Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 755/19866/21
провадження № 61-10248св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
суб`єкт оскарження: державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондарчук Юлія Миколаївна, державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Урбан Дмитро Дмитрович, начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрющенко Ірина Василівна,
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2022 року в складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду зі скаргою на рішення та бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби та просило:
визнати неправомірним рішення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дніпровський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Бондарчук Ю. М. щодо накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого 05 жовтня 2017 року;
визнати неправомірним рішення державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Урбана Д. Д. про державну реєстрацію арешту (обтяження) нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі прав у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого 05 жовтня 2017 року;
визнати неправомірною бездіяльність начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - начальник Дніпровського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Андрющенко І. В.) стосовно непроведення перевірки законності виконавчого провадження №54832560, відкритого 05 жовтня 2017 року на предмет порушення порядку накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ;
зобов`язати начальника Дніпровського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Андрющенко І. В. винести постанову, якою зняти арешт з майна - квартири АДРЕСА_1, накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого 05 жовтня 2017 року, а також скасувати постанову про арешт майна боржника від 05 жовтня 2017 року в частині цього майна та провести державну реєстрацію припинення арешту (обтяження) в Державному реєстрі прав.
На обґрунтування скарги зазначало, що постановою державного виконавця Бондарчук Ю. М. від 05 жовтня 2017 року накладено арешт на все майно боржника. Зазначений арешт зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 червня 2019 року державним реєстратором (державним виконавцем) Урбан Д. Д. із внесенням запису на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 47449570) від 21 червня 2019 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна; опис предмета обтяження: все нерухоме майно, в тому числі і квартира АДРЕСА_1 (2/3 якої належить боржнику).
30 січня 2020 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, оскільки виявлене нерухоме майно боржника обтяжене іпотекою та на нього не може бути звернуто стягнення відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Арешт із нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, не знімався.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року в справі № 755/24739/14-ц, позов АТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 314 466,30 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу та укладення договору купівлі-продажу від імені АТ "Ощадбанк" в порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Внаслідок непогашення заборгованості за основним зобов`язанням та втратою чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" банком розпочато процедуру реалізації заставленого майна, в процесі якої було встановлено обставину, яка порушує права банку на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а саме наявність арешту, накладеного постановою від 05 жовтня 2017 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Маючи на меті відновлення своїх прав, банк направив до Дніпровського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву від 21 жовтня 2021 року № 100.19-09/26786 про зняття арешту з заставленого майна, за результатами розгляду якої листом начальника відділу Андрющенко І. В. від 09 листопада 2021 року відмовлено в знятті арешту. Відтак, права банку порушені рішенням державного виконавця про накладення арешту на все майно боржника від 05 жовтня 2017 року, рішенням про державну реєстрацію арешту від 21 червня 2019 року, а також бездіяльністю начальника відділу державної виконавчої служби в частині відмови у скасуванні вказаного арешту в частині предмета іпотеки.
З огляду на наведене, АТ "Державний ощадний банк України" просило скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково.
Визнано неправомірним рішення державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Урбана Д. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2019 року (індексний номер 47449570) у вигляді арешту нерухомого майна, а саме - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, здійсненого в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі постанови про арешт майна боржника від 05 жовтня 2017 року.
Скасовано арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, зареєстрований 21 червня 2019 року згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2019 року (індексний номер 47449570) на підставі постанови про арешт майна боржника від 05 жовтня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
В іншій частині скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний виконавець Бондарчук Ю. М. в межах своєї компетенції винесла постанову про накладення арешту на майно боржника з метою забезпечення виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Чинне законодавство України не забороняє накладати арешт на належне боржнику майно, якщо воно є предметом іпотеки.
Оскільки ОСОБА_1 належить 2/3 частин спірної квартири, неправомірним є рішення державного виконавця Урбана Д. Д. про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка не належить на праві власності боржнику.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" зняття арешту з майна боржника не передбачено.
Безпідставними є вимоги скарги щодо визнання протиправною бездіяльності начальника Дніпровського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Андрющенко І. В. та її зобов`язання винести постанову про зняття арешту зі спірної квартири, оскільки арешт може бути скасовано на підставі судового рішення, а не постанови державного виконавця.
З огляду на наведене, наявні підстави для скасування арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1, оскільки його наявність перешкоджає іпотекодержателю реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала, що її не було належним чином повідомлено про судове засідання, призначене судом першої інстанції на 13 січня 2022 року, шляхом направлення судової повістки. Згоди на повідомлення її про дату, час і місце судового засідання іншим способом вона не надавала.
Вказані обставини були підставами апеляційного оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року, однак апеляційний суд відхилив її доводи, зазначивши, що вона була належним чином повідомлена про судове засідання у справі за допомогою SMS-повідомлення, незважаючи на відсутність її згоди на це.
Суди безпідставно та без належного правового обґрунтування визнали неправомірним рішення про державну реєстрацію арешту на 1/3 частину спірної квартири.
З метою скасування арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1, АТ "Державний ощадний банк України" повинно було звернутися до суду з відповідним позовом відповідно до вимог частини п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Рух справи в суді касаційної інстанції