ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 272/229/17
провадження № 51-6210км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурораОСОБА_5,захисника засудженогоОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),розглянув касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_6 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кленова, Новоград-Волинського р-ну, Житомирської обл., жителя АДРЕСА_1,
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 71 КК йому призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
2. Суд визнав доведеним, що 14 лютого 2015 року приблизно о 18:00 засуджений в будинку АДРЕСА_1 колюче-ріжучим предметом завдав потерпілому ОСОБА_8 смертельних тілесних ушкоджень. Суд дійшов висновку, що він діяв з умислом на вбивство, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.
3. Оскарженою ухвалою апеляційний суд змінив вирок в частині призначення остаточного покарання шляхом застосування принципу поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі за правилами частини 2 статті 71 КК, а в решті вирок залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржувані рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості засудженого.
5. Захист зазначає, що оскаржувані рішення є необ`єктивними, незаконними, невмотивованими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами.
6. Зокрема, захист стверджує, що районний суд поклав в основу вироку ряд недопустимих доказів, а саме:
- протокол огляду місця події від 15 лютого 2015 року, під час якого порушено процедуру вилучення речей, а ряд фотографій до протоколу відсутні;
- протоколи огляду за місцем проживання засудженого від 15 та 16 лютого 2015 року, які фактично становили обшук житла, але проведені без ухвали слідчого судді;
- протокол затримання та особистого обшуку засудженого від 16 лютого 2015 року, в ході якого було вилучено кофту чорного кольору, через порушення його права на захист та відсутність понятих;
- протокол слідчого експерименту від 23 березня 2015 року у зв`язку з порушенням порядку його проведення;
- протоколи отримання біологічних зразків засудженого, оскільки ці зразки було відібрано з порушенням права на захист, без роз`яснення права на відмову від їх надання, без ухвали слідчого судді та без дотримання статей 241, 242, 245 КПК;
- результати негласних слідчих дій, оскільки захисту не надавалися документи щодо підстав їх проведення;
- висновки експертиз, оскільки вони є похідними від інших недопустимих доказів та не підтверджують винуватість засудженого;
7. Крім цього, сторона захисту зазначає, що:
- обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК та не був вручений засудженому прокурором;
- стороні захисту не було надано для ознайомлення усі матеріали кримінального провадження та речові докази при закінченні досудового розслідування;
- судом першої інстанції у вироку неправильно викладено показання засудженого та не викладено його пояснень щодо порушення відносно нього основоположних прав та свобод людини і права на захист;
- суди не взяли до уваги можливу фальсифікацію доказів внаслідок використання марлевих тампонів для надання медичної допомоги засудженому;
- досудове розслідування проведено неналежним суб`єктом;
- судами не надано належної оцінки поясненням судово-медичного експерта ОСОБА_9 та не оцінено докази відповідно до статті 94 КПК;
- районним судом не досліджено та не враховано у вироку незадовільний стан здоров`я засудженого;
- апеляційний суд не дослідив повторно матеріали провадження, у тому числі щодо клопотань, заяв, скарг, заперечень про порушення основоположних прав та свобод засудженого, його права на захист та інших порушень та не допитав повторно ряд свідків.
Позиції учасників під час касаційного розгляду
8. У судовому засіданні сторона захисту підтримала касаційні скарги та просила їх задовольнити. Прокурор висловив заперечення та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.
9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню.
11. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
12. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.[1]
13. Частина доводів сторони захисту стосується допустимості доказів, наданих стороною обвинувачення, частина - процесуальних порушень під час провадження. Суд розгляне їх послідовно.
Щодо допустимості результатів огляду місця події від 15 лютого 2015 року
14. Сторона захисту зазначила, що проведення огляду місця події порушило право на захист засудженого, однак не навела будь-яких доводів цьому твердженню. Тому Суд відхиляє довід щодо недопустимості результатів цієї слідчої дії.
15. Решта заперечень стосуються достовірності доказів, що були отримані під час цієї слідчої дії. Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки щодо достовірності доказів, отриманих під час цієї слідчої дії, і Суд не має підстав ставити їх під сумнів.
Щодо допустимості результатів огляду житла
16. Суд також відхиляє доводи щодо недопустимості протоколів огляду місця події від 15 та 16 лютого 2015 року у домоволодінні, де мешкав засуджений.
17. Частина 1 статті 233 КПК дозволяє проникнення до житла особи на підставі як судового рішення, так і добровільної згоди особи, яка ним володіє. Огляд домоволодіння було проведено працівниками поліції за письмової згоди власниці домоволодіння ОСОБА_10, добровільність якої сторонами під сумнів не ставиться.
Щодо допустимості доказів, отриманих після затримання
18. Суд вважає необґрунтованими також доводи про порушення права на захист засудженого під час його затримання та вилучення у нього речей під час обшуку.
19. Відповідно до частини 3 статті 208 КПК уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною 7 статті 223 і статті 236 КПК. За змістом частини 7 статті 223 КПК обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
20. Під час обшуку засудженого ці вимоги були дотримані, і суди обґрунтовано визнали допустимими доказами дані, що містяться у протоколі його затримання.
21. Як вбачається з протоколу затримання, засудженому було повідомлено підстави затримання і те, у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснено, що він має право отримувати медичну допомогу, негайно повідомити близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб (за вибором) про своє затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 КПК та інші процесуальні права, передбачені частиною 3 статті 42 КПК, серед яких і право на правову допомогу, у тому числі безоплатну, про що свідчить його підпис. Також засуджений зазначив про відсутність в нього заяв та клопотань.
22. Засудженому було призначено захисника з центру з надання безоплатної вторинної допомоги, що підтверджується відповідним дорученням від 16 лютого 2015 року № 006-0000179.
23. Суд звертає увагу на те, що будь-яких показань від підозрюваного під час затримання його в порядку статті 208 КПК органи досудового розслідування не отримували, таким чином його право зберігати мовчання і не свідчити проти себе не було порушено.
24. Суд нагадує, що затримання в порядку статей 207 або 208 КПК за визначенням є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання. Тому затримання без участі захисника не може вважатися порушенням права на правову допомогу.
25. Таким чином, відсутність захисника під час затримання засудженого у випадку, передбаченому статтею 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Щодо допустимості біологічних зразків
26. Суд відхиляє і доводи сторони захисту про порушення права на захист під час відібрання у засудженого біологічних зразків через те, що слідчі дії відбулися за відсутності захисника та без ухвали слідчого судді.
27. Суд зазначає, що така процесуальна дія, як отримання зразків для експертизи, пов`язана з необхідністю отримання доказів, які носять об`єктивний характер, і не залежать від волі особи, у якої вони відбираються, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на змісті отриманих під час цієї дії результатів.[2]