Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 522/14402/15-ц
провадження № 61-11353св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2,
відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області,
третя особа - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - прокуратура Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Гоцуленком Сергієм Васильовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), третя особа - ОСОБА_3, про виключення з опису та звільнення майна з-під арешту.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що на підставі договору зберігання, укладеного 30 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3, він передав на зберігання останньому грошові кошти у розмірі 39 500,00 доларів США, 1 750,00 євро та 130 000,00 грн строком на п`ять років.
На підтвердження цього факту ОСОБА_3 у той же день написав розписку, в якій було відображено отримання вказаних грошових коштів.
Після спливу встановленого строку зберігання, який настав 30 жовтня 2013 року, відповідач почав ухилятися від виконання обов`язку щодо повернення грошових коштів, а згодом став взагалі уникати зустрічей.
Позивач зазначає, що в подальшому від дружини боржника він дізнався про те, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року ОСОБА_3 засуджено до 11 років позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна. В рамках розслідування кримінальної справи постановою старшого слідчого відділу прокуратури Одеської області Запереченка В. С. від 22 грудня 2008 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, у тому числі на грошові кошти, які позивач передав останньому на зберігання.
Посилаючись на те, що він є власником переданих на зберігання ОСОБА_3 коштів, просив суд виключити з опису та звільнити грошові кошти у розмірі 39 500,00 доларів США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн з-під арешту, накладеного на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Одеської області Заперченка В. С. від 22 грудня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2015 року позов задоволено.
Виключено з акта опису та звільнено з-під арешту грошові кошти у розмірі 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн, накладеного відповідно до постанови старшого слідчого відділу прокуратури Одеської області радника юстиції Заперченка В. С. від 22 грудня 2008 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником переданих на зберігання ОСОБА_3 коштів на підставі договору та розписки, його права підлягають захисту на підставі статей 321, 391 Цивільного кодексу України, статті 41 Конституції України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2015 року заяву ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про перегляд заочного рішення від 21 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою від 07 лютого 2018 року Приморський районний суд м. Одеси замінив позивача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на його правонаступника ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2015 року, особа, яка не брала участі у справі, прокуратура Одеської області 06 березня 2019 року через засоби поштового зв`язку оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2015 року скасовано.
Відмовлено в позові ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_1, до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про виключення з опису та звільнення з-під арешту майна.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторона позивача не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гоцуленка С. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 20 серпня 2021 року Одеська обласна прокуратура просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано справу з суду першої інстанції.
27 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 385/0/226-23 від 23 березня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., справу № 522/14402/15-ц (провадження № 61-11353св21) призначено колегії суддів у складі: судді-доповідача Коротенка Є. В., суддів: Червинської М. Є., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.
14 грудня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 березня 2023 року. Тому ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року поновлено провадження у справі № 522/14402/15-ц.
Фактичні обставини справи
Згідно змісту копії договору зберігання грошових коштів, укладеного 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 30 жовтня 2008 року передав, а ОСОБА_3 прийняв на відповідальне зберігання грошові кошти у сумі 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 130 000,00 грн (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору сторони встановили, що строк зберігання встановлюється з моменту фактичної передачі зазначених грошових коштів ОСОБА_3 до 30 жовтня 2013 року.
Згідно змісту копії розписки про отримання грошових коштів від 30 жовтня 2008 року, складеної ОСОБА_3, останній підтвердив факт отримання 30 жовтня 2008 року від ОСОБА_2 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 130 000,00 грн, та підтвердив свій обов`язок відповідального їх зберігання та повернення їх ОСОБА_2 у строк до 30 жовтня 2013 року або за першою вимогою.
Також встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (правонаступник позивача) є батьками ОСОБА_3, відносно якого 24 жовтня 2008 року порушена кримінальна справа № 04200800470 за частиною четвертою статті 321 КК України.
Як зазначено у постанові слідчого від 24 жовтня 2008 року, підставою для порушення вказаної кримінальної справи стали факти, виявлені 04 вересня 2008 року під час обшуку.
Так, 04 вересня 2008 року під час досудового слідства за місцем проживання ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_1, крім іншого, було виявлено та вилучено належні йому грошові кошти в сумі 35 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 99 800,00 грн.
В подальшому, 24 жовтня 2008 року, ОСОБА_3 був затриманий за підозрою у скоєнні злочину та в ході особистого обшуку у нього були виявлені та вилучені грошові кошти у сумі 24 555,00 грн та 4 000,00 дол. США.
Таким чином, загальна сума грошових коштів, виявлених та вилучених органами досудового слідства під час обшуків, проведених 04 вересня та 24 жовтня 2008 року, склала суму в розмірі 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн.
Постановою старшого слідчого прокуратури Заперченка В. С. від 22 грудня 2008 року у кримінальній справі № 04200800470 накладено арешт на вилучені під час обшуків у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн, які в подальшому визнані речовими доказами.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним за частиною третьою статті 311, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 322, частиною третьою статті 321, частиною четвертою статті 321, частиною третьою статті 28, статтею 322 КК України та засуджено до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цим же вироком речові докази по справі, зокрема 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн конфісковані та передані у дохід держави.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2012 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінено.
Зокрема, вирок щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за частиною третьою статті 28, статтею 322 та частиною третьою статті 28, частиною другою статті 317 КК України скасовано, а справу закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України.
Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за частиною третьою статті 307 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за частиною третьою статті 311 КК України - на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за частиною третьою статті 321 КК України - на 5 років позбавлення волі та за частиною четвертою статті 321 КК України - на 6 років позбавлення волі.
На підставі статті 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
В решті вирок відносно нього, а також щодо долі речових доказів, в тому числі грошових коштів у сумі 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн, залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2012 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 липня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
Таким чином, доля речових доказів, а саме 39 500,00 дол. США, 1 750,00 євро та 124 355,00 грн була предметом розгляду судів всіх інстанцій, які дійшли висновку, що вони мають бути конфісковані та передані у дохід держави.
Крім того, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, апеляційна скарга та клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження, подані від ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_2 ) на вирок у відношенні ОСОБА_3, постановлений Малиновським районним судом м. Одеси 26 липня 2011 року, повернуті скаржнику, оскільки подані особою, яка не має право подавати апеляцію.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.