постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 159/7062/19
провадження № 51-186км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 12017030130001338 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
За вироком Турійського районного суду Волинської області від 26 листопада 2021 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання про процесуальні витрати і долю речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він будучи начальником Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (далі - КУВКГ "Ковельводоканал"), тобто службовою особою в розумінні примітки до ст. 364 КК,шляхом зловживання своїм службовим становищем, маючи право оперативного управління бюджетними коштами, які виділені із Ковельського міського бюджету, надавши доручення підпорядкованим працівникам на придбання транспортного засобу за завищеною ціною, розтратив грошові кошти у сумі 75 999 грн в інтересах третіх осіб, чим завдав збитки Ковельському місцевому бюджету.
Так, рішенням Ковельської міської ради № 15/3 від 27 жовтня 2016 року до Плану використання бюджетних коштів на 2016 рік було внесено зміни та збільшено бюджетні асигнування на суму 2 032 000 грн. 31 жовтня 2016 року на засіданні технічної ради КУВКГ "Ковельводоканал" що розподілу бюджетних коштів було прийнято рішення про проведення закупівлі уживаних транспортних засобів іноземного виробництва, підбір та пошук яких доручено начальнику гаража КУВКГ "Ковельводоканал" ОСОБА_8 .
Надалі, ОСОБА_7 в період з 31 жовтня по 08 грудня 2016 року, використовуючи своє службове становище, діючи усупереч інтересам служби та з метою розтрати бюджетних коштів в інтересах третіх осіб, особисто здійснював підшукування транспортних засобів, котрі заплановано закупити за бюджетні кошти, пошуком підставних осіб для подальшої перереєстрації таких транспортних засобів, а також особисто вів перемовини із фактичним власником рухомого майна з приводу вартості автомобіля.
02 грудня 2016 року ОСОБА_7 у м. Львові придбав у ОСОБА_9 за 12 700 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 02 грудня 2016 року становило 325 501 грн) автомобіль ISUZU D-МАХ, н.к. НОМЕР_1 року виготовлення. Цього ж дня, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 в якості підтвердження факту придбання ОСОБА_7 вказаного автомобіля було оформлено довіреність від імені ОСОБА_11 - формального власника автомобіля, на ОСОБА_12 - підставну особу яку підшукав ОСОБА_7, згідно якої останній надавалося право на укладення правочинів щодо користування та розпорядження цим транспортним засобом, на підставі якої автомобіль було знято з обліку.
07 грудня 2016 року ОСОБА_7 видав доручення № 174 яким уповноважував начальника гаража КУВКГ "Ковельводоканал" ОСОБА_8 придбати та зареєструвати вказаний автомобіль, а 08 грудня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 0742/2016/23286-392/16 за ціною 401 500 грн.
09 грудня 2016 року на підставі платіжних доручень від 08 грудня 2016 року № 9, 10, 11 КУВКГ "Ковельводоканал" на розрахунковий рахунок ОСОБА_12 було перерахувало кошти у сумі 401 500 грн, що на 75 999 грн перевищує фактичну вартість автомобіля.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Вважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано засад змагальності кримінального процесу, а також порушено право сторони обвинувачення на обстоювання своєї правової позиції.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводам його апеляційної скарги про порушення місцевим судом вимог статей 94, 374 КПК, які полягали в тому, що цей суд лише перелічив назви процесуальних документів та прізвища осіб, зокрема, свідків, які були допитані під час судового розгляду, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, однак не виклав та не розкрив зміст їхніх показань які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, місцевим судом не було надано жодної оцінки цим доказам та не викладено мотивів з яких суд їх відхилив.Також у вироку судом не було відображено та не надано оцінки письмовим доказам.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином доводи апеляційної скарги про відсутність порушень вимог ст. 477 КПК, оскільки в матеріалах провадження наявна заява від 14.11.2019 про залучення Ковельської міської ради як потерпілого у кримінальному провадженні, на підставі якої слідчим винесена відповідна постанова.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано позицію Ковельської міської ради під час судового розгляду, представник якої підтвердив факт подання такої заяви та не відмовився від підтримання обвинувачення в суді.
Зауважує на те, що апеляційний суд не спростував доводів апеляційної скарги прокурора щодо завданої ОСОБА_7 шкоди інтересам держави, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Відповідно до ст. 71 Бюджетного кодексу надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають субвенції з інших бюджетів, зокрема державного.
З огляду на ці обставини прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і є незаконною.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор касаційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час і день розгляду справи в суді касаційної інстанції, однак в судове засідання вони не прибули. Від Ковельської міської ради та виправданого ОСОБА_7 надійшли письмові заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений перевіряти лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
За правилами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись із вироком прокурор подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив апеляційний суд скасувати це рішення та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, призначити відповідне покарання та звільнити останнього від його відбування на підставі ст. 49 КК.