ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2023 року
м. Київ
справа № 280/4461/20
адміністративне провадження № К/9901/5336/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Національного банку України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (суддя Батрак І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (колегія у складі суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі № 280/4461/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прості займи"
до Національного банку України
про визнання протиправною та скасування постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прості займи" (далі - ТОВ "Прості займи") звернулося до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 17000,00 грн.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021, позов задоволено.
3. 18.02.2021 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати попередні рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2021 відкрито касаційне провадження.
5. Скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за участі його представника, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Прості займи" у зв`язку із надходженням звернення громадянок ОСОБА_1, ОСОБА_2, Нацкомфінпослуг було надіслано на адресу позивача Вимогу №26200/15-8 від 05.12.2019 щодо надання інформації та документів протягом 3 робочих днів з дня отримання цієї вимоги.
7. На вимогу Нацкомфінпослуг 17.12.2019 ТОВ "Прості займи" направило засобами поштового зв`язку відповідь на вимогу від 16.12.2019 №442, за змістом якої повідомило запитувану інформацію, яку отримано 20.12.2019, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
8. 23.12.2019 Нацкомфінпослуг склала Акт про правопорушення, вчинені ТОВ "Прості займи" на ринку фінансових послуг №2134/15-4/15, в якому зазначено, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 (від 29.11.2019 №Б-18745), а також інформації та пояснень, наданих позивачем на вимогу Нацкомфінпослуг, які надійшли листом від 16.12.2019 №442, встановлено, що позивач надав фінансову послугу з порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якою встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.
9. У зв`язку із отриманням Акту про правопорушення, вчинені ТОВ "Прості займи" на ринку фінансових послуг від 23.12.2019 №2134/15-4/15 позивачем на адресу Нацкомфінпослуг 06.01.2020 направлені пояснення №3-Ю щодо обставин, викладених в акті.
10. 14.01.2020 Нацкомфінпослуг винесене розпорядження №99 "Про застосування заходу впливу до ТОВ "Прості займи", відповідно до якого відповідач постановив: "Зобов`язати ТОВ "Прості займи" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень, з наданням підтверджуючих документів у термін до 13.02.2020 включно".
11. Листом від 06.02.2020 №21-Ю позивач надав відповідь на розпорядження від 14.01.2020 №99, у якій, посилаючись на норми ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", зазначив, що алгоритм укладання договорів, який використовується підприємством передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою позивача для підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", після чого система переводить клієнту на карту суму, зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК "Вей Фор Пей" (WayForPay). Зауважив, що аналогічним чином було укладено і Договір із ОСОБА_2, який було підписано у відповідності до ст. 12 вказаного Закону, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Саме такий алгоритм укладання договорів було описано у поясненнях від 06.01.2020 на акт від 23.12.2019 №2134-4/15. Вказаний лист надійшов до відповідача 08.02.2020, про що свідчить експрес-накладна перевізника "Нова пошта" №59000484788878.
12. 20.03.2020 у зв`язку із невиконання вимог вказаного Розпорядження №99, що є порушенням п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, який встановлює, що рішення Нацкомфінпослуг є обов`язковими для виконання особами, відповідачем складений Акт № 240/15-4/14 про порушення, вчинені ТОВ "Прості займи" на ринку фінансових послуг, яким порушено провадження у справі про правопорушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги.
13. Супровідним листом від 11.03.2020 №1647/15-8 примірник вказаного акту направлено на адресу позивача, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27.03.2020 о 15 год. 30 хв. за місцезнаходженням відповідача.
14. За результатами розгляду вказаного Акту відповідач виніс постанову від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідно до якої на підставі ст. 39, п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 3 ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", абз. 1 п. 1.5 розділу І, пп. 3 п. 2.1, п. 2.4 розділу ІІ, п. 3.2 розділу ІІІ, абз. 2 п. 4.20 розділу IV зазначеного вище Положення, до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 17000,000 грн.
15. Вважаючи прийняту Нацкомфінпослуг постанову про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувана постанова винесена всупереч приписам чинного законодавства, яке регламентує повноваження Нацкомфінпослуг, з грубим порушенням порядку застосування заходів впливу, а також без урахування фактичних обставин. В оскаржуваній постанові зроблений хибний висновок про скоєння Товариством правопорушення, яке, на думку відповідача, полягає в невиконанні Розпорядження Нацкомфінпослуг №99 від 14.01.2020, однак листом від 06.02.2020 №21-Ю позивач повідомив про дійсний порядок укладання договорів та про спосіб підписання договорів з боку Товариства, що свідчить про виконання Розпорядження.
Розпорядження №99 від 14.01.2020 не містить змісту виявленого порушення законодавства про фінансові послуги, в них не визначено, яке саме порушення та які недоліки ІТС (як зазначено у Розпорядженні), що призвели до надання фінансової послуги позивачем не на підставі договору, необхідно усунути та не зазначено, яким чином позивач повинен їх усунути.
Хибне розуміння порядку укладання електронних договорів призвело до помилкового висновку про те, що кредитні договори були укладені шляхом акцепту позивачем пропозиції позичальників без фактичного підписання договорів. Насправді ж, за наслідками розгляду заявки зазначеного у Розпорядженні №99 позичальника, було укладено електронні кредитні договори шляхом їх підписання з боку ТОВ "Прості займи" з використанням унікального коду, генерованого системою.
Пояснює, що у відповідях на вимогу Нацкомфінпослуг про надання інформації позивач роз`яснював алгоритм укладення електронних договорів, а також надав всю необхідну інформацію для того, щоб встановити факт укладання договорів. При цьому, із посиланням на приписи ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України зауважує, що сам факт недотримання форми договору не є достатньою підставою для висновку про його нікчемність, отже, відповідач не наділений повноваженнями робити висновки про чинність правочинів. З огляду на викладене, вважає накладення штрафу у зв`язку з припущеннями Нацкомфінпослуг щодо нікчемності укладених між підприємством та позичальником договорів, свідчить про перевищення повноважень відповідачем та протиправність самої постанови про накладення штрафу.
Крім того, стверджує, що під час винесення оскарженої постанови відповідач грубо порушив прямі приписи Закону та п. 4.14 Розпорядження №2319 в частині порядку розгляду матеріалів про правопорушення та порядку застосування заходів впливу, оскільки розгляд справи було призначено на 27.03.2020, повідомлень про відкладення розгляду справи на адресу позивача не надсилали. Разом із цим, оскаржена постанова фактично була винесена 27.05.2020, хоча на розгляд справи, що відбувався 27.03.2020, представника позивача не запрошували.
З огляду на викладене, просить визнати протиправною та скасувати оскаржену постанову від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.
17. Відповідач зазначив, що Нацкомфінпослуг може зобов`язувати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення. Оскаржувана постанова від 27.05.2020 №254/240/15-4/14-П винесена у зв`язку з невиконанням позивачем вимог Розпорядження Нацкомфінпослуг від 14.01.2020 № 99, яке не було скасовано в судовому порядку, є чинним, законним та таким, що підлягало виконанню позивачем.
Посилання позивача у позовній заяві на дотримання порядку укладання електронного договору і протиправність у зв`язку з цим оскарженої постанови, на думку відповідача, не може братись до уваги, оскільки порядок укладання позивачем договорів позики з користувачами було досліджено Нацкомфінпослуг у повному обсязі при винесенні Розпорядження №99 від 14.01.2020.
Щодо факту та складу правопорушення відповідач зазначає, що позивач був зобов`язаний усунути вказані в Розпорядженні №99 порушення в межах встановлених Нацкомфінпослуг строків та повідомити про виконання відповідача. Натомість у відповідь на Розпорядження №99 Товариство надіслало до Нацкомфінпослуг лист №21-Ю від 06.02.2020, яким повідомило про порядок укладання ним договорів та відомості про спосіб їх підписання з боку позивача. Відтак посилання позивача на надану ним до Нацкомфінпослуг відповідь не є належними та обґрунтованими, оскільки зміст відповіді не відповідає змісту встановленого Розпорядженням зобов`язання.
Щодо порядку застосування заходів впливу та процедури розгляду справи стверджує, що Товариство не зазначає, які саме процедурні норми були порушені під час розгляду справи, що, в свою чергу, додатково свідчить про необґрунтованість та незаконність доводів позивача.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Акт про правопорушення, вчинені ТОВ "Прості займи" від 10.03.2020 № 240/15-4/14, містить лише констатацію обставини невиконання ТОВ "Прості займи" Розпорядження № 99. Проте, в цьому Акті не наведено обґрунтування неможливості врахування листа-відповіді від 06.02.2020 №21-Ю, направленого ТОВ "Прості займи". Крім того, у Розпорядженні № 99 та Акті № 240/15-4/14 не вказано (не визначено) способу та порядку усунення порушень.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Суди першої та апеляційної інстанцій за результатом розгляду аналогічних справ №280/4455/20, №280/4456/20, № 280/4457/20, №280/4458/20, №280/4460/20, №280/4792/20, №280/4793/20, у яких предметом спору є питання обґрунтованості постанов Національного банку України про накладення штрафних санкцій, дійшли протилежних висновків щодо застосування відповідних правових норм. Тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що оскаржувана постанова НБУ не відповідає критеріям обґрунтованості, фактично перебрали на себе повноваження Регулятора, надали можливість будь-якому учаснику ринку фінансових послуг надалі укладати електронні договори з порушенням визначеним законом порядку.
20. У відзиві позивач покликався на правомірність рішень судів попередніх інстанцій. Вважає, що накладення штрафу на позивача у зв`язку із припущенням відповідача щодо нікчемності укладеного договору позики свідчить про перевищення відповідачем повноважень та про протиправність оскаржуваної постанови.
У позивача не було підстав для оскарження в судовому порядку розпорядження №99, адже воно не порушувало права та інтереси позивача. Позивач, надавши відповідь на Розпорядження, виконав його у повному обсязі.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.
22. Відповідно до ч. 2 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664-III).
24. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених частиною першою статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
25. Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23.11.2011 №1070/2011 (далі - Положення №1070/2011) на виконання Закону №2664-III утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
26. Згідно з п.п. 1, 2 Положення №1070/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".