Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 947/38823/20
провадження № 61-5133св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня
2021 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А.,
Цюри Т. В., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Одеська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію про право власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до договору дарування від 08 вересня 1999 року ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34,9 кв. м, житловою площею 23,7 кв. м.
13 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 набула право власності на гараж-сарай, загальною площею 27,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
11 березня 2019 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 23,7 кв. м.
12 березня 2019 року державний реєстратор вніс виправлення щодо зазначеного майна та додав до розділу номер гаражу-сараю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
18 липня 2019 року державним реєстратором внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, змінено площу зазначеного майна на 61,9 кв. м та 23.7 кв. м, видалено технічний паспорт від 15 липня 2019 року, довідку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -
ФОП ОСОБА_4 ) від 15 липня 2019 року та видалено технічний паспорт від 01 березня 2019 року.
Одеська міська рада посилалась на те, що зазначені реєстрації були проведені з порушенням чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку, та зазначені споруди є самовільними.
Враховуючи викладене, Одеська міська рада просила суд:
скасувати рішення державного реєстратора від 11 березня 2019 року
№ 45892265, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна РНОНМ: 1782975451101, номер запису про право власності: 30635141, а
саме - права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 74,0 кв. м, житлова площа 23,7 кв. м;
скасувати рішення державного реєстратора від 18 липня 2019 року
№ 47844411, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна РНОНМ: 1782975451101;
зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести об`єкт самочинного будівництва шляхом приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, який відповідав умовам договору дарування
від 08 вересня 1999 року, дублікат якого посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М. від 20 липня 2000 року за № 2451;
зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести об`єкт самочинного будівництва шляхом приведення гаражу-сараю за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, який відповідав умовам договору купівлі-продажу
від 13 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. за № У-218.
Короткий зміст судових рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2021 року позовну заяву Одеської міської ради задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора від 11 березня 2019 року
№ 45892265, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна РНОНМ: 1782975451101.
Скасовано рішення державного реєстратора від 18 липня 2019 року
№ 47844411, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна РНОНМ: 1782975451101.
Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести об`єкт самочинного будівництва шляхом приведення квартири за адресою: квартира
АДРЕСА_1, до попереднього стану, який відповідав умовам договору дарування від 08 вересня 1999 року, дублікат якого посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М. від 20 липня 2000 року № 2451.
Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести об`єкт самочинного будівництва шляхом приведення гаражу-сараю за адресою: АДРЕСА_1, до попереднього стану, який відповідав умовам договору купівлі-продажу
від 13 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. № У-218.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданих різних технічних паспортів судом встановлено, що площа зазначеного майна змінювалась. Таким чином, внаслідок проведеної забудови-реконструкції відбулася безпідставна та протиправна забудова земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Одеси. Отже, є підстави вважати наведений об`єкт самочинно збудованим, оскільки він збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Відповідач використовує вищезазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів на землекористування, чим порушує вимоги діючого законодавства України, що є підставою для задоволення позову Одеської міської ради.
Відсутність оформленого відповідно до вимог законодавства речового права на земельну ділянку взагалі виключає можливість проводити на ній будь-які будівельні роботи, та, тим більш, вводити в експлуатацію реконструйований об`єкт, який будувався на земельній ділянці, що не була відведена в установленому законодавством порядку для цієї мети, що прямо вказує на самочинне будівництво, здійснене із порушенням прав територіальної громади м. Одеси.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня
2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем здійснено самочинне будівництво у вигляді реконструкції квартири та гаражу-сараю. З урахуванням того, що земельна ділянка не передавалась ані відповідачці, ані іншим особам у власність чи/або користування, не була відведена в установленому законодавством порядку для нового будівництва чи/або реконструкції, то таке проведення ОСОБА_1 будівельних робіт прямо вказує на самочинне будівництво у розумінні статті 376 ЦК України.
Так як зазначене майно розташоване на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зокрема гараж-сарай, тому офіційне підтвердження державним реєстратором права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводились/надавалась у встановленому порядку для розміщення такого об`єкта, прямо порушує як вимоги діючого законодавства, так і права територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 18 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 17 травня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, від 05 лютого 2019 року у справі
№ 821/1157/16 та № 2а-10138/12/2670, від 18 березня 2019 року у справі
№ 263/68/17, від 08 квітня 2019 року у справі № 368/513/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 461/3647/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі
№ 295/7193/15-ц, від 02 березня 2020 року у справі № 826/15618/17,
від 26 червня 2020 року у справі № 826/7847/17, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 523/86/19,
від 09 квітня 2021 року у справі № 640/4901/20, від 19 серпня 2021 року
у справі № 640/22646/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19,
від 20 січня 2022 року у справі № 760/15616/18, та не дослідили зібрані
у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами при розгляді справи не було застосовано закон, який підлягав застосуванню (частина друга
статті 19 Конституції України, пункт 4 частини першої статті 1, пункт 5 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", частини першу-третю статті 42 ЗК України), тому що ОСОБА_1 не здійснює забудову нової земельної ділянки, а використовує земельну ділянку під належними їй об`єктами в складі багатоквартирного будинку, як співвласниця такого будинку має право на прибудинкову території під цим будинком, нормами земельного законодавства не передбачено можливості передання у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, або її частини.
Єдиними доказами порушення своїх прав та самочинних дій відповідача були матеріали перевірки, здійсненої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради: акт, припис, протокол
від 19 липня 2019 року, постанова від 01 серпня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Проте рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду
від 27 жовтня 2021 року, у справі № 522/13732/19 позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову № 585/19 Управління Державного Архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради від 01 серпня 2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 947/38823/20 з Київського районного суду м. Одеси.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішень про державну реєстрацію про право власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме на підставі договору дарування (дублікат договору дарування від 20 липня 2000 року за № 2451) від 08 вересня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М. за № 2721, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,9 кв. м, житлова площа - 23,7 кв. м.
13 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Задорожнюк В. К. за № У-218, ОСОБА_1 набула у власність гараж-сарай (нежитлова будівля, що не є приміщенням) загальною площею 27,0 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора КП "Агенція державної реєстрації" Кушнерової Р. В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 32993920 (редагування заяви
від 05 березня 2019 року № 158555355).
11 березня 2019 року державний реєстратор КП "Агенція державної реєстрації" Кушнерова Р. В. приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за № 4592265 та реєструє за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 загальною площею 74,0 кв. м, житлова площа -23,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1782975451101, номер запису про прав власності: 30635141.
12 березня 2019 року державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Кушнеровою Р. В. проведено реєстрацію виправлень щодо права власності на зазначений об`єкт нерухомого майно та додано до розділу номер об`єкта в РПВН: 10682375 (зазначений номер стосується гаражу-сараю за адресою: АДРЕСА_1, реєстрація права власності на який була проведена до 01 січня 2013 року).
18 липня 2019 року державним реєстратором КП "Агенція державної реєстрації" Дунай Х. Б. прийнято рішення про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1782975451101, а саме: загальна площа: 74 кв. м, житлова площа 23,7 кв. м, змінено на загальна площа: 61,9 кв. м, житлова площа 23,7 кв. м. Також додано технічний паспорт, виданий ФОП " ОСОБА_5" від 15 липня 2019 року № б/н, довідку, видану ФОП " ОСОБА_5" від 15 липня 2019 року № 19.1064К., видалено технічний паспорт, виданий ТОВ "Пром-Строй ЛТД" від 01 березня 2019 року № б/н.
Виходячи із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 березня 2019 року за № 4592265, згідно з яким до Державного реєстру речових прав внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вищезазначене нерухоме майно, прийнято на підставі наступних документів:
1) договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К. за № У - 218;
2) дублікату договору дарування від 20 липня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М. за № 2451,
3) технічного паспорту, виданого ТОВ "Пром-Строй ЛТД" від 01 березня
2019 року № б/н, 4) технічного висновку, виданого ТОВ "Пром-Строй ЛТД"
від 01 березня 2019 року № 234212.
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами установлено, що Харківська міська рада звернулась до суду з позовом про захист права комунальної власності на земельну ділянку відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України право на забудову власник реалізує за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина четверта статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Позивач у позові зазначав, що самочинне будівництво здійснювалося без узгодження з власником (Харківська міська рада) земельної ділянки, на цій підставі просив знести об`єкт самочинного будівництва.
При цьому позов про знесення самочинного будівництва позивач аргументував не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.
Здійснення зазначеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Натомість Харківська міська рада в межах наданих їй законами повноважень відповідного контролю не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 639/6261/13-ц (провадження № 14-28цс19), від 07 серпня 2019 року у справі
№ 523/11508/18-ц (провадження № 14-336цс19), від 21 серпня 2019 року у справі № 520/9253/17-ц (провадження № 14-312цс19) та у постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 521/14121/16-ц (провадження № 61-1071св21), від 29 червня 2022 року у справі
№ 639/6261/13-ц (провадження № 61-18352св20)).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, крім іншого, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.
Більш детальне регулювання правовідносин у сфері містобудування передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".