.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача із заявою про надання відгулу за вихідні та святкові дні, в період перебування в трудових відносинах з відповідачем та відмови позивачу.

Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що вимоги щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткового грошового забезпечення за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за роботу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за роботу понад установлений законодавством робочий час в період з 19 березня 2015 року по 29 жовтня 2019 року та зобов`язання здійснити таке нарахування та виплату з одночасною індексацією та компенсацію втрат частки додаткового грошового забезпечення також задоволенню не підлягають.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає, що за змістом оскаржуваної постанови суд визнав, що "неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а та у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №640/24727/19".

Однак, є достатні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні з огляду на рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 4-р(11)/2021 (Справа № 3-107/2020(221/20), відповідно до якого пункт 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580 VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), та який за змістом є аналогічним до пункту 6 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року.

А тому, на думку скаржника, є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 640/24727/19 та від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме: щодо застосування підпункту 1 пункту 19 розділу 11 "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, як підстави для звільнення згідно з пунктом 9 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Також скаржник зазначає, що в оскаржуваному наказі Генерального прокурора України не зазначено чітку підставу звільнення: реорганізація, ліквідація або скорочення штату прокурорів, наявне тільки посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

На думку скаржника саме положення КЗпП повинні бути застосовані до даних правовідносин, оскільки дія положень спеціального законодавства зупинена тим же ж Законом №113-ІХ до 01 вересня 2021 року.

Окрім того, скаржник вказує про те, що в період з 19 березня 2015 року по 29 жовтня 2019 року він жодного дня не працював 8 годин, як відображено у відповідних табелях обліку робочого часу.

Так, в жовтні 2019 року (останній місяць перед звільненням) норми тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні (саме так здійснювалося табелювання позивача) становила 176 годин. Фактично ОСОБА_1 здійснено 9 цілодобових чергувань (2 з яких у вихідні) 9*24=216 годин, тобто робота ОСОБА_1 понад установлений (фактично табельований відповідачем) робочий час склала 40 годин, які, як зауважує скаржник, не оплачені.

Впродовж 2017 року норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні становила 1 978 годин. З урахуванням строку перебування позивача у відпустці норма тривалості робочого часу для ОСОБА_1 мала становити 1784 години.

Отже, впродовж 2017 року позивачем відпрацьовано 81 добу (27 з яких у вихідні), або 1 944 годин, тобто 160 годин понаднормово, які не оплачені.

З наданого позивачем суду розрахунку вбачається, що кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_1 годин склала більше річної норми часу в 2019 році на 54 години, 2018 - 37 годин, 2017 - 189 годин,, 2015 - 27 годин, які не обліковані та не оплачені.

Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року без змін.

В обґрунтування означеного відзиву відповідач указує про те, що суди дійшли правильного висновку, що позивача було звільнено з огляду на те, що останнім не подано заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність волевиявлення позивача на таке переведення.

Оскільки позивачем не подано у встановлений строк заяву затвердженої форми до Генерального прокурора України про переведення до Офісу Генерального прокурора і останнім, як наслідок, не пройдено атестацію, відповідач уважає, що подальше проходження служби є неможливим, що є підставою для звільнення.

На думку відповідача, заявник у спірних правовідносинах знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження атестації для переведення в Офіс Генерального прокурора.

Також відповідач погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату додаткового грошового забезпечення за роботу в нічний час та за роботу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за роботу понад установлений законодавством робочий час.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26 листопада 2018 року у справі № 489/4153/16-ц, чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул.

Як свідчать матеріали справи, позивач був залучений, у тому числі, у вихідні та святкові дні саме до чергування, а не до роботи у зв`язку з виробничою необхідністю для оперативного вирішення у ці дні невідкладних питань, які безпосередньо належали до його повноважень.

При цьому, з табелів обліку використання робочого часу Генеральної прокуратури України за оскаржуваний період вбачається, що чергування позивача у святкові та вихідні дні не зазначені, як робочі.

Окрім того, Шостим апеляційним адміністративним судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача із заявою про надання відгулу за вихідні та святкові дні в період перебування в трудових відносинах з відповідачем та відмови позивачу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року з підстав, визначених пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 640/24727/19 та від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме: щодо застосування підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, як підстави для звільнення згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 09 червня 2023 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з листопада 2002 року. Наказом Генерального прокурора України від 05 липня 2016 року №846д позивач призначений на посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221.

Пунктом 10 розділу І Порядку №221 передбачено, що заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно).

Додатком №2 до Порядку №221 затверджено Форму заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію для прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів).

Разом з тим, ОСОБА_1 не подав у встановленому порядку Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.

В результаті чого, наказом Генерального прокурора від 28 жовтня 2019 року №1244ц з посиланням на статтю 9 Закону України "Про прокуратуру", пп. 1 п. 19 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29 жовтня 2019 року.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

Пунктами 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).

Згідно з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

................

Перейти до повного тексту